Дипломная работа: Рекламна кампанія підприємства ЗАТ "Пирятинський сирзавод"
Дипломная работа: Рекламна кампанія підприємства ЗАТ "Пирятинський сирзавод"
Вступ
В умовах ринкового господарства для успішної роботи його суб'єктів особливого значення набувають глибокі знання ринку й здатність уміло застосовувати сучасні інструменти впливу на ту чи іншу ситуацію. Сукупність подібних інструментів і становить основу маркетингу.
Актуальність даної теми обумовлена тим, що ділового успіху не домогтися, якщо не знати до про стан і перспективи ринку, його найважливіших сегментів, потреби й запити споживачів у рамках цільового ринку. Необхідно створити товар з потрібними споживчими властивостями; за допомогою оптимальної ціни донести до споживача ідею цінності товару; знайти вмілих посередників, щоб товар виявився широкодоступним і добре представленим публіці; рекламувати товар таким чином, щоб споживачі про нього знали максимум і захотіли його придбати.
Якщо виробника позбавити такого ефективного зв'язку зі споживачем, яким є реклама, то він перестане вкладати гроші в удосконалювання старих і створення нових товарів. Прагнення до розвитку, конкуренція в підприємництві будуть в'янути. При правильній організації реклама дуже ефективна й сприяє швидкій безперебійній реалізації виробленої продукції.
У сучасних умовах розвитку економіки, коли у великих комерційних проектах беруть участь широкі маси, врахування суспільної думки, уміння впливати на нього, гармонізація суспільних зв'язків стає неодмінною умовою розвитку товарно-грошових відносин.
При правильній організації реклама дуже ефективна й сприяє швидкій безперебійній реалізації виробленої продукції. Але для того, щоб реклама працювала, потрібно розробити стратегію рекламної кампанії. Більша частина українських власників і директорів підприємств схильні використовувати одиничні рекламні акції.
Іншим підходом служить розробка стратегій рекламної кампанії. Цей підхід дозволяє уникнути помилок при проведенні реклами. Розробка стратегії рекламної кампанії дає фірмі успішно справлятися зі своїми проблемами збуту, навіть дозволяє краще конкурувати з іншими фірмами.
Якщо фірма розробляє стратегію рекламної кампанії, вона уникає безліч помилок при її проведенні й робить таку рекламу, яка спрямована на споживача більш точно, ніж необдумані й безглузді рекламні акції, які часом просто шкодять фірмі, наприклад, знижуючи її імідж.
Закордонний досвід давно вже показав наскільки великий значення розробки рекламної компанії, як одного із засобу стимулювання продажів і створення іміджу фірми. Тому метою даної дипломної роботи стала тема розробки рекламної стратегії підприємства.
Ціль дослідження визначила постановку наступних завдань:
1) охарактеризувати поняття реклами як соціального феномена в суспільстві; проаналізувати сутність, ціль й завдання реклами; дати класифікацію рекламних носіїв;
2) охарактеризувати методи оцінки ефективності рекламних заходів;
3) розробити практичні рекомендації.
Об'єктом вивчення даної дипломної роботи є ЗАТ «Пирятинський сир завод».
Теоретичною й методологічною основою для даної роботи виступили монографії, підручники й навчальні посібники, статті в журналах.
1. Сутність і особливості рекламної діяльності підприємства
1.1 Поняття, сутність та класифікація реклами
Реклама спільно із засобами стимулювання збуту й торгівлі, елементами пропаганди є потужним маркетинговим засобом нецінової конкуренції. Якщо комерційні зусилля підприємства спрямовані на вдосконалювання товару і його пристосування до особливостей попиту, то реклама виконує зворотне завдання – адаптує споживчий попит до вже зробленого товару.
Багато економістів вважають, що реклама представляє інформацію, яка допомагає зробити розумний вибір. Вона підтримує засоби масової інформації за рахунок часткового їхнього фінансування, сприяє розширенню виробництва й посиленню конкуренції в результаті ослаблення монопольної влади окремих компаній. І, нарешті, реклама стимулює витрати споживачів й, таким чином, створює сприятливі умови для високого рівня зайнятості.
Реклама як спосіб просування й стимулювання збуту була відома ще в стародавності. Про це свідчать розписи на стінах, вивіски, які сповіщають про різні події й пропозиції, знайдені археологами при розкопках на території країн Середземномор'я.
Одну з ранніх різновидів реклами персоніфікував собою міський глашатай. У Древній Греції бачили глашатаїв, які ходили по вулицях Афін, виголошуючи про продажі рабів, худоби й інших товарів. Як інший різновид можна виділити клеймо, яке ремісники ставили на своїх товарах. У міру того як поголоска розносила відомості про репутацію ремісника, покупці починали шукати товар з його клеймом. У наші часи для цього використаються товарні знаки й марочні назви.
Першим рекламним матеріалом, що дійшли до нас, прийнято вважати єгипетський папірус, у якому повідомлялося про продаж раба. Відомо, що в Месопотамії кожен негоціант мав свою емблему, або, як її ще називали, торговельну марку, – своєрідний прообраз фірмового знака. Найчастіше й ремісник і торговець сполучалися в одній особі. Гордий добутком своїх рук, гончар позначав свою вазу своїми ініціалами. Якщо це дійсно був митецький майстер, то й виріб з його розпізнавальним знаком швидко розкуповувалися.
Об'єднання ремісників і торговців гільдії привело до створення системи юридичного захисту осіб, що мали право робити й продавати певні товари. Такі товари не могли з'являтися на ринку без гільдійського клейма. Підробка його спричиняла суворе покарання.
При розкопках у Помпеї поруч із входом у крамничці були виявлені написи на стінах, які повідомляли перехожим, що саме там продавалося: хліб, вино, гончарні вироби, зброя, плаття. На вулицях і площах Древнього Рима зводилися так називані «альбумси» – стіни, вибілені вапном і розкреслені на квадрати, у яких лихварі й торговці вугіллям або пурпурною фарбою писали свої оголошення. Уже й тоді в запалі конкурентної боротьби негоціанти не гребували будь-якими засобами. Вони поміщали свої оголошення на стінах будинків, що, природно, викликало невдоволення їхніх жителів. Міська адміністрація Рима була змушена видати указ: «Забороняється писати тут. Горе тому, чиє ім'я буде згадано тут. Так не буде йому удачі». Це, мабуть, одне з перших письмових свідчень, що дійшли до нас, марнолюбних спроб влади приборкати неприборканий дух комерційної реклами.
Перше з відомих друкованих рекламних оголошень з'явилося в Англії в 1473 р. Видавець Вільям Кекетон повідомляв про вихід книги духовного змісту. У середині 17 століття в Англії стала щотижнева комерційна газета «Меркурій». Саме в цьому рекламному виданні вперше англійцям були запропоновані напої, без яких сьогодні немислима жодна трапеза: кава – 1925 р., какао – 1657 р. і чай – 1658 р. В 1611 р. у Лондоні відкрилася перша у світі рекламна посередницька організація – бюро Артура Горта й Уолтера Копа.
Ділові люди Північної Америки швидко оцінили значення друкованої реклами. В 1725 році там стала виходити напівкомерційна «Газета», а з 1787 року – «Щоденні відомості», що відводили рекламним оголошенням цілі смуги.
Рекламна справа в Росії пройшла дві стадії становлення й розвитку капіталістичної реклами. Так уже в X–XI столітті російські купці використовували різноманітні прийоми рекламування своїх товарів. Як, правило, наймався офіційний зазивала який стояв в крамниці, голосно розхвалював товар, а заодно й свого хазяїна.
Поворотним пунктом в історії реклами став 1450 р., рік винаходу Гутенбергом друкованого верстата. Рекламодавцеві не потрібно було більше вручну виготовляти додаткові екземпляри своїх повідомлень. Перше друковане оголошення англійською мовою з'явилося в 1478 р. Самий потужний стимул реклама одержала в 1622 р., у зв'язку з виходом першої газети англійською мовою. Але час не стояв на місці, і винахід радіо, а пізніше й телебачення означало появу ще двох чудових засобів поширення реклами.
Аналіз економічної літератури, присвяченій проблемі дослідження реклами, показує, що серед дослідників немає єдиної думки щодо визначення поняття «реклама».
Зосередившись на понятті реклама, розглянемо деякі визначення реклами, які були сформульовані українськими й російськими авторами.
Реклама – це інформація, розповсюджувана в будь-якій формі за допомогою будь-яких правомірних або неправомірних засобів про фірму, бренд, товари, послуги й т.д.
Реклама (Advertising) – представлявляє собою цілеспрямований інформативний вплив неособистого характеру на споживача для просування товарів на ринку збуту.
Реклама (від фр. reclame) – це розповсюджувана в будь-якій формі, за допомогою будь-яких засобів інформація про фізичну або юридичну особу, товари, послуги, яка призначена для невизначеного кола осіб і покликана формувати або підтримувати інтерес про виробника
Термін «реклама» походить від латинського «рекламаре», що означає відгукуватися, заперечувати, виражати невдоволення. Реклама в англійській мові позначається терміном «advertising», що в перекладі з англійського означає повідомлення й витлумачується як залучення уваги споживача до продукту (товару, послузі) і поширення рад, закликів, пропозицій, рекомендацій придбати даний товар або послугу.
Реклама – ознайомлення споживача з товаром або послугою, що пропонує дане виробниче, торговельне або інше підприємство.
Реклама – платний, односпрямований і неособистий обіг, здійснюваний через засоби масової інформації й інші види зв'язку, агітація на користь якого-небудь товару або послуги.
Реклама – неособисті форми комунікацій, здійснювані за посередництвом платних засобів поширення інформації, із вказівкою джерела.
Реклама – поширення відомостей про особу, організацію, добуток літератури й мистецтва й т. п. з метою свідомості їм популярності….
Реклама – інформація про споживчі властивості товарів і різних видів послуг з метою їхньої реалізації, створення попиту на них.
Реклама – будь-яка оплачена форма неособистого подання й просування ідей, товарів і послуг певним спонсором.
Реклама – друковане, рукописне, усне або графічне повідомлення про особу, товар, послуги або суспільний рух, відкрите вихідне від рекламодавця й оплачене їм з метою збільшення збуту, розширення клієнтури, одержання голосів або публічного схвалення.
Сутність реклами в широкому змісті цього слова, полягає в планомірному впливі на психіку людини з метою викликати в нього непереборне бажання придбати або зберегти відомі блага.
Реклама – вид діяльності або зроблена в її результаті продукція, метою якої є реалізація збутових й інших завдань промислових, сервісних підприємств і громадських організацій шляхом поширення оплаченої ними інформації, сформованої таким чином, щоб впливати на масову або індивідуальну свідомість, викликаючи задану реакція обраної споживчої аудиторії.
Реклама виконує кілька основних функцій, які представимо у вигляді рисунка 1.1.
Рисунок 1.1 – Функції реклами
Економічна функція реклами – стимулювання збуту товару або послуг;
Інформаційна функція – поширення в масовому масштабі інформації про товар або послугу, місці продажу, виділення тієї або іншої фірмової або торговельної марки й т. п.;
Просвітницька функція реклами – пропаганду різного роду нововведень у всіх сферах виробництва й споживання, здорового способу життя й т. і.;
Соціальна функція реклами спрямована на формування суспільної свідомості, посилення комунікативних зв'язків у суспільстві й поліпшення умов існування;
Естетична функція реклами націлена на формування смаку споживачів.
Правові норми, що регулюють сферу рекламної діяльності, були введені в українське законодавство на початку 90-х років минулого століття. У цілому вони відповідають загальносвітовій практиці. Основним нормативним документом, що регламентує правові відносини в системі рекламного менеджменту, є Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р., який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розміщення та розповсюдження реклами на ринках товарів і послуг (банківських, страхових та інших) і пов'язаних з використанням коштів як юридичних осіб, так і окремих громадян.
Будь-яке рекламне оголошення має бути юридично бездоганним, благопристойним, чесним і правдивим. Його необхідно створювати з почуттям відповідальності перед суспільством та згідно з принципами сумлінної конкуренції, звичайної в комерції. Жодне рекламне послання не повинне підривати суспільну довіру до реклами.
Автори в сучасній економічній літературі велику увагу приділяють класифікації рекламі. Практично завжди реклама спрямована на певну частину населення. Коли людина бачить рекламу, яка її не приваблює, це означає, що вона (ця людина) не належить до тієї групи, якій ця реклама адресована. Телевізійний ролик, що рекомендує новий пральний порошок, буде малопривабливим для підлітка. Для молодої матері сімейства з трьома маленькими дітьми буде малоцікавою реклама пасти для штучних зубів. Цільова аудиторія звичайно визначається як група людей, до якої спрямоване рекламне послання. Доцільно передавати це звернення по можливості більш точно, щоб уникнути розпилення інформації, оскільки це спричиняє неефективність і зайві витрати.
Класифікацію за цільовою аудиторією представимо у вигляді рисунка 1.2.
Рисунок 1.2 – Класифікація за цільовою аудиторією
Існує значна кількість цільових аудиторій, однак основних дві – це споживачі й підприємці.
Споживча реклама. Більшість рекламних оголошень, що з'являються в засобах масової інформації, на телебаченні, радіо, у газетах і журналах, є споживчою рекламою. Вони фінансуються виробниками товару або агентами, що займаються його продажем. Звичайно вони націлені на людей, які придбають товар в особисте користування або куплять його для інших.
Ділова реклама. Люди, які займаються закупівлями або визначають завдання на продукцію, що використовується підприємствами, становлять цільову аудиторію для ділової реклами. Ділова ж реклама звичайно розміщується в спеціалізованих ділових публікаціях чи професійних журналах, у поштових посланнях, спрямованих безпосередньо до організацій, або на спеціалізованих виставках-ярмарках.
Ділова реклама чітко поділяється на чотири різновиди – для промисловості, торгівлі, фахівців і сільського господарства. Реклама для промисловості спрямована на тих представників фірм, які працюють у сфері придбання товарів промислового призначення або впливають на цю сферу. До товарів промислового призначення належать ті продукція й послуги, які використовуються у виробництві інших товарів (заводи, верстати, устаткування й т. ін.) або як складова частина іншого виробу (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби й т. ін.). До товарів промислового призначення також належать вироби, необхідні для ведення бізнесу, але не використовувані як деталі; це такі, як товари тривалого користування (офісне устаткування, ЕОМ, офісні меблі) і послуги організаціям, на які має договір користувач.
Класифікацію реклами за видами виконання чи впливу представимо у вигляді рисунка 1.3.
Рисунок 1.3 – Класифікація реклами за видами виконання чи впливу
Інформативна реклама. Переважає загалом на етапі виведення товару на ринок, коли головним завданням є створення первинного попиту. Так, виробникам якої-небудь харчової продукції потрібно спочатку поінформувати споживачів про харчові переваги й численні способи використання продукту. Дії:
1) оповіщення ринку про новинку або нове застосування існуючого товару;
2) інформування ринку про зміни в ціні;
3) пояснення принципів дії товару;
4) опис послуг, які надаються;
5) виправлення неправильних подань або розвіювання побоювань споживача;
6) формування образу фірми.
Реклама, що має повідомляючий характер. Набуває особливого значення на етапі зростання, коли перед фірмою постає завдання формування вибіркового попиту. Частина оголошень-повідомлень переміщується в категорію порівняльної реклами, яка прагне затвердити переваги однієї марки шляхом конкретного порівняння її з однієї або кількома марками в межах даного товарного класу. Порівняльною рекламою користуються в таких товарних категоріях, як дезодоранти, зубна паста, шини й автомобілі. Щодо правильності створення порівняльної реклами судження досить неоднозначні. Дії:
1) формування переважного ставлення до марки;
2) заохочення до переключення на вашу марку;
3) зміна сприйняття споживачем властивостей товару;
4) переконання споживача зробити покупку невідкладно;
5) переконання споживача в необхідності прийняти комівояжера.
Емоційна реклама. Емоційна, або підкріплювальна реклама, що прагне запевнити нинішніх покупців у правильності їх вибору. У подібній рекламі, що приваблює дружньою атмосферою, часто фігурують покупці, які задоволені своїм вибором. Дії:
1) пробудження в споживачів симпатії до продукту;
2) створення іміджу;
3) підвищення довіри як до товару або послуги, так і до самої фірми-виробника;
4) приверненя уваги споживачів до певної, елітарної поведінки.
Реклама, що нагадує. Надзвичайно важлива на етапі зрілості товару для того, щоб змусити споживача згадати про нього. Мета дорогих оголошень добре відомої продукції фірм, що мають загальне визнання, чий імідж давно склався, – нагадати споживачам про своє існування (поінформувати чи переконати їх). Дії:
1) нагадування споживачам про те, що товар може знадобитися найближчим часом;
2) нагадування споживачам про те, де можна купити товар;
3) утримання товару в пам'яті споживачів у періоди міжсезоння;
4) підтримання високого рівня поінформованості про товар.
Класифікацію реклами за носіями представимо у вигляді рисунка 1.4.
Рисунок 1.4 – Класифікація реклами за носіями
Телевізійна та радіо реклама.
Кожен спосіб реклами має свої особливості. Телебачення сфокусувало в собі абсолютну більшість переваг всіх видів реклами. Телевізійна реклама, виступаючи в якості домашнього страхового агента, може демонструвати нові товари й моди, показати технологію готування різних блюд, показувати в роботі побутову техніку, автомобілі, сільськогосподарський і садовий інвентар, демонструвати різну зброю, музичні інструменти, рекламувати роботу естрадних груп, спектаклів і т. п. Телебачення охоплює саму більшу аудиторію слухачів.
Магазини можуть успішно практикувати оформлення «телевізійних» вітрин, у яких вигідно й зручно представити товари, рекламовані в телепередачах Для реклами по телебаченню використаються слайди, кіно- і відеоролики. Можлива й пряма передача з телестудії або з місця події. Кіно- і відеоролики можуть бути ігровими, знятими з натури, мультиплікаційні й графічні. Мультиплікаційні ролики дуже популярні й мають широкі можливості, ще більше підвищується ефект при використанні комп'ютерної анімації. Переваги та недоліки реклами по телебаченню представимо у вигляді таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 – Переваги та недоліки телевізійної реклами
| Переваги | Недоліки |
|
- одночасно візуальний і звуковий вплив; - можливість вибірково діяти на певну аудиторію; - величезна аудиторія; - вибір найбільш сприятливого періоду для ефіру; - широкий асортимент каналів телебачення; - швидка поінформованість споживача. |
- телереклама короткочасна й епізодична; - стислість телевізійної реклами; - висока вартість. |
Реклама на радіо. Перевага радіо перед іншими засобами масової інформації: 24-годинне віщання на багато регіонів і розмаїтість програм. Радіо може використати будь-яка фірма з досить широким колом споживачів. Рекламні оголошення, розміщені у відповідних радіопрограмах, охоплюють значний відсоток заданої аудиторії споживачів, незалежно від того, де вони перебувають – на роботі, на відпочинку, в дорозі. Радіо викликає миттєву реакцію на рекламовану пропозицію. Воно прекрасно виправдовує покладені на нього надії, якщо мова йде про те, щоб познайомити клієнтів з фірмою, а також допомогти створити їй репутацію. Завдяки порівняно невисокій вартості, а також можливості виборчого впливу на споживачів, радіореклама займає почесне друге місце серед рекламного інструментарію невеликих фірм. Однак у процесі сприйняття рекламних обігів, трансльованих по радіо, не бере участь зір, через яке людина одержує до 90% інформації. Крім того, радіореклама ускладнює встановлення двосторонніх комунікацій зі споживачем. Часто в його немає під рукою ручки, олівця, паперу, щоб записати передані в оголошенні дані.
Переваги та недоліки радіо реклами представимо у вигляді таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 – Переваги та недоліки реклами на радіо
| Переваги | Недоліки |
|
- відносно низькі втрати на рекламне оголошення; - широка аудиторія слухачів; - широкий спектр вікової аудиторії; - легкість редагування оголошень. |
- відсутність підручних засобів збереження інформації (ручка, олівець). |
Види рекламних засобів, які використовуються при рекламі в пресі представимо у вигляді рисунка 1.5.
Газети або журнали – ідеальний засіб рекламування для фірми, що хоче мати широке коло клієнтів. Вони дозволяють передати клієнтам конкретну інформацію, таку як ціна, знижки, характеристика продаваного продукту й т.д.
Рисунок 1.5 – Види рекламних заходів у пресі
Місцеві щоденні й щотижневі газети дуже популярні серед малих і середніх підприємств саме завдяки більшим тиражам (реклама доходить до великої кількості споживачів), щодо невеликої вартості газетної площі, а також можливості помістити оголошення відразу після його подачі й при необхідності оперативно змінити його зміст.
Газети іншої спрямованості, видавані, приміром, для національних меншостей, членів тих або інших партій і русі, ділових людей і т.д., або ж так називані центральні газети дають можливість рекламодавцям донести свою інформацію до аудиторії, відібраної по якій-небудь ознаці.
Останнім часом число періодичних видань у всіх пострадянських країнах різко зросло. Видаються газети для бізнесменів, торговців, аматорів орхідей і в'язання гачком, для жителів певної області, міста, району. Є й простір для росту – в Італії, наприклад, своя газета видається в кожнім селі. Підприємцеві потрібно орієнтуватися в цьому газетному морі й співробітничати з газетою або декількома газетами й журналами, які донесуть рекламу саме до того сегмента ринку, на який дана реклама спрямована.
Переваги та недоліки реклами в пресі представимо у вигляді таблиці 1.3.
Таблиця 1.3 – Переваги та недоліки реклами в пресі
| Переваги | Недоліки |
|
- на певній території небагато конкуруючих між собою місцевих газет, що полегшить вам вибір ЗМІ; - місцева газета, як правило, має значний тираж, тобто доходить до більшого числа споживачів, чим інші місцеві ЗМІ; - у читача рекламних оголошень у газеті більше часу на осмислення змісту оголошення, чим у випадку реклами по радіо або телевізору; - у газетній рекламі ви можете, без шкоди для основного змісту, помістити карту або план, що показують, як добратися до вашої фірми, адреси інших приналежних вам магазинів, а також умови продажу; - газети взагалі дуже еластичні в дії. Ваше оголошення з'явиться в номері через 1–3 дня після подачі, буквально в останню хвилину ви зможете внести зміни в зміст; - помістити оголошення в газети простіше й дешевше, ніж в інші ЗМІ. Крім того, зробивши один раз оригінал-макет, ви зможете користуватися ним багаторазово. |
- споживачі часто ігнорують газетну рекламу; - велика конкуренція з боку друкованих оголошень; - читачі газет, як правило, зрілі особистості, які свої пристрасті до тих або інших товарів міняють менш охоче, чим аудиторія інших ЗМІ; - іноді якість газетного тексту буває дуже низьким, через що губиться якість фотографій, тексту, можуть повністю зникнути деякі їхні особливості; - у типового сучасного читача менше часу на читання газет, чим у читача минулих років. Він швидко переглядає статті й лише мигцем – рекламу. |
Види рекламних заходів на місцях продажу представимо на рисунку 1.6.
Рисунок 1.6 – Види реклами на місцях продажу
Рекламу за допомогою сувенірів представимо у вигляді рисунка 1.7.
Рисунок 1.7 – Реклама за допомогою сувенірів
Очевидна помилка багатьох підприємців полягає у впевненості, що немагазинна реклама більш ефективна, ніж реклама на місці продажу. Спростовуючи подібну ілюзію, західні фахівці вважають, що за допомогою методів немагазинної реклами доцільно рекламувати не більше 15% товару, тому істотно зростає роль реклами на місці продажу. Покупець, що перебуває в магазині й безпосередньо бачить товар, більше схильний зробити покупку, але тільки в тому випадку, якщо він отримає необхідну йому інформацію про товар. Використання внутрішньомагазинної реклами дозволяє підштовхнути споживача до придбання не тільки раніше рекламованого товару, але й іншого, що знаходиться на полиці.
Реклама в місцях продажу може полягати в розподілі проб, використанні дисплеїв-матеріалів, поширенні друкованої реклами й ін.
Види зовнішньої реклами представимо у вигляді рисунка 1.8.
Рисунок 1.8 – Види зовнішньої реклами
Зовнішня реклама. Зовнішньою називають всю рекламу на вулицях і площах міст та населених пунктів. Як правило, суть зовнішньої реклами – у нагадуванні. Зовнішня реклама не може почати рекламну кампанію, вона може її продовжити або закінчити. Особливість зовнішньої реклами – це одноманітність: її бачать, проїжджаючи або проходячи вулицею. Звідси вимоги щодо її яскравості й збільшених розмірів. Перевагою зовнішньої реклами є те, що вона наздоганяє потенційного споживача зненацька й у той момент, коли він найбільше налаштований зробити покупку, прийняти комерційне рішення: енергійний, зібраний, на ногах або в авто, при грошах.
Дуже важливе місце посідає питання про розміщення реклами. Кожна ділянка міста має свою престижну оцінку. До зовнішньої реклами належать: великогабаритні плакати, мультивізійні плакати; електрифіковані панно; неонова реклама на вулицях міста з використанням інертних газів, волоконної оптики, лазерної техніки, різних типів світоводів.
Для досягнення більшої ефективності зовнішньої реклами розробляють мережеву рекламу. Існує кілька рекламних агентств, які займаються спеціальними дослідженнями й тестуваннями, необхідними для якісного проведення рекламної кампанії з використанням зовнішньої реклами. У разі грамотного й ретельно продуманого розміщення зовнішньої реклами ефективність цього носія інформації може сягати ефективності, яку можна порівняти з пресою й навіть телебаченням.
Види реклами на транспорті представимо у вигляді рисунка 1.9
Рисунок 1.9 – Види реклами на транспорті
Реклама на транспорті (внутрішня й зовнішня) – це реклама в метрополітені, оформленні автобусів і тролейбусів, таксі, трамваїв. Останнім часом спостерігається тенденція розміщення зовнішньої реклами у поїздах далекого прямування.
Як масовий засіб впливу на людей, що користуються різними видами транспорту, реклама на транспорті незамінна. Щодня послугами метро, автобусів, тролейбусів, трамваїв, приміськими електричками користуються мільйони людей.
Реклама на транспорті класифікується на три види:
1) внутрішні рекламні планшети в суспільному транспорті;
2) зовнішні рекламні плакати, розміщені на зовнішніх сторонах транспортних засобів;
3) станційні плакати, розташовувані на залізничних вокзалах й в аерофлотах, на автобусних станціях, на зупинках трамваїв і тролейбусів, на автозаправних станціях.
Для вибору більш доцільного виду реклами необхідно зробити розрахунки ефективності того чи іншого виду рекламного заходу. Основні методи розрахунку ефективності реклами розглянемо у наступному розділі.
1.2 Оцінка ефективності реклами
Визначення ефективності є необхідною умовою правильної організації й планування рекламної діяльності фірми, раціонального використання праці й коштів, що витрачаються на рекламу. Дослідження ефективності реклами має бути спрямоване на отримання спеціальних відомостей щодо сутності й взаємозв'язку чинників, які служать досягненню цілей реклами з найменшими витратами коштів і максимальною віддачею, і що дозволить усунути недієву рекламу й визначити умови для її оптимальної дії.
Поняття ефективності реклами має два значення: економічна ефективність і психологічний вплив реклами на покупця (психологічна ефективність).
Економічна ефективність реклами – це співвідношення економічного результату, отриманого від вживання рекламного засобу або від організації рекламної кампанії і витрат, вкладених у їх досягнення. Загальна умова економічного результату полягає втому, що прибуток, одержаний завдяки проведеному рекламному заходу, має перевищувати або принаймні дорівнювати сумі витрат на нього.
Психологічна ефективність – ступінь впливу реклами на людину (залучення уваги покупців, запам'ятовуваність, дія на мотив покупки та ін.)
Обидва ці поняття тісно взаємопов'язані. Але критерії зазначених видів ефективності, природно, різні: у першому випадку це обсяг продажу, у другому – психологічні особливості сприйняття реклами її адресатом.
Основним матеріалом для аналізу економічної ефективності результатів рекламних заходів фірми служать статистичні й бухгалтерські дані про зростання товарообігу. На основі цих даних можна досліджувати економічну ефективність одного рекламного засобу, рекламної кампанії й рекламної діяльності фірми в цілому.
Вимірювання економічної ефективності реклами становить значні труднощі, оскільки реклама, як правило, не дає повного ефекту відразу. Крім того, зростання товарообігу нерідко спричиняється іншими (нерекламними) факторами, наприклад, зміною купівельної здатності населення через зростання цін і т. ін. Тому одержати абсолютно точні дані про економічну ефективність реклами практично неможливо.
Найпростішим методом визначення економічної ефективності реклами є метод порівняння товарообігу (До і після проведення рекламного заходу). За цим методом економічна ефективність реклами визначається або шляхом зіставлення товарообігу за певний час поточного року, коли товар рекламувався, зданими за аналогічний період минулого року, коли товар не рекламувався; або шляхом зіставлення щоденного товарообігу до і після проведення рекламного заходу протягом поточного періоду часу. Цей спосіб більш прийнятний в сучасних українських умовах, ураховуючи постійне зростання цін через інфляцію, що робить зіставлення даних за великі проміжки часу досить неточним. Остаточні висновки щодо економічної ефективності реклами роблять на підставі порівняння додаткового прибутку, одержаного завдяки рекламі, з-витратами, пов'язаними з її здійсненням.
Економічну ефективність реклами можна також вивчати шляхом порівняння товарообігу двох однотипних торгових підприємств за один і той самий період часу, в одному з яких здійснювався рекламний захід, а в другому – ні. Зростання товарообігу в магазині, де не проводиться рекламний захід, відбувається внаслідок впливу тих чинників, які діють незалежно від реклами. Ті самі чинники впливають і на товарообіг у магазині, де рекламний захід проводиться.
Економічна ефективність реклами в цьому випадку розраховується
шляхом визначення відношення індексу
зростання товарообігу магазина, де проводився
рекламний захід (І2), до індексу зростання товарообігу, де рекламний
захід не проводився (І1). Остаточний висновок щодо ефективності
реклами роблять у результаті аналізу витрат на проведення реклами (І) й додаткового
прибутку (Q), одержаного завдяки її проведенню (
). Позитивне в цьому
методі те, що враховується лише та частина товарообігу (Т2рек), яка
безпосередньо є результатом проведення рекламного заходу.
Формула розрахунку додаткового товарообігу за результатами проведення рекламної кампанії:
, (1.1)
де 
– індекс зростання
товарообігу в магазині, де не проводився рекламний захід;
– індекс зростання
товарообігу в магазині, де проводився рекламний захід.
Останнім часом яку вітчизняній, так і в зарубіжній практиці набув поширення метод визначення економічної ефективності реклами, заснований на зіставленні додаткового валового доходу, одержаного в результаті використання реклами, і витрат, пов'язаних з її здійсненням. За допомогою цього методу на початку визначається додатковий товарообіг, одержаний у результаті проведення рекламних заходів, потім обчислюється додатково реалізовані накладені витрати від суми обчисленого додаткового товарообігу. Економічна ефективність реклами визначається як різниця між сумою додаткового реалізованого накладення і витратами на рекламу. Розрахунок здійснюється за такою формулою:
, (1.2)
де Е – економічний ефект від реклами, грн.;
Т – середньоденний обіг в дорекламний період, грн.;
– приріст середньоденного товарообігу в рекламний і
післярекламний
період, %;
Д – кількість днів обліку товарообігу в рекламний і послярекламний періоди;
Н – торговельна націнка на товар, %;
І – витрати на рекламу, грн.
Ця методика використовується звичайно для визначення економічної ефективності окремих засобів реклами або короткострокового рекламного заходу. Якщо отриманий результат більше або дорівнює нулю, це означає, що реклама була економічно доцільною.
Існує спрощений варіант формули (1.2), коли кількість днів дорекламного періоду дорівнює кількості днів рекламного й післярекламного періоду. Для цієї спрощеної формули нам не потрібен розрахунок середньоденного товарообігу, і вона має вигляд:
, (1.3)
де Е – економічний ефект від реклами;
Т1 – товарообіг у рекламний і післярекламний періоди;
Т – товарообіг у дорекламний період;
Н – торгова націнка, %;
І – витрати на рекламу.
Дещо складніша методика визначення економічної ефективності за умов одночасного рекламування товарів з різними торговельними націнками.
У цьому випадку за першою частиною формули (1.2) визначають додатковий товарообіг з кожного товару. Тому облік продажу кожного рекламованого товару необхідно вести окремо. Від суми додаткового товарообігу з кожного товару обчислюють суму додатково реалізованих накладених витрат і одержані дані додають, отримуючи, таким чином, загальну суму валового доходу. Валовий дохід можна обчислити, визначивши середній відсоток торговельної націнки за рекламованими товарами, але в цьому випадку результат буде менш точним.
Слід зауважити, що результати оцінки економічної ефективності рекламних заходів, обчислені за формулами (1.2) і (1.3), будуть не зовсім точними, тому що при обчисленні не враховуються витрати за іншими статтями обігу, пов'язані зі зростанням товарообігу. Тому для визначення економічної ефективності малих рекламних заходів існує своя методика розрахунку. У тих випадках, коли рекламний період триває кілька місяців і більше, на реалізацію товару, крім реклами, можуть впливати й такі чинники, як рівень цін, якість і асортимент товарів, форми й методи їх продажу тощо.
Для визначення економічної ефективності реклами в цьому випадку вважається за правильне визначити індексну залежність динаміки товарообігу від чинника реклами й інших діючих чинників, крім реклами. Індекс реклами може бути визначений як відношення індексу товарообігу рекламованого товару або фірми до індексу товарообігу порівнюваного об'єкту, що не рекламується. Приріст цього показника (індексу реклами) визначається як різниця між індексом товарообігу за рахунок дії реклами і одиницею (Ір – 1). Потім, використовуючи дані про середньоденний товарообіг дорекламного періоду, обчислюється додатковий товарообіг і додаткові реалізовані накладні витрати, одержані завдяки дії реклами. Різниця між сумою додаткових реалізованих накладних витрат і витрат, пов'язаних з проведенням рекламної кампанії, є показником її економічної ефективності.
При визначенні економічної ефективності тривалих рекламних заходів, зокрема, рекламних кампаній, слід враховувати не лише витрати на рекламу, але й за іншими статтями витрат обігу, пов'язаних зі зростанням товарообігу. У міру зростання товарообігу зростають витрати обігу, які залежать від нього (заробітна плата, транспортні витрати, втрати товарів у межах норм природного спаду та ін.). Витрати на утримання приміщень, поточний ремонт, інвентар та інші витрати становлять близько 50% всіх витрат і практично не змінюються.
Оскільки післятоварний облік витрат обігу в роздрібній торгівлі не здійснюється, для визначення витрат, які припадають на одержаний унаслідок рекламних заходів товарообіг, слід застосовувати показник середнього рівня витрат на товарному підприємстві протягом часу, що відповідає рекламному й післярекламному періоду. Залежать від товарообігу витрати обігу, що становлять 50% суми, одержуваної шляхом застосування до додаткового товарообігу середнього рівня витрат на торговому підприємстві.
Економічна ефективність тривалих рекламних заходів розраховується за такою формулою:
, (1.4)
де Е – економічний ефект;
– приріст
індексу середньоденного обігу за рахунок реклами;
Т – середньоденний товарообіг в дорекламний період;
В-час обліку товарообігу в рекламний і післярекламний періоди;
Н – торгова націнка на рекламований товар або відсоток прибутку в рекламний і післярекламний періоди для рекламованого торгового підприємства;
І – витрати на рекламу й витрати обігу, пов'язані зі зростанням товарообігу.
Як бачимо з наведених розрахунків, основним показником економічної ефективності реклами є товарообіг. Це не виключає можливості використання інших показників, зокрема, прибутку. Такий показник доцільно використовувати при прогнозуванні ефективності рекламних заходів, виборі оптимального варіанту передбачуваних витрат на рекламу.
Економічна ефективність реклами може бути визначена також на основі таких економічних показників, як відношення величини товарообігу до витрат на рекламу, витрат на певні види реклами до величини товарообігу або до кількості покупок, стимульованих цими видами реклами (в одних випадках більшій ефективності відповідає збільшення показника, в інших – зменшення).
1.3 Дослідження ринку молочних продуктів в Україні
Молокопереробна галузь як і харчова промисловість загалом є однією з галузей, що найдинамічніше та найстабільніше розвиваються: щорічний приріст ринку молока та молочних продуктів оцінюється на рівні 10–12% упродовж останніх років. Ємність цього ринку, залежно від оцінок, коливається в межах від 2,8 до 3 млрд. гривень за оцінками 2008 року.
Серед основних тенденцій вітчизняного ринку молочних продуктів сьогодні можна виділити тривалу реструктуризацію й концентрацію власності, розширення сфери впливу великих гравців, розвиток регіональних ринків, технічну модернізацію виробництва, впровадження нових технологій, появу інноваційних продуктів. Молочна промисловість поступово йде від випуску нефасованої продукції, багато виробників прагнуть відійти від «класичного» продукту убік продуктів з більшим вмістом біологічних добавок.
Що стосується проблем, як і раніше гострим залишається якість молочної сировини і його ціноутворення, низька купівельна спроможність населення, у результаті чого можливості молочної промисловості повною мірою не реалізуються, практично відсутні державні соціальні програми, особливо стосовно молочного бізнесу (наприклад, організація харчування в дитячих установах тощо).
Загалом, упродовж останніх років спостерігається зростання обсягу виробництва майже у всіх сегментах молочної галузі, а темпи зростання виробництва окремих молокопродуктів у 2008 р. порівняно з 2007 р. коливаються у різних сегментах від 4% (у промисловому виробництві морозива) до 36% (у випуску плавленого сиру) (рис. 1.).
Рисунок 1.10 – Динаміка обсягу виробництва в Україні молочної продукції у 2007–2008 роках, тис. тонн
Протягом останніх років стійку тенденцію до значного зростання утримують сектори з виробництва обробленого рідкого молока, кисломолочних продуктів, сиру, йогурту. Спостерігалося пожвавлення на ринку сухих молокопродуктів, що пояснюється збільшенням попиту на цю продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках. Темпи приросту в цій категорії сухих молочних продуктів у 2008 р. склали: молока та вершків сухих – 20%, казеїну та казеїнатів – 29%.
Найбільш ємними групами молочних продуктів, що виробляються молочними підприємствами України, та потребують найбільшу кількість сирого молока, залишаються вершкове масло, рідке оброблене молоко та кисломолочні продукти, жирні тверді сири.
Виробництво молока в Україні є стабільним. Зростання обсягів виробництва молока в 2008 р. склало близько 0,5%, за підсумками року загальний обсяг дещо перевищує 13,8 млн. тонн.
При цьому в попередньому році в суспільному секторі відбулося незначне скорочення обсягів виробництва – на 0,6% з 2,7 млн. тонн, до 2,5 млн. тонн, а у приватному – збільшення обсягів виробництва молока на 2,1% – з 10,98 млн. тонн до 11,21 млн. тонн. При цьому оператори ринку відзначають незадовільну якість молока багатьох приватних господарств.
Традиційно найбільшу питому вагу в обсязі продукції молочної промисловості в натуральному виразі є рідке перероблене молоко – 33%, кисломолочні продукти – 25%, а також сир сичужний – 10% та вершкове масло – 8%.
Ринку молочної продукції притаманна сезонність, тому до кінця 2009 року прогнозується зниження обсягів виробництва молока, натомість до кінця 2008 року на ринку молочної продукції буде спостерігатися стабілізація цін з імовірністю їх зростання. Група кисломолочних сирів. Однією з найпопулярніших у споживача груп молочних продуктів є сирна група. Ця група є також привабливою для виробників завдяки своїй високій рентабельності. Рентабельність сирної групи має високу залежність від якості сировини. Деякі великі компанії випускають сирки й сирні десерти із сепараторного сиру, на виробництво 1 тонни якого потрібно 5–6 тонн молока, тоді як на виробництво звичайного сиру необхідно 7–8 тонн молока.
Виробництво цільномолочної продукції в Україні представимо у вигляді таблиці 1.1.
Таблиця 1.1.
| Категория |
Темпы прироста объемов рынка (до предыдущего года) % |
||||||||
| Факт | Прогноз | ||||||||
| 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | |
| 1 Вязкие молоч-ные десерты | 35 | 35 | 30 | 20 | 15 | 10 | 10 | 10 | 10 |
| 2 Глазированные сырки | 25 | 25 | 20 | 10 | 7 | 7 | 5 | 3 | 3 |
| 3 Другие традиции-онные продукты | 0 | 7 | 7 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 4 Жидкие молоч-ные десерты | 13 | 20 | 18 | 12 | 12 | 11 | 7 | 5 | 7 |
| 5 Йогурты вязкие | 15 | 14 | 16 | 15 | 10 | 6 | 6 | 6 | 6 |
| 6 Йогурти питьевые | 33 | 28 | 25 | 21 | 17 | 11 | 7 | 7 | 5 |
| 7 Кефир | 8 | 7 | 7 | 6 | 0 | 0 | 1 | 1 | 1 |
| 8 Молоко пастеризованное | 7 | 7 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 3 | 2 |
| 9 Молоко стерилизованное | 13 | 5 | 8 | 8 | 8 | 8 | 8 | 8 | 8 |
| 10 Ряженка | 3 | 2 | 2 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| 11 Сливки | -8 | 8 | 6 | 6 | 3 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| 12 Сметана | 37 | 15 | 12 | 12 | 10 | 10 | 7 | 5 | 3 |
| 13 Сыр плавленый | 0 | 7 | 5 | 3 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| 14 Сыр | -9 | 7 | 6 | 9 | 7 | 9 | 9 | 8 | 8 |
| 15 Сырковые десерты | 74 | 36 | 22 | 8 | 5 | 3 | 4 | 4 | 3 |
| 16 Всего | 12 | 10 | 9 | 8 | 5 | 4 | 4 | 4 | 3 |
Група фасованих сирних мас містить у собі: традиційні 100-грамові дитячі сирки, сирні десерти в стаканчиках з різноманітними добавками й інші фасовані сирні вироби.
Найбільші потужності з випуску сирних мас розташовані в Миколаївській області, що пояснюється наявністю основної виробничої ділянки компанії «Лакталіс-Україна», у виробничій програмі якої значне місце займають сирні десерти ТМ «Президент». Слід відзначити також Харківську область, де ключовими виробниками є «Харківський міськмолкомбінат» (власник компанія «Віям-Білль-Данн», частка в обласному виробництві оцінюється в 68–70%) і «Куп'янський МКК» (близько 30%).
Останнім часом в Україні спостерігається тенденція з розвитку виробництва глазурованих сирних десертів. Ця технологія дозволяє істотно збільшити терміни придатності, а це досить велика проблема під час реалізації сирної групи.
У сирну групу входять також сирні торти, сири зернисті, сири з фруктовими добавками.
У 2008 році спостерігалася активізація попиту на масло та сухі молочні продукти українського виробництва на зовнішніх ринках (експорт вершкового масла у 2008 р. збільшився майже у 2,5 рази порівняно з 2007 р.).
У 2008 р. основні виробники вершкового масла (без підприємств малого бізнесу) випустили 152,4 тис. тонн вершкового масла, перевищивши минулорічні показники на 13%. Області-лідери виробництва вершкового масла в Україні: Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Сумська і Чернігівська, які разом випустили до 47% українського вершкового масла.
Найбільші виробники – ВАТ «Тульчинський маслосирзавод» (ТМ «Тульчинка», лідер останніх 2 років, у 2008 році питома вага його продукції у загальному виробництві масла склала 9%); ВАТ «Роменський молкомбінат» (3%); ТОВ «Андрушівський маслосирзавод» (3%), ДП «Староконстянтинівський молочний завод» (2%), ВАТ «Решетилівський маслозавод» (2%).
Основні виробники сирної галузі представимо у вигляді рисунка 1.
При просуванні сиру виробники використають рекламу на телебаченні, радіо й у пресі, trade promotion, а також широку гаму промо-акций у місцях продажів. Крім звичних дегустацій, найбільш діючих при просуванні сегмента елітних сирів, мережі сьогодні надають можливість участі в акціях типу «жовтий цінник», «розширене викладення», «стоп-район» й ін.
«Найцікавішими для середнього цінового сегмента можуть бути акції типу подарунок за покупку, або «2+1». Вони цікаві як кінцевому споживачеві, так і клієнтові-супермаркету, тому що дозволяють підняти продажі в період проведення акцій на 30–40%. Ефективно також розміщення на упакуванні рецептів блюд, особливо для рідких твердих сортів сиру.
Рисунок 1.11 – Частка ринку найбільших виробників сиру
Крім прямої рекламної підтримки виробники використовують також різноманітне упакування, націлене на залучення споживачів. Як правило, це відноситься до сирів елітної й додаткової груп у маленькому штучному упакуванні. Коштує такий товар недорого й надає споживачеві можливість знайомити з новими смаками.
Ще одним способом є позиціювання деяких марок сиру для конкретної споживчої групи. Оформлення упакування з використанням дитячої тематики наближає плавлені сири до продуктів дитячого харчування.
У загальному обсязі продажів білих сирів близько 47% фізичного обсягу доводиться на вагову продукцію. Сири в упакуванні становлять 53%. У сегменті плавлених сирів найбільшою популярністю користується сир у пластикових коробочках (ванночках). Його доля у фізичному обсязі продажів склала 49,1%. 20,5% плавленого сиру реалізується у фользі, 19,6% – у целофані (ковбасний сир). На долю порціонного сиру доводиться 10,8%.
Фахівці сходяться в думці, що впакування сиру повинна відбивати його специфіку, робити товар пізнаваним.
Деякі виробники сирів також намагаються сприяти підвищенню освітнього рівня своїх клієнтів, шляхом створення команди промоутерів, які допомагають магазинам оформляти вітрини сирних прилавків, радять, як краще викладати й оформляти товар на полицях, надають продавцям всю необхідну інформацію про сири.
При виборі дистриб'ютора компанії-виробники оцінюють його здатність якісно представити товар у регіонах. У деяких випадках приймається рішення паралельне налагоджувати й прямі поставки, що, з одного боку, сполучено з логістичними складностями, але з інший, – дає можливість контролювати процес поширення продукції.
На закінчення можна сказати, що якщо яка-небудь фірма хоче ввійти на ринок сиру, то їй доведеться не тільки організовувати торговельний процес, але й брати участь у посиленому просуванні свого товару, щоб не бути поглиненою конкурентами.
2. Характеристика діяльності підприємства
2.1 Дослідження основних напрямів господарської діяльності та розвитку ЗАТ «Пирятинський сирзавод»
Пирятинському сир заводові передував колишній маслозавод, заснований 1920 р. на Прилуцькій вулиці (нині вул. Цибаня). 1935 р. підприємство реконструйоване, пізніше – розширене. До війни у приміщенні по вулиці Лубенській (тепер вул. Жовтнева) знаходився цех по виготовленню твердого сиру, куди пізніше й перебазувався маслозавод. Тут переробляли майже 40 тонн молока за добу.
Зі збільшенням виробництва молока у колективних господарствах гостро постало питання будівництва підприємства з проектною потужністю переробки 180 тонн молока за добу при двозмінній роботі. 21 жовтня 1969 р. директор будівництва та спеціально створена комісія забили перший пакілець на будівельному майданчику, а 21 січня 1974 р. було підписано акт про введення в експлуатацію нового заводу. Трьом видам продукції (російському сиру, вершковому маслу та молочному цукру) було присвоєно Державний знак якості. Сир заводом у 1978 р. почалося спорудження нового цеху замінника незбираного молока для випоювання телят.
Закрите акціонерне товариство «Пирятинський сир завод» (далі підприємство) утворене шляхом реорганізації і перетворення колективного підприємства «Пирятинський сир завод», за рішенням установчих зборів засновників ЗАТ «Пирятинський сир завод» 02 жовтня 2004 р.
Підприємство є юридичною особою, здійснює діяльність передбачену Статутом ЗАТ «Пирятинський сир завод». Свою діяльність спрямовує на найбільш повне задоволення потреб населення в продовольчих товарах, на основі поєднання інтересів населення і членів трудового колективу.
Основні напрямки діяльності:
1) виробництво сирів твердих і плавлених;
2) виробництво масла тваринного, продукції з незбираного молока;
3) виробництво сухої молочної сироватки;
4) оптово-роздрібна і фірмова торгівля;
5) виробництво інших продовольчих товарів.
Головною сферою діяльності підприємства є організація закупки молока у сільгоспвиробників і населення та подальша ефективна переробка всіх його складових на високоякісний продукт.
Основні обсяги молока переробляються на сири тверді жирні, питома вага сирів жирних в обсязі продукції близько 89%, сиру «Російського» понад 60%.
Побудований в 1973 році Пирятинський сир завод в перший рік своєї роботи зайняв лідируючі позиції по основному виду продукції – сиру «Російському».
Введена в 2007 році повністю автоматизована лінія формування і пресування сирів Іспанської фірми «Фібоса», і потужності підприємства з переробки молока на твердий сир зросли до 504 т. на добу, тобто 50 тонн на добу сиру твердого.
В даний час підприємство виробляє близько 40 тонн на добу цього високопоживного продукту. Останні роки підприємство наростило обсяги виробництва сирів твердих, плавлених, а також іншої продукції і працює над розширенням асортименту та покращенням якості продукції. Асортимент продукції, яку сьогодні виробляє підприємство, складає понад 110 найменувань, із них сирів твердих понад 25 найменувань. Співпраця з закордонними фірмами, прогресивні технології та багаторічний досвід роботи персоналу дозволяє стверджувати, що пропонований ринку товар має високу якість, помірну ціну і стійкий попит споживачів. В 2007 році планується виробити сирів твердих 13600 тонн.
Дільниця по виробництву сиру оснащена сучасним обладнанням Німецького, Польського та Іспанського виробництва.
На дільниці прийомки молока також встановлено 4 лінії приймання молока виробництва Німеччини.
Для покращення якості сировини молоко проходить через бактофугу виробництва фірми «Альфа Лаваль» (Швеція).
Якісне миття обладнання забезпечують три миючі станції (СІР мийки), які працюють в автоматичному режимі
На ЗАТ «Пирятинський сир завод» діє система менеджменту якості згідно стандарту ISO 9001:2000.
Зароблені колективом кошти направляються на модернізацію, технічне переоснащення, вдосконалення технологій, покращення якості молока, що дає змогу виробляти продукцію, яка відповідає вимогам ринку.
У квітні та жовтні 2003 р. торгова марка «Молочний шлях» за сири сичужні тверді стала переможцем на Національному рейтингу «Краща торгова марка». Знак якості «Вища проба» присвоєно сирам «Російський», «Пирятинський», «Голландський» та вершковому маслу «Селянське». Розвиваються також підсобні промисли. Тут солять і коптять рибу, продукують соняшникову олію, переробляють сою, працюють млин, пекарня, заводська їдальня тощо. Продукція сир заводу високо конкурентна на внутрішньому і зовнішніх ринках, її охоче розкуповують пирятинці, жителі Києва, Полтави, Москви та інших міст.
Основною продукцiєю пiдприємства є продукцiя, вироблена з молочної сировини: твердi сири, плавленi сири, масло вершкове, морозиво, сухi молочнi продукти та рiзноманiтний асортимент продукцiї з незбираного молока (рис. 2.1, 2.2).
Також пiдприємство здiйснює оптову i роздрiбну торгiвлю, транспортнi перевезення та iншi посередницькi послуги при купiвлi – продажiв товарiв народного споживання. Найбiльш рентабельною продукцiєю, що забезпечує понад 50% прибутку пiдприємства є твердi сири, що користуються попитом протягом року як на територiї України, так i за її межами.
Фахiвцi пiдприємства постiйно працюють над розширенням ассортименту виробляємої продукцiї i полiпшенням її якостi з урахуванням попиту споживчого ринку. Поширенню ринку продажiв продукцiї сприяють рекламнi заходи, якi пiдприємство проводить на радiо, телебаченнi, у перiодичнiй печатцi, на виставках, дегустацiях i зустрiчах з покупцями.
Рисунок 2.1 – Аналіз динаміки зміни структури асортименту ЗАТ «Пирятинський сир завод»
Рисунок 2.2 – Асортиментна структура ЗАТ «Пирятинський сир завод» у 2008 році
До 2008 року ЗАТ «Пирятинський сир завод» постійно нарощував виробництво основного виду продукції – твердих сирів (рис. 2.3).
Рисунок 2.3 – Обсяги виробництва твердого сиру ЗАТ «Пирятинський сир завод»
На сучасному етапi пiдприємство продає свою продукцiю, в основному, постiйним клiєнтам. Це забезпечує гарантiю продажiв, а також гарантiю своєчасного надходження коштiв за продану продукцiю. Понад 20% виробляємої продукцiї реалiзується через фiрмову торгову мережу, що також забезпечує своєчасне повернення коштiв.
Після введення Російською федерацією ембарго на ввіз деяких видів харчової продукції темпи росту обсягів виробництва зменшилися, але ситуація не є критичною, оскільки ЗАТ «Пирятинський сир завод» постійно намагалося диверсифікувати збутову систему і завдяки цьому планується досягти росту у порівнянні з 2008 роком.
Дипломи, отримані ЗАТ «Пирятинський сир завод»:
1) Диплом Переможцю конкурсу «100 кращих товарів України», 2005 рік
2) Диплом «За якість та професіоналізм» (Катеринославський ярмарок, 2006 рік)
3) Диплом Срібна медаль за сир «Голландський круглий» (виставка «Молочна і м’ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р., Київ)
4) Диплом Золота медаль за сир «Російський» (виставка «Молочна і м’ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р., Київ)
5) Диплом Золота медаль за сир «Пирятинський домашній» (виставка «Молочна і м’ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р., Київ)
6) Диплом Золота медаль за сир «Витязь» (виставка «Молочна і м’ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р., Київ)
7) Диплом «Гран – прі за сир сичужний твердий «Російський» (виставка Укрм’ясомолпром-2005, 15–18 березня 2005 року)
8) Диплом «Переможця дегустаційного конкурсу за сир сичужний твердий «Російський» (Національний рейтинг «Краща торгова марка України»)
9) Диплом «Переможця дегустаційного конкурсу за сир сичужний твердий «Витязь» (Національний рейтинг «Краща торгова марка України»)
10) Диплом «Переможця дегустаційного конкурсу за сир сичужний твердий «Пирятинський домашній» (Національний рейтинг «Краща торгова марка України»)
11) Диплом «Переможця дегустаційного конкурсу за сир сичужний твердий «Мааздам» (Національний рейтинг «Краща торгова марка України»)
12) Диплом «Гран – прі за сир сичужний твердий «Російський 50%» (виставка Укрм’ясомолпром-2004, 16–19 березня 2004 року)
13) Диплом «Золота медаль за сир сичужний твердий «Пирятинський 50%» (виставка Укрм’ясомолпром-2004, 16–19 березня 2004 року)
14) Диплом «Гран – прі за сир сичужний твердий «Костромський» (виставка Укрм’ясомолпром-2007, 20–23 березня 2007 року)
Медалі: три золоті медалі «Переможцю дегустаційного конкурсу (Національний рейтинг «Краща торгова марка України»; Державний департамент продовольства, Київ, 2003 рік); 2 (дві) золоті медалі (V міжнародна спеціалізована виставка» Укрм’ясомолпром», 2002 р., Київ); 2 (дві) золоті медалі (VII міжнародна спеціалізована виставка» Укрм’ясомолпром», 2004 р., Київ); Срібна медаль (VII міжнародна спеціалізована виставка» Укрм’ясомолпром», 2004 р., Київ); Золота медаль Переможцю конкурсу «Українське-найсмачніше» (Національна виставка-ярмарок, Експоцентр України, 2003 р.); Золота медаль Переможцю дегустаційного конкурсу (Державний департамент продовольства, 2004 р.); Золота медаль (виставка «Молочна і м» ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р. Київ) за сир «Пирятинський домашній»; Золота медаль (виставка «Молочна і м» ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р. Київ) за сир «Російський»; Золота медаль (виставка «Молочна і м» ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р. Київ) за сир «Витязь»; Срібна медаль (виставка «Молочна і м» ясна індустрія XXI ст.», 19 травня 2006 р., Київ) за сир «Голландський круглий»
Кубки, статуетки: Статуетка «100 кращих товарів України», лауреат (2003 р.); Статуетка «Гран-прі» (VII міжнародна спеціалізована виставка «Укрм’ясомолпром», 2004 р., Київ); Статуетка «Гран-прі» (VIII міжнародна спеціалізована виставка «Укрм’ясомолпром», 2005 р., Київ)
Кубок «Переможцю конкурсу 100 кращих товарів України, 2005 р.»; Кубок «За якість і професіоналізм» (Катеринославський ярмарок, 2006 рік)
Аналіз забезпечення ЗАТ «Пирятинський сир завод» фінансовими ресурсами проведемо та представимо у наступному розділі.
2.2 Аналіз фінансового стану ЗАТ «Пирятинський сир завод»
Розглянемо докладніше фінансовий стан підприємства. Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.
Поряд з якісною ознакою «стійкий фінансовий стан» та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількіснуузагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, яка затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної Методики.
Розглянемо детальніше показники оцінювання майнового стану підприємства. Баланс та звіт про фінансові результати за 2007–2008 роки представимо у вигляді таблиць 2.1 та 2.2.
Таблиця 2.1 – Актив балансу ЗАТ «Пирятинський сир завод»
| Актив | Код рядка | 2006 | 2007 | 2008 |
| I. Необоротні активи | ||||
| залишкова вартість | 010 | 103,5 | 297,7 | 552,8 |
| первісна вартість | 011 | 114,3 | 356,3 | 704,9 |
| накопичена амортизація | 012 | 10,8 | 58,6 | 152,1 |
| Незавершене будівництво | 020 | 811,7 | 933,8 | 1 820,4 |
| Основні засоби: | ||||
| залишкова вартість | 030 | 102 911 | 98 050,9 | 91 880,4 |
| первісна вартість | 031 | 126 909,3 | 131 818,5 | 135 257,3 |
| знос | 032 | 23 998,3 | 33 767,6 | 43 376,9 |
| Довгострокові фінансові інвестиції: | ||||
| які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств | 040 | 0 | 0 | 0 |
| інші фінансові інвестиції | 045 | 80,1 | 80,1 | 88,9 |
| Довгострокова дебіторська заборгованість | 050 | 182 | 148,3 | 91,9 |
| Відстрочені податкові активи | 060 | 1 511,2 | 1 169,1 | 761,9 |
| Інші необоротні активи | 070 | 0 | 0 | 0 |
| Усього за розділом I | 080 | 105 599,5 | 100 679,9 | 95 196,3 |
| II. Оборотні активи | ||||
| Запаси: | ||||
| виробничі запаси | 100 | 7 637,1 | 10 723,4 | 11 830,6 |
| тварини на вирощуванніта відгодівлі | 110 | 0 | 0 | 0 |
| незавершене виробництво | 120 | 209,5 | 238,3 | 288,8 |
| готова продукція | 130 | 1 717,2 | 2 655,1 | 981,3 |
| товари | 140 | 454,3 | 599,5 | 143,2 |
| Векселі одержані | 150 | 0 | 0 | 0 |
| Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: | ||||
| чиста реалізаційна вартість | 160 | 10 092,8 | 16 045,9 | 20 539,4 |
| первісна вартість | 161 | 10 358,2 | 16 397,7 | 21 924,6 |
| резерв сумнівних боргів | 162 | 265,4 | 351,8 | 1 385,2 |
| Дебіторська заборгованість за розрахунками: | ||||
| з бюджетом | 170 | 0 | 0 | 576,5 |
| за виданими авансами | 180 | 0 | 0 | 0 |
| з нарахованих доходів | 190 | 0 | 0 | 0 |
| із внутрішніх розрахунків | 200 | 0 | 0 | 0 |
| Інша поточна дебіторська заборгованість | 210 | 7 295,7 | 7 276,4 | 3 492,3 |
| Поточні фінансові інвестиції | 220 | 0 | 0 | 0 |
| Грошові кошти та їх еквіваленти: | ||||
| в національній валюті | 230 | 598,3 | 1 925,3 | 1 689,2 |
| в іноземній валюті | 240 | 20,3 | 92,7 | 5 |
| Інші оборотні активи | 250 | 524,5 | 756,2 | 667,6 |
| Усього за розділом II | 260 | 28 549,7 | 40 312,8 | 40 213,9 |
| III. Витрати майбутніх періодів | 270 | 10,1 | 46,1 | 70,7 |
| Баланс | 280 | 134 159,3 | 141 038,8 | 135 480,9 |
Таблиця 2.2 – Пасив балансу ЗАТ «Пирятинський сир завод»
| Пасив | Код рядка | 2006 | 2007 | 2008 |
| Власний капітал | ||||
| Статутний капітал | 300 | 75 104,6 | 75 104,6 | 75 104,6 |
| Пайовий капітал | 310 | 0 | 0 | 0 |
| Додатковий вкладений капітал | 320 | 0 | 0 | 0 |
| Інший додатковий капітал | 330 | 17 487,5 | 17 487,5 | 17 487,5 |
| Резервний капітал | 340 | 24,7 | 24,7 | 24,7 |
| Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | 350 | -11 568 | -9 311,9 | 13 104,8 |
| Неоплачений капітал | 360 | 4 193 | 0 | 0 |
| Вилучений капітал | 370 | 0 | 0 | 0 |
| Усього за розділом I | 380 | 76 855,8 | 83 304,9 | 105 721,6 |
| II. Забезпечення наступних витрат і платежів | ||||
| Забезпечення виплат персоналу | 400 | 58,3 | 657,3 | 802,7 |
| Інші забезпечення | 410 | 0 | 0 | 0 |
| Цільове фінансування | 420 | 0 | 0 | 0 |
| Усього за розділом II | 430 | 58,3 | 657,3 | 802,7 |
| III. Довгострокові зобов'язання | ||||
| Довгострокові кредити банків | 440 | 0 | 0 | 0 |
| Інші довгострокові фінансові зобов'язання | 450 | 4 331,6 | 15 760,7 | 8 438,1 |
| Відстрочені податкові зобов'язання | 460 | 0 | 0 | 0 |
| Інші довгострокові зобов'язання | 470 | 42 313,2 | 28 157,6 | 3 962 |
| Усього за розділом III | 480 | 46 644,8 | 43 918,3 | 12 400,1 |
| IV. Поточні зобов'язання | ||||
| Короткострокові кредити банків | 500 | 0 | 0 | 0 |
| Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями | 510 | 0 | 1 981 | 2 641,3 |
| Векселі видані | 520 | 630 | 250 | 0 |
| Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги | 530 | 7 460,3 | 7 680,1 | 11 039,1 |
| Поточні зобов'язання за розрахунками: | ||||
| з одержаних авансів | 540 | 0 | 0 | 0 |
| з бюджетом | 550 | 797 | 1 092,3 | 608,3 |
| з позабюджетних платежів | 560 | 0 | 0 | 0 |
| зі страхування | 570 | 218,8 | 364,6 | 267 |
| з оплати праці | 580 | 723,6 | 861,9 | 909,4 |
| з учасниками | 590 | 0 | 0 | 0 |
| із внутрішніх розрахунків | 600 | 0 | 0 | 0 |
| Інші поточні зобов'язання | 610 | 770,7 | 928,4 | 1 091,4 |
| Усього за розділом IV | 620 | 10 600,4 | 13 158,3 | 16 556,5 |
| V. Доходи майбутніх періодів | 630 | 0 | 0 | 0 |
| Баланс | 640 | 134 159,3 | 141 038,8 | 135 480,9 |
Коефіцієнт фінансової автономія (незалежності). Цей коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується по формулі:
; (2.1)
.
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.3.
Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше й більш незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.
Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:
; (2.2)
.
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.3.
Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а, отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Цей показник розраховується по формулі:
; (2.3)
.
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.3.
Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів доводиться на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки [2].
Таблиця 2.3 – Розрахунок коефіцієнтів капіталізації
| Показники | 2006 | 2007 | 2008 |
| Коефіцієнт фінансової автономії | 0,57 | 0,59 | 0,78 |
| Коефіцієнт фінансової залежності | 1,75 | 1,69 | 1,28 |
| Коефіцієнт фінансового ризику | 0,75 | 0,69 | 0,28 |
Рисунок 2.4 – Значення коефіцієнтів капіталізації
Іншою групою показників, які показують можливість підприємства виконати короткострокові зобов’язання та характеризують діяльність будь-якого підприємства є показники ліквідності.
Зробимо оцінку ліквідності підприємства. Ліквідність означає здатність перетворити актив у гроші швидко й без втрат його ринкової вартості [4].
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи:
А-1. Найбільш ліквідні активи – до них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та поточні фінансові інвестиції.
А-2. Швидко реалізовані активи – до цієї групи активів відносяться активи, для обігу яких в грошовій формі потрібно більш тривалий проміжок часу: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселя отримані. Ліквідність цих активів залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: своєчасна відгрузка продукції, оформлення банківських документів, від попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, видів розрахунку.
А-3. Повільно реалізовані активи – Витрати майбутніх періодів, оборотні активи, які не ввійшли в попередні дві групи.
А-4. Важко реалізовані активи – до цієї групи відносяться активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу.
Пасиви балансу групуються по ступеню терміновості їхньої оплати:
П-1. Найбільш термінові зобов'язання – до них відноситься кредиторська заборгованість по придбаним товарам, роботам, послугам.
П-2. Короткострокові пасиви – до цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов’язання, статті четвертого розділу пасиву балансу без кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та статті другого і п’ятого розділів пасиву балансу, з урахуванням сум, які планують виплатити протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу або протягом одного операційного циклу, якщо він не перевищує 12 місяців.
П-3. Довгострокові пасиви – Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов’язаннями підприємства, відображеними в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п’ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи.
П-4. Постійні пасиви – це статті першого розділу пасиву балансу.
Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки наведених груп по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце наступні співвідношення:
А-1 > П-1
А-2 > П-2
А-3 > П-3
А-4 < П-4
Якщо виконуються перші три нерівності в даній системі, то, як наслідок, справджується і четверта нерівність. Тому важливо порівняти підсумки перших трьох груп по активу й пасиву. Інакше кажучи, при проведені оцінки ліквідності балансу враховуються оборотні активи підприємства та залучені джерела фінансування.
Якщо одне або декілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу в більшій або меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по другій групі в вартісній оцінці, але в реальній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити в повному обсязі більш ліквідні.
Порівняння підсумків першої групи по активу та пасиву відображає співвідношення поточних платежів та надходжень. Порівняння другої групи по активу та пасиву показує тенденцію збільшення чи зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Порівняння підсумків по активу та пасиву для третьої та четвертої груп відображає співвідношення платежів та надходжень у відносно віддаленому майбутньому.
Всі показники ліквідності представимо у вигляді таблиць 2.4 та 2.5.
Таблиця 2.4 – Значення груп ліквідності на підприємстві (всі показники в тис. грн.)
| Показники | 2006 | 2007 | 2008 |
| Найбільш ліквідні активи (А-1) | 700,82 | 2393,44 | 1714,45 |
| Швидко реалізовані активи (А-2) | 18541,7 | 26142,6 | 37040,7 |
| Повільно реалізовані активи (А-3) | 10018,1 | 14216,3 | 13243,9 |
| Важко реалізовані активи (А-4) | 105599,5 | 100679,9 | 95196,3 |
Таблиця 2.5 – Зобов’язання ЗАТ «Пирятинський сир завод» (всі показники в тис. грн.)
| Показники | 2006 | 2006 | 2008 |
| Найбільш термінові зобов'язання (П-1) | 10600,4 | 13158,3 | 16556,5 |
| Короткострокові пасиви (П-2) | |||
| Довгострокові пасиви (П-3) | 46644,8 | 43918,3 | 12400,1 |
| Постійні пасиви (П-4) | 76914,1 | 83962,2 | 106524,3 |
При оцінці ліквідності розраховують:
1) коефіцієнт поточної ліквідності;
2) коефіцієнт швидкої ліквідності;
3) коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Коефіцієнт поточної ліквідності. Логіка розрахунку даного показника полягає в тім, що підприємство погашає поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів. Цей коефіцієнт дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коефіцієнт розраховується по формулі:
; (2.4)
Визначимо коефіцієнт поточної ліквідності:
.
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.6.
Запишемо цей коефіцієнт як співвідношення 2,69:1. Це означає, що на кожну 1 гривню поточних зобов'язань (боргів) підприємство має 2,69 грн. поточних активів.
При нормальних обставинах підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт поточної ліквідності не є абсолютним показником здатності повернути борги, тому що він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їхню якість.
Коефіцієнт швидкої ліквідності на відміну від попереднього коефіцієнта враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи, (запаси не враховуються). Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується по наступній формулі:
, (2.5)
Коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює:
.
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.4.
Це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має 1,75 грн. ліквідних активів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується по формулі:
; (2.6)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює:
.
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.4.
Ми розглянули три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, які характеризують достатність поточних активів для погашення поточних зобов'язань підприємства [1].
Таблиця 2.4 – Розрахунок коефіцієнтів ліквідності
| Показники | 2006 | 2007 | 2008 |
| Коефіцієнт поточної ліквідності | 2,69 | 3,07 | 2,43 |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 1,75 | 1,99 | 1,63 |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,07 | 0,18 | 0,1 |
Рисунок 2.5 – Динаміка коефіцієнтів ліквідності
А тепер перейдемо до розгляду коефіцієнтів покриття, які, як і коефіцієнти фінансової стійкості підприємства, відіграють важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства. Найбільш значимими коефіцієнтами в цій групі, на мій погляд, є наступні: коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень, коефіцієнт структури довгострокових джерел фінансування.
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цього показника полягає в припущенні, що довгострокові позики й кредити використаються для фінансування придбання основних засобів й інших капітальних вкладень:
; (2.7)
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.5.
Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів й інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці говорить, про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. У той же час фінансування капітальних вкладень за рахунок довгострокових джерел фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства.
Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення даних показників у розрахунок приймаються тільки довгострокові джерела засобів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які розраховують по формулах:
; (2.8)
; (2.9)
Розрахунки цих показників зведемо в таблицю 2.5.
Сума цих показників дорівнює
одиниці. Ріст коефіцієнта 
в динаміці є, у певному змісті, негативною тенденцією, означаючи,
що з позиції довгострокової перспективи підприємство усе сильніше й сильніше
залежить від зовнішніх інвесторів. Відносно ступеня залучення позикових засобів
у закордонній практиці існують різні думки. Найпоширенішою є думка, що частка
власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування (
) повинна бути досить велика,
при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60%). При більше низькому рівні
цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним
оптимальним значенням.
В той же час у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають свої кошти більш охоче.
Таблиця 2.5 – Розрахунок коефіцієнтів покриття
| Показники | 2006 | 2007 | 2008 | |
| Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень | 0,44 | 0,44 | 0,13 | |
| Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування | Коефіцієнт довгострокового залучення коштів | 0,38 | 0,35 | 0,11 |
| Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел | 0,62 | 0,65 | 0,89 | |
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.
По цьому коефіцієнту судять, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в кошти, тобто погашається. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується шляхом розподілу виручки від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
(2.10)
.
Цей коефіцієнт порівнюють із середньо галузевими коефіцієнтами, та із значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди. Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє порівняти умови комерційного кредитування, якими підприємство користується в інших фірм, з тими умовами кредитування, які підприємство надає іншим підприємствам.
Рисунок 2.6 – Динаміка коефіцієнтів покриття
Для аналізу оборотності
дебіторської заборгованості використається також показник періоду оборотності
дебіторської заборгованості. Його часто називають строком кредитування. Період
оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати як частку від
розподілу кількості днів у періоді на коефіцієнт оборотності дебіторської
заборгованості.
За аналізований період на підприємстві дебіторська заборгованість відсутня.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.
Даний коефіцієнт доповнює попередній. Для його розрахунку необхідно розділити собівартість реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості:
(2.11)
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.6.
Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості.
Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так само як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду оборотності кредиторської заборгованості:
; (2.12)
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.6.
Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників компанії.
У цілому порядок аналізу оборотності кредиторської заборгованості аналогічний порядку аналізу оборотності дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності запасів.
Для характеристики ефективності управління запасами використовуються коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту.
Для розрахунку коефіцієнта оборотності запасів необхідно собівартість реалізованої продукції розділити на середньорічну вартість запасів підприємства:
(2.13)
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.6.
Коефіцієнт показує, скільки оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.
Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати в такий спосіб:
; (2.14)
Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.6.
Цей показник характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари.
Показники оборотності запасів призначені для того, щоб показати, наскільки успішно, адміністрація використала ресурси компанії.
Обидва показники бажано зрівняти зі середньо галузевими значеннями. Корисно також робити порівняння зі значеннями цих показників за попередні періоди.
Слід зазначити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відбиває негативні явища в діяльності підприємства. Наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним рівнем прибутку або без такої.
Таблиця 2.6 – Розрахунок коефіцієнтів ділової активності
| Показники | 2006 | 2007 | 2008 |
| Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості | 7,87 | 7,93 | 8 |
| Період оборотності дебіторської заборгованості, дні | 46 | 45 | 45 |
| Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості | 16,3 | 16,95 | 14,94 |
| Період оборотності кредиторської заборгованості, дні | 22 | 21 | 24 |
| Коефіцієнт оборотності запасів | 17,54 | 16,62 | 16,17 |
| Період оборотності запасів, дні | 21 | 22 | 22 |
Прибуток відображає абсолютні результати роботи підприємства. Відносні ж результати характеризує рентабельність. Це якісний показник, що дозволяє оцінити рівень віддачі витрат або ступінь використання ресурсів при виробництві і реалізації продукції. У господарській практиці використовують два основні показники рентабельності: рентабельність підприємства і рентабельність реалізації продукції.
Рентабельність підприємства характеризує ефективність використання виробничих фондів:
, (2.15)
де Рп – рентабельність підприємства;
Пб – балансовий прибуток;
Фоср – середньорічна вартість основних виробничих фондів.
Цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно усіх ресурсів (за винятком оборотних засобів, зв'язаних у сфері розрахунків). Тому – це ресурсний показник. На практиці інколи використовується показник розрахункової рентабельності. При цьому в чисельнику замість балансового прибутку береться прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства (балансовій прибуток зменшений на суму податку на прибуток і на величину відсотків по кредитах під капітальні вкладення). Цей показник характеризує госпрозрахункову рентабельність. Таким чином рентабельність підприємства відображає середньорічну величину прибутку в гривнях на одну гривню вартості виробничих фондів. Рентабельність часто розраховується у відсотках.
Розрахунок цього показника представимо в таблиці 2.7.
Рентабельність реалізації продукції розраховується по формулі:
, (2.16)
де 
– рентабельність
реалізації продукції;
– собівартість повна.
Розрахунок цього показника представимо в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7 – Розрахункові показники рентабельності виробництва та реалізації продукції
| Показники | 2006 | 2007 | 2008 |
| Рентабельність реалізації продукції | 24% | 27% | 37% |
| Рентабельність виробництва | 21% | 25,4% | 28% |
Рисунок 2.7 – Динаміка показників рентабельності виробництва та реалізації продукції
Для більш детального аналізу приведемо нормативні показники всіх розглянутих у даній роботі показників та порівняємо їх з показниками отриманими в ході розрахунків й представимо у вигляді таблиці 2.8.
Таблиця 2.8 – Нормативні та розрахункові значення фінансових показників
| Показники | 2006 | 2007 | 2008 | Нормативне значення |
| Коефіцієнт фінансової автономії | 0,57 | 0,59 | 0,78 | > 0,5 |
| Коефіцієнт фінансової залежності | 1,75 | 1,69 | 1,28 | 2 |
| Коефіцієнт фінансового ризику | 0,75 | 0,69 | 0,28 | < 1 |
| Коефіцієнт поточної ліквідності | 2,69 | 3,07 | 2,43 | 1,5 |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 1,75 | 1,99 | 1,63 | 0,6–0,8 |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,07 | 0,18 | 0,1 | 0,2–0,25 |
| Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень | 0,44 | 0,44 | 0,13 | > 1 |
| Коефіцієнт довгострокового залучення коштів | 0,38 | 0,35 | 0,11 | зменшення |
| Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел | 0,62 | 0,65 | 0,89 | зменшення |
| Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості | 7,87 | 7,93 | 8 | збільшення |
| Період оборотності дебіторської заборгованості, дні | 46 | 45 | 45 | зменшення |
| Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості | 16,3 | 16,95 | 14,94 | збільшення |
| Період оборотності кредиторської заборгованості, дні | 22 | 21 | 24 | зменшення |
| Коефіцієнт оборотності запасів | 17,54 | 16,62 | 16,17 | збільшення |
| Період оборотності запасів, дні | 21 | 22 | 22 | зменшення |
| Рентабельність реалізації продукції | 24% | 27% | 37% | > 0 |
| Рентабельність виробництва | 21% | 25,4% | 28% | > 0 |
На основі проведеного аналізу фінансової діяльності ЗАТ «Пирятинський сир завод» були зроблені наступні висновки. У цілому можна сказати, що фінансовий стан підприємства стійкий. Дослідження показали, що діяльність підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а також частково за рахунок залучених коштів. Ця ситуація пояснюється тим, що Пирятинський сир завод приєднався до групи підприємств, які випускають аналогічну продукцію. Холдинг Молочний Альянс – це група компаній, що поєднує в собі потужні підприємства з переробки молока і популярні молочні та сирні бренди.
Пирятинський, Баштанський, Городенківський, Золотоніський сирзаводи та Яготинський маслозавод – найвідоміші підприємства компанії.
Після проведеного аналізу можна сказати, що ЗАТ «Пирятинський сир завод» має достатні власні фінансові ресурси для подальшого розвитку та розширення виробничої діяльності підприємства, так як значення розрахованих коефіцієнтів знаходяться на гранично допустимому рівні
2.3 Аналіз маркетингової діяльності ЗАТ «Пирятинський сир завод»
Сир – один з найбільш живильних і калорійних харчових продуктів. Живильна цінність його обумовлена високою концентрацією білка і жиру, наявністю незамінних амінокислот, вітамінів, солей кальцію і фосфору, необхідних для нормального розвитку організму людини. Сир корисний для людей будь-якого віку й особливо для дітей.
Особлива увага ЗАТ «Пирятинський сир завод» до своєї продукції є гарантією того, що споживач одержує високоякісні, свіжі молочні продукти, виготовлені з екологічно безпечної сировини.
ЗАТ «Пирятинський сир завод» реалізовує продукцію, для виробництва якої використовується лише високоякісна сировина, передові технології, найсучасніша упаковка, широко застосовується велика кількість різних смачних та поживних наповнювачів сиркових мас.
Таблиця 2.6 – Наявний асортимент продукції ЗАТ «Пирятинський сир завод»
| Асортиментна група | Кількість позицій товарів в групі |
| Тверді сири | 22 |
| Тверді сири фасовані | 14 |
| Плавлені сири | 14 |
| Напівтверді сири | 4 |
| М’які сири | 1 |
| Ковбасні плавлені сири | 7 |
| Масло | 4 |
| Йогурти | 4 |
| Молоко | 3 |
| Сиркові десерти | 6 |
| Сметана | 2 |
| Ряжанка | 2 |
Асортиментна політика ЗАТ «Пирятинський сир завод» здійснюється з метою забезпечення потреб ринку в нових, вдосконалених та традиційних видах продукції, які користуються відповідним попитом на ринку.
В умовах нестабільності зовнішнього середовища, невизначеності і ризику виникає проблема своєчасної адаптації суб'єкта господарювання до зовнішніх змін. У сучасному світі доведено, що успіх діяльності підприємства визначається тим, наскільки вдало воно вписується в зовнішнє оточення і пристосовується до нього. З цією метою зарубіжними фірмами використовується система стратегічного управління.
Завдання стратегічного планування полягає в тому, щоб забезпечити своєчасну адаптацію підприємства до змін зовнішнього середовища і нівеляції її негативного впливу. Для успішного подолання небезпеки, яка виникає у підприємства в зовнішньому середовищі необхідно мати відповідний потенціал.
Основою для прийняття стратегічного плану маркетингу є комплексний аналіз, що проводиться на основі ретельного вивчення навколишнього середовища маркетингу. Будь-яке підприємство, навіть знову створене, починає свою діяльність не в порожньому просторі, а на ринку. Довкола нього діють інші підприємства – постачальники, споживачі, організації, які реалізують продукцію з якими необхідно встановлювати певні взаємини. На роботу підприємства впливає й зовнішнє середовище.
Щоб забезпечити ЗАТ «Пирятинський сир завод» довгострокове стійке існування необхідно володіти інформацією про фактори зовнішнього середовища й діяльність самого підприємства.
SWOT-аналіз – метод стратегічного аналізу, який дозволяє визначити сильні (Strength – сила) і слабкі (Weakness – слабкість) сторони фірми, а також її можливості (Opportunity – можливість) та загрози (Threat – загроза). Причому можливості і загрози зумовлені зовнішніми (неконтрольованими та слабо контрольованими) факторами, а сильні і слабкі сторони – внутрішніми (контрольованими фірмою) факторами (фінанси, маркетинг, менеджмент, виробництво, інновації). SWOT-аналіз діяльності ЗАТ «Пирятинський сир завод» необхідний для обґрунтування стратегії підприємства, оскільки стратегія повинна якнайкраще поєднувати внутрішні можливості фірми і зовнішню ситуацію.
Процедура проведення SWOT-аналізу в загальному вигляді зводиться до заповнення матриці, у якій відбивають і потім зіставляються сильні і слабкі сторони підприємства і можливості і загрози ринку. Це зіставлення дозволяє визначити, які кроки можуть бути використані для подальшого розвитку підприємства, а також які проблеми необхідно терміново вирішити.
Аналіз чинників зовнішнього середовища здійснюється з метою виявлення і передбачення потенційних можливостей і загроз для підприємства. Аналіз зовнішнього середовища дозволяє своєчасно прогнозувати вплив зовнішніх загроз і можливостей на діяльність підприємства. Окрім цього аналіз зовнішнього середовища дозволяє своєчасно розробляти ситуативні плани на випадок виникнення непередбачених обставин і сформулювати стратегію, яка дозволить досягти поставлених цілей на перспективу.
Внутрішнє середовище безпосередньо впливає на діяльність підприємства і визначає його потенціал. Метою аналізу внутрішнього середовища підприємства є виявлення його внутрішніх сил для максимального використання зовнішніх можливостей і виявлення слабких сторін підприємства, які можуть ускладнити проблеми, які пов'язані із зовнішніми загрозами. Метод, за допомогою якого здійснюється діагностика внутрішнього середовища, називається управлінським обстеженням.
Сила – це те, у чому компанія процвітала, або якась особливість, що надає їй додаткові можливості. Сила може полягати в навичках, значному досвіді, цінних організаційних ресурсах або конкурентних можливостях, досягненнях, що дають фірмі переваги на ринку (наприклад, більш гарний товар, зроблена технологія, краще обслуговування клієнтів, велика впізнаваємість товарної марки). Головні переваги компанії сприяють створенню конкурентних переваг.
Слабкість – це відсутність чогось важливого для функціонування компанії або те, що їй не вдається (у порівнянні з іншими), або щось, що ставить її в несприятливі умови. Слабка сторона в залежності від того, наскільки вона важлива в конкурентній боротьбі, може стати роковою для компанії, в той час як інші не дуже важливі і можуть бути легко виправлені.
З погляду формування стратегії сильні сторони компанії важливі, оскільки вони можуть бути використані як основа для формування стратегії і конкурентної переваги. Якщо сильних сторін недостатньо для того, щоб сформувати на їхній основі успішну стратегію, то керівництво компанії повинне терміново створити базу, на якій ця стратегія могла б ґрунтуватися.
У той же час успішна стратегія повинна бути спрямована на усунення слабких сторін, що роблять компанію уразливою, заважають її діяльності або не дають їй використовувати привабливі можливості. Отже, стратегія повинна цілком враховувати сильні, слабкі сторони компанії і її конкурентні можливості.
Можливості – це сприятливі обставини, які підприємство може використовувати для одержання переваг. Як приклад ринкових можливостей можна привести погіршення позицій конкурентів, зростання попиту, ріст рівня доходів населення. Слід зазначити, що можливостями з погляду SWOT-аналізу є не всі можливості, що існують на ринку, а тільки ті, котрі може використовувати дане підприємство. Слабкі та сильні сторони компанії, а також здатність конкурувати дозволяють їй використовувати одні можливості краще, ніж інші. Найвигіднішими для фірми є ті можливості галузі, які забезпечують максимальне підвищення прибутку компанії, при яких фірма здобуває найбільші конкурентні переваги, а також які є сприйнятливими для компанії у фінансовому відношенні.
Загрози – події, настання яких може зробити несприятливий вплив на підприємство. Приклади ринкових загроз: вихід на ринок нових конкурентів, ріст податків, зміна смаків покупців, зниження народжуваності поява більш дешевих технологій і т. п.
Таблиця 2.7 – SWOT – аналіз
| Матриця «SWOT» для ЗАТ «Пирятинський сир завод» | ||||
| Внутрішні фактори | Зовнішні фактори | |||
| Можливості | Загрози | |||
|
a) Розширення ринку збуту b) Розробка методів стимулювання збуту c) Розширення асортименту d) Розширення рекламної кампанії e) Розвиток інформаційної галузі f) Поява нових постачальників g) Поліпшення рівня життя населення h) Вихід фірм-виробників з галузі i) У довгостроковій перспективі відкриття своєї мережі торгівельних мереж у різних містах України j) Зменшення залежності від постачальників шляхом диверсифікації власного виробництва |
1. Посилення позицій існуючих конкурентів і поява нових 2. Зміна нормативно-правових актів й іншого законодавства, що регулює господарську діяльність підприємств у даній галузі 3. Зниження купівельної спроможності 4. Несвоєчасне постачання сировини 5. Фізичне та моральне старіння основних засобів 6. Поява товарів-субститутів 7. Зміна правил сертифікації продукції 8. Зміна рівня цін 9. Нестабільність на валютному ринку |
|||
| Сильні сторони |
- вихід на нові ринки, розширення асортименту, додавання супутніх товарів і послуг дозволить наявність фінансових засобів; - достатня популярність буде сприяти виходу на нові ринки; - кваліфікація персоналу, контроль якості, необачне поводження конкурентів і розвиток рекламних технологій дадуть можливість встигнути за ростом ринку; - чітка стратегія дозволить використати всі можливості. |
- посилення конкуренції, політика держави, інфляція й зростання податків, зміна смаків споживачів вплинуть на проведення стратегії; - поява конкурентів викличе додаткові витрати фінансових ресурсів; - популярність захистить від товарів-субститутів і додасть переваг у конкуренції; - достовірний моніторинг уловить зміни смаків споживачів. |
||
|
Слабкі сторони |
- погана рекламна політика створить ускладнення при виході на нові ринки, розширенню асортименту, додаванні додаткових супутніх продуктів і послуг; - неучасть персоналу в прийнятті рішень і недостатній контроль виконання розпоряджень при зниженні безробіття може привести до саботажу; - зниження рівня цін, розмірів податків і мит при збереженні середнього рівня цін дозволить одержувати додатковий прибуток. |
- поява нових конкурентів, низький рівень сервісу й середній рівень цін погіршить конкурентну позицію; - несприятлива політика держави може привести до виходу з галузі; - непродумана рекламна політика не втримає покупців при зміні їхніх смаків; - неповна завантаженість виробничих потужностей при зростанні темпів інфляції й стрибків у курсах валют може привести до банкрутства компанії. |
|
|
11 Обмеженість асортименту 12 Малий обсяг випуску 13 Слабо розвинена збутова мережа 14 Слабо розвинені засоби стимулювання збуту 15 Нерозвиненість рекламної кампанії 16 Збої в постачанні |
|||
|
||||
Щоб відповідати становищу компанії, стратегія повинна бути спрямованою на використання перспектив, що відповідають можливостям компанії та забезпечувати захист від зовнішніх загроз. Розробляючи стратегію, слід пам’ятати, що можливості і загрози можуть переходити в свою протилежність. Так, невикористана можливість може стати загрозою, якщо її використовує конкурент, а вдало відвернена загроза може створити у підприємства додаткову сильну сторону у тому випадку, якщо конкуренти не усунули цю ж загрозу. Матрицю SWOT-аналізу для ЗАТ «Пирятинський сир завод» представимо у вигляді таблиці 2.7.
Вивчаючи внутрішнє середовище організації не можна відокремлено концентруватись на якомусь одному факторі, так як всі фактори є взаємопов’язані і взаємозалежні. Потрібно враховувати крім самих факторів, і їх взаємодію, розглядаючи внутрішнє середовище як єдину систему, як комплекс факторів.
На даному етапі розвитку підприємства кількість покупців обмежена. Це пов’язано з низькою поінформованістю покупців про продукцію ЗАТ «Пирятинський сир завод», тому в наступному розділі більш детально розглянемо методи просування товару.
3. Розробка рекламної стратегії ЗАТ «Пирятинський сирзавод»
3.1 Вибір методів просування товарів
Величезну роль у збереженні й зміцненні позицій фірми на ринку грає реклама. Реклама продукції й діяльності підприємства – це найважливіша складова частина комплексу маркетингових заходів, своєрідний інформаційний вихід на споживача. При правильній організації реклама дуже ефективна й сприяє швидкій безперебійній реалізації виробленої продукції. Але для того, щоб реклама працювала, потрібно розробити стратегію рекламної кампанії.
Цей підхід дозволяє уникнути помилок при проведенні реклами. Він дозволяє мінімізувати ризики пов'язані з інформуванням споживача, він дозволяє підвищити ефективність реклами. Тобто розробка стратегії рекламної кампанії дає фірмі успішно справлятися зі своїми проблемами збуту, навіть дозволяє успішно конкурувати з іншими фірмами.
Рекламна стратегія – стратегія оптимальної форми, змісту, часу й шляху доставки масового рекламного повідомлення до певної аудиторії, яка служить частиною реалізації комунікаційної маркетингової стратегії. Метою рекламної стратегії є досягнення певного комунікаційного ефекту в аудиторії й спонукання її до цільового поводження. Внутрішню структуру послідовності планування основних елементів рекламної стратегії можна передати в такий спосіб: рекламна стратегія описує, яким чином рекламодавець досягає поставлених цілей. Стратегія показує певний курс дій, які варто почати: які засоби реклами будуть використовуватися, як часто буде використатися кожне з них, яке буде співвідношення між використовуваними засобами реклами, а так само коли вони будуть використані.
Рекламна стратегія – широкомасштабна довгострокова програма, спрямована на рішення найважливішої рекламної мети. Розробка рекламної стратегії припускає визначення наступних елементів: цільова аудиторія; концепція товару; засобу масової інформації, і/або рекламоносії, якіі використовуються для передачі рекламного звернення; розробка рекламного звернення.
Створення рекламної стратегії буде визначатися наступними етапами:
1) чітке виявлення цільової аудиторії – target group – тієї частини потенційних споживачів, на яку повинне бути спрямоване основний рекламний вплив; Покупцями продукції ЗАТ «Пирятинський сир завод» виступають як організації (підприємства, у яких є їдальня для своїх службовців), державні установи (школи, дитячі сади, лікарні, пункти молочного харчування при пологових будинках), так і пересічні громадяни, які можуть придбати продукцію в роздрібних мережах.
2) визначення мети проведення реклами. Метою проведення рекламної компанії є збільшення рівня продажів, пробудження лояльності споживача до продукції ЗАТ «Пирятинський сир завод» і нагадування про весь асортимент продукції.
3) оптимальний вибір рекламних засобів, тобто формування каналів поширення рекламного звернення. Цей вибір буде залежати не тільки від мети рекламної кампанії, але й від бюджету, що під неї виділений;
Рекламні засоби, які будуть використані ЗАТ «Пирятинський сир завод» представимо у вигляді рисунка 3.1.
Таким чином, для створення іміджу і популяризації продукції ЗАТ «Пирятинський сир завод» можуть бути використані наступні канали інформації:
Реклама в пресі:
2) Пряма поштова реклама (direct-mail) – тираж 4000 шт. 2 рази на рік;
3) Дегустації у супермаркетах:
– «Target»
– «ЮСІ»
– «РОСТ»
– «Восторг»
Рисунок 3.1 – Запропоновані рекламні заходи для ЗАТ «Пирятинський сирзавод»
4) Реклама на радіо:
При виборі каналу масової інформації основними є наступні критерії їхньої оцінки:
– охоплення;
– приступність;
– вартість;
– авторитетність.
У залежності від цілей рекламної компанії, періоду діяльності, кон'юнктури і фінансового стану ЗАТ «Пирятинський сир завод» рекламування повинне ефективно сполучити різні типи і види реклами і використовувати різні канали інформації. Незмінним є єдине правило – реклама досягає успіху, тільки якщо має регулярний характер.
Графік проведення рекламних заходів в залежності від каналу розповсюдження інформації представимо у вигляді таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 – Графік виходу реклами
| Етап | Тиждень | Вид рекламного заходу | |||||||||||
| Реклама в пресі | Реклама на радіо | Виставкова діяльність | Реклама на транспорті | Сувеніри | Листівки | ||||||||
| 1 хвиля | 1 | ||||||||||||
| 2 | |||||||||||||
| 3 | |||||||||||||
| 4 | |||||||||||||
| 5 | |||||||||||||
| 6 | |||||||||||||
| 7 | |||||||||||||
| 8 | |||||||||||||
| 9 | |||||||||||||
| 2 хвиля | 10 | ||||||||||||
| 11 | |||||||||||||
| 12 | |||||||||||||
| 13 | |||||||||||||
| 14 | |||||||||||||
| 15 | |||||||||||||
| 16 | |||||||||||||
| 17 | |||||||||||||
| 18 | |||||||||||||
| Умовні позначення в таблиці: | |
| – реклама твердих сирів ЗАТ «Пирятинський сирзавод» | |
| – реклама продукції ЗАТ «Пирятинський сирзавод» |
Окрім використання засобів масової інформації для розповсюдження реклами в дипломній роботі підприємству пропонується провести акцію з дегустацією або роздачею зразків товару, яка нагадає про особливості продукції, підвищить обсяг продажів і допоможе у разі потреби вивести новинку на ринок. Акція з дегустацією практично гарантує підвищення продажів в період проведення акції і протягом певного часу після неї. Для того, щоб ефект був не короткостроковим, а тривалим, необхідно планувати річні програми. Також проведення акції з дегустацією підвищує рівень обізнаності споживачів про торгову марку. При виведенні на ринок новинки, немає більш простого і переконливого способу привернути увагу до нового продукту. Особливо, якщо дана товарна категорія не знайома споживачам взагалі. Правда, чи стануть учасники акції лояльними покупцями, залежить від того, сподобається їм чи ні якість новинки.
Акція з дегустацією попутно запускає механізм непрямої реклами. Учасники акції неодмінно розкажуть про неї своїм знайомим. Також акція з дегустацією дозволяє заощадити на маркетингових дослідженнях. Наприклад, опитуючи учасників акції можна дізнатися, прихильниками яких торгових марок вони є, як часто роблять покупки, вислухати їх пропозиції по удосконаленню продукту. Проведення акції з дегустацією підвищує лояльність продавців і господарів торгових точок. Такий ефект досягається, якщо акція привернула увагу покупців. В магазині було жваво, весело, цікаво, продажі виросли взагалі (а не тільки продукту, який рекламується). Продавці, звичайно, стають першими учасниками акції. За свідченням багато яких виробників, часто «проблемні» магазини завдяки проведенню в них акції з дегустацією стають активними і постійними закупниками.
Під час акції пропонується провести акцію з призами, якими може виступати продукція підприємства. Споживач матиме нагоду спробувати щось нове, що він не наважується купити сам. Для цього йому необхідно просто в дні проведення акції пред'явити «промоутеру» чек про вчинену покупку на певну суму. Цей додатковий стимул дозволить збільшити у відповідь реакцію споживачів[].
Для організації «промоушн-акції» пропоную привернути рекламне агентство «Призма». Це агентство здобуло добру репутацію на ринку рекламних послуг, має великий досвід в організації заходів.
Кращим місцем для проведення запропонованої акції є крупні торгові точки, як правило, це супермаркети. Власник торгової точки встановлює розмір оплати проведення акції з дегустацією в залі, ця сума складає приблизно від 10–15 $ в будні, і від 15–20 $ у вихідні і святкові дні. Для проведення акції вибираються 10 супермаркетів. В 5-ти з них акція проходитиме увечері в п'ятницю і вранці в суботу по одному тижню, а в 5-ти інших супермаркетах наступного тижня. В кожній торговій точці працюватимуть два промоутери, одягнені у фірмові футболки (надає ЗАТ «Пирятинський сир завод»). Стійки (надані підприємством), по можливості, розміщуються недалеко від полиць з продукцією, яка представляється. Промоутери розказують про асортимент продукції, яка випускається, її якості та особливостях. Покупець, спробувавши закуску, має нагоду не тільки відразу придбати вподобану, але й, залежно від обсягу покупки, отримати від комбінату подарунок.
Агентство пропонує на вибір промоутерів різних категорій (досвід, зовнішні дані, спеціальні навики), заздалегідь проводячи з ними спеціальний тренінг. Зарплата промоутера залежить від його категорії і складності акції. В середньому оцінюється від 1–2 $ в день. За роботою промоутерів стежать супервайзери. Вони контролюють дотримання сценарію акції, стежать за наявністю достатньої кількості рекламованого продукту в торгових точках. Крім того, в обов'язку супервайзера входить отримання необхідних дозволів, перевірка і ведення звітів, фіксація обсягів продажів. Один супервайзер може контролювати роботу 2 – 4 команд промоутерів. Його зарплата в середньому удвічі вища за зарплату промоутера. Менеджер проекту керує роботою супервайзерів, складає адресні програми проходження акції, зустрічається із замовником, навчає промоутерів.
Розмір витрати на впровадження запропонованих рекламних заходів розрахуємо у наступному розділі.
3.2 Формування бюджету реалізації рекламної стратегії
Метою проведення акції є збільшення рівня продажів, пробудження лояльності споживача до виробленої продукції і нагадування про весь асортимент продукції. Цільова група: покупці до 60 років, середнього достатку.
Тривалість акції: по 2 промо-дні в 10 точках по 4 години. Час проведення: п'ятниця з 16:00 до 20:00; субота з 10:00 до 14:00.
Механізм проведення акції: В торговій точці за столом працює 1 промоутер, який пропонує потенційним покупцям продегустувати один з різновиду твердих сирів і розказує про особливості всього асортименту. При цьому повідомляється, що сьогодні проходить акція і при покупці набору продукції даної торгової марки на суму 30 гривень і більше (в набір обов'язково повинен входити твердий сир «Звенигородський»), можна отримати в подарунок на вибір сиркові десерти, напівплавлені сири або іншу продукцію цього ж виробника. Для споживача це додатковий стимул зробити покупку і можливість безкоштовно зкуштувати продукцію, яку раніше він не куштував.
Другий промоутер стоїть поряд з першим, і при пред'явленні чека про покупку продукту видає подарунок. У вільний час або розказує про особливості продукції, або проводить опитування споживачів.
Персонал: 10 промоутерів, 2 супервайзера.
Звітність:
– щоденна від супервайзера координатору проекту;
– щотижнева і фінальна від координатора проекту клієнту.
Девіз акції: «Смачний бутерброд – швидко без турбот!». Цей девіз вибраний не випадково. Споживачі не сумніваються в тому, що вся продукція торгової марки «Молочний Шлях» смачна, якісна і швидка у приготуванні. Раніше створений імідж підприємства в поєднанні з лозунгом сприятимуть формуванню в свідомості споживача позитивного образу продукту.
За 2 дні до акції біля супермаркетів роздаватимуться рекламно-інформаційні листівки, в яких буде вказано час проведення акції, умови участі в акції, призи і т.д. Для акції також необхідні листівки, які містять інформацію про продукцію ЗАТ «Пирятинський сир завод». Вони роздаватимуться, в основному, тим відвідувачам, увагу яких акція не привернула.
Розрахуємо суму, необхідну для оплати послуг агентства (таблиця 3.2).
Таблиця 3.2 – Розрахунок суми для виплати агентству
| Найменування статті витрат |
Од. вим. |
Кількість |
| Витрати на персонал | ||
| Промоутери | чол. | 14 |
| Вартість однієї години | у.о. | 5 |
|
Кількість робочіх годин одного промоутера (4 день (4 години+1 година на роздачу рекламних листівок)) |
год. | 20 |
| Супервайзер (кількість одночасно працюючих) | чол. | 2 |
| Вартість 1 години | у.о. | 10 |
|
Кількість робочіх годин одного супервайзера (4 дня*4 години) |
год. | 16 |
| Тренінг персоналу | у.о. | 300 |
| Разом витрати на персонал | у.о. | 2020 |
| Адміністративні витрати | ||
| Комунікації (факс, телефон, е-почта, пейджер) | у.о. | 50 |
| Друк і розробка інструкцій | у.о. | 14 |
| Разом адміністративні витрати | у.о. | 64 |
| Разом, без комісії і податків | у.о. | 2084 |
| Агентська комісія (15%) | у.о. | 312,6 |
| Разом без ПДВ | у.о. | 2396,6 |
| ПДВ (20%) | у.о. | 479,32 |
| Податок на рекламу (5%) | у.о. | 143,8 |
| Загальний підсумок | у.о. | 3019,7 |
| Разом до оплати по курсу НБУ (1USD=7.6 грн.) | грн. | 22949 |
Нижче в таблиці 3.3 приведені загальні витрати, необхідні для проведення акції. При розрахунку кількості дегустаційної продукції, опираючись на минулий досвід підприємства, припускаємо, що протягом двох промо-днів буде використано по 40 штук продукції, яка буде використана для призів. Якби на комбінаті подібні акції раніше не проводилися, то необхідно було б провести пробну акцію в одному супермаркеті, і, опираючись на її результати, визначити необхідну кількість продукції. Всякий раз, коли це можливо, необхідно заздалегідь перевіряти програми по стимулюванню збуту з тим, щоб переконатися, що вибрані засоби відповідають цілям, а величина стимулу є оптимальною. Акції по стимулюванню збуту споживацьких товарів можна тестувати швидко і з невеликими витратами. Наприклад, попросити споживачів оцінити декілька різних варіантів програм або реалізувати ці варіанти в обмежених регіонах, а потім порівняти отримані результати.
Таблиця 3.3 – Витрати на проведення акції з дегустацією
| Найменування статті витрат |
Кіль кість |
Ціна, | Сума, |
| Аренда площі в торговій точці | дн. | грн. | грн. |
|
Вартість роботи в торговій точці в день (середня) |
20 | 397,5 | |
| Разом аренда площі | 7950 | ||
| Послуги агентства | 22949,7 | ||
| Розхідні матеріали | шт. | ||
| Ложки одноразові | 200 | 0,05 | |
| Ножі одноразовые | 100 | 0,05 | |
| Тарілки одноразові | 50 | 0,10 | |
| Серветки паперові (упаковки) | 20 | 3,0 | |
| Пакувальні пакети | 1000 | 0,05 | |
| Перчатки (пари) | 40 | 3,5 | |
| Зубочистки | 1000 | 0,02 | |
| Хліб (буханки) | 50 | 3,0 | |
| Разом розхідні матеріали | 440 | ||
| Продукція для дегустації | шт. | ||
| Твердий сир «Звенигородський» | |||
| Разом продукція для дегустації | |||
| Продукція для призів | шт. | ||
| Сиркові десерти в глазурі | 1000 | 1,5 | |
| Продукція для презентації | шт. | ||
| Твердий сир «Російський» | |||
| Твердий сир «Пошехонський» | |||
| Твердий сир «Сметанковий» | |||
| Сир «Адигейський» | |||
| Разом | 2490 | ||
| Непередбачувані витрати | 10% | 249,0 | |
| Разом презентаційна продукція | 2748,0 | ||
| Рекламна продукція | |||
| Плакати для оформлення стійок А3 | 30 | 12 | |
| Рекламно-інформаційні листівки (про акцію) А6 | 4000 | 1 | |
| Рекламні інформаційні листівки (про продукцію) А5 | 4000 | 2 | |
| Разом рекламна продукція | 12360 | ||
| Разом витрати на проведення акції | 48125 |
Витрати на реалізацію запропонованих рекламних заходів у засобах масової інформації представлені в табл. 3.4.
Таблиця 3.4 – Річні витрати на реалізацію запропонованих заходів
| Заходи |
Спрямування рекламної кампанії |
Матеріальні складові витрат рекламної акції |
Розрахунок витрат з урахуванням регулярності виходу або кількості екземплярів рекламної продукції | ||
| Найменування витрат |
Вартість, грн |
Деталі |
Підсумок, грн |
||
| Газетна реклама | Реклама твердих сирів | Публікація одного рекламного повідомлення в газеті «Ваш шанс» | 850 | 850 грн. х 18 тижнів | 15300 |
| Публікація одного рекламного повідомлення в газеті «Панорама» | 900 | 900 грн. х 18 тижнів | 16200 | ||
| Реклама продукції | Публікація одного рекламного повідомлення в газеті «Ваш шанс» | 850 | 850 грн. х 18 тижнів | 5100 | |
| Публікація одного рекламного повідомлення в газеті «Панорама» | 900 | 900 грн. х 18 тижнів | 5400 | ||
| Радіо-реклама | Реклама твердих сирів | Один вихід в ефір повідомлення на «Радіо мелодія» | 20,45 | 20,45 грн х 2 рази на день х 122 дні | 4989.8 |
| Один вихід в ефір повідомлення на «Люкс FM» | 21,20 | 21,20 грн х 2 рази на день х 122 дні | 5172,8 | ||
| Реклама продукції | Один вихід в ефір повідомлення на «Радіо мелодія» | 20,45 | 20,45 грн х 1 рази на день х 122 дні | 2494,9 | |
| Один вихід в ефір повідомлення на «Люкс FM» | 21,20 | 21,20 грн х 1 рази на день х 122 дні | 2586,4 | ||
| Реклама на транспорті | Реклама продукції | Друк одного рекламного повідомлення | 1,6 | 1,6 грн. х 12 шт. | 19,2 |
| Один день прокату повідомлення в маршрутному таксі | 2 | 2 грн х 18 м/таксі х 122 дні | 4390 | ||
| Листівки | Реклама твердих сирів | Друк однієї листівки | 0,22 | 0,22 грн. х 1000 шт. | 220 |
| Послуги одого промоутера | 350 | 350 грн. х 2 чол. | 700 | ||
| Сувеніри | Реклама твердих сирів | Друк одного календаря | 0,54 | 0,54 грн. х 150 шт. | 81 |
| Реклама продукції | Друк одного календаря | 0,54 | 0,54 грн. х 250 шт. | 135 | |
| Виставкова діяльність | Реклама продукції |
Оренда 1 м2 приміщення |
450 |
450 грн/м2 х 4 м2 |
1000 |
| Послуги одного промоутера | 650 | 650 грн х 2 чол | 900 | ||
| Загальна вартість витрат | 64689,1 | ||||
В подальшому необхідно зробити розрахунки щодо ефективності запропонованих рекламних заходів спрямованих на підвищення просування товару. Визначення ефективності є необхідною умовою правильної організації й планування рекламної діяльності підприємства, раціонального використання праці й коштів, що витрачаються на рекламу.
Оскільки попит на молочну продукцію мають сезонний характер акцію краще проводити під час зростання рівня продажів (в травні). В цей час рівень реакції споживачів у відповідь вищій та підвищена активність конкурентів. Якщо проведена акція не дасть можливість збільшити частку ринку, то, в крайньому випадку, дозволить підприємству утримати свою ринкову позицію.
3.3 Оцінка ефективності рекламної стратегії
Економічна ефективність маркетингових заходів – це відношення результату (ефекту) від проведення маркетингових заходів до всієї сукупності витрат, необхідних для їх здійснення.
Основним матеріалом для аналізу економічної ефективності результатів рекламних заходів підприємства служать статистичні та бухгалтерські дані про зростання товарообігу. На основі цих даних можна досліджувати економічну ефективність одного рекламного засобу, рекламної кампанії й рекламної діяльності підприємства в цілому.
Вимірювання економічної ефективності реклами становить значні труднощі, оскільки реклама, як правило, не дає повного ефекту відразу. Крім того, зростання товарообігу нерідко спричиняється іншими (нерекламними) факторами, наприклад, зміною купівельної здатності населення через зростання цін і т. ін. Тому одержати абсолютно точні дані про економічну ефективність реклами практично неможливо.
Найпростішим методом визначення економічної ефективності реклами є метод порівняння товарообігу до і після проведення рекламного заходу. За цим методом економічна ефективність реклами визначається або шляхом зіставлення товарообігу за певний час поточного року, коли товар рекламувався, з даними за аналогічний період минулого року, коли товар не рекламувався; або шляхом зіставлення щоденного товарообігу до і після проведення рекламного заходу протягом поточного періоду часу.
Економічну ефективність можна вивчати шляхом порівняння товарообігу двох однотипних торгових підприємств за один і той самий період часу, в одному з яких здійснювався рекламний захід, а в другому – ні. Зростання товарообігу в магазині, де не проводився рекламний захід, відбувається внаслідок впливу тих чинників, які діють незалежно від реклами. Ті самі чинник діють і на товарообіг у магазині, де рекламний захід проводиться.
Економічна ефективність реклами в цьому випадку розраховується шляхом визначення відношення індексу зростання товарообігу магазина, де проводиться рекламний захід (I2), до індексу зростання товарообігу, де рекламний захід не проводився (I1). Остаточний висновок щодо ефективності реклами роблять у результаті аналізу витрат на проведення реклами (I) й додаткового прибутку (Q), одержаного завдяки її проведенню (E = Q – I). Позитивне в цьому методі те, що враховується лише та частина товарообігу (T2рек), яка безпосередньо є результатом проведення рекламного заходу.
Формула розрахунку додаткового товарообігу за результатами проведення рекламної кампанії []:
, (3.1)
де 
– індекс
зростання товарообігу в магазині де не проводився рекламний захід, він
розраховується за наступною формулою
, (3.2)
де 
– індекс
зростання товарообігу в магазині де проводився рекламний захід, він
розраховується за наступною формулою:
, (3.3)
де 
, 
– товарообіг у магазинах
до впровадження рекламних заходів;
, 
– товарообіг у
магазинах після впровадження рекламних заходів.
Якщо отриманий результат більше, або дорівнює нулю, це означає, що реклама була економічно доцільною.
Розрахуємо ефективність запропонованих рекламних заходів шляхом порівняння товарообігу в двох схожих торгових точках до і після впровадження рекламних заходів.
В торговій точці №2 рекламні заходи проводилися в повному обсязі. У торговій точці №1 рекламні заходи не проводилися. Товарообіг у торгових точках представимо у вигляді таблиці 3.4.
Таблиця 3.5 – Товарообіг торгових точок
| Назва торгової точки | Товарообіг в дорекламний період, грн. | Товарообіг в рекламний період, грн. |
| Торгова точка №1 | 2279083 | 2368857 |
| Торгова точка №2 | 1308827 | 1734739 |
Дані таблиці свідчать, що товарообіг у цих двох магазинах збільшився, тому можна розрахувати індекс приросту в кожному магазині.
Індекс зростання товарообігу в торговій точці №1:
.
Індекс зростання товарообігу в торговій точці №2:
.
Таким чином ми бачимо, що приріст товарообігу 
завдяки проведенню реклами
в торговій точці №2:
.
Додатковий товарообіг внаслідок реклами дорівнює:
.
Якщо прибуток магазина за цей період становить 29% загального товарообігу, то прибуток від додаткового товарообігу, одержаного за рахунок проведення рекламної кампанії дорівнює:
.
Щоб визначити економічний ефект від проведення рекламної кампанії, потрібно проаналізувати витрати пов’язані з її проведенням. Дані про витрати на проведення рекламних заходів у торговій точці №2 представлені в таблицях 3.2 та 3.3. Таким чином витрати на рекламу становлять 112814 грн.
Економічний ефект дорівнює:
.
Як бачимо дана рекламна кампанія підприємства ЗАТ «Пирятинський сир завод» виявилася економічно ефективною і принесла фірмі прибуток. Ефективність від впровадження акції з дегустацією продукції складає 33696,1 грн.
4. Охорона праці та навколишнього середовища
4.1 Загальні положення
Законом України «Про охорону праці» [1] визначено термін «охорона праці», а саме: система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі 11 трудової діяльності.
Законодавство про охорону праці [2] складається з Закону України «Про охорону праці», «Кодексу законів про працю України», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Охорона праці є обов'язковим елементом організації будь-якого підприємства.
В сучасних умовах рішення основних задач охорони праці пов'язано з ефективністю діяльності підприємства.
Закрите акціонерне товариство «Пирятінський сирзавод» здійснює прийом молока, переробку його і виготовлення твердого сиру.
У відповідності Закону України «Про охорону праці» на ЗАТ «Пирятінський сирзавод» розроблено і затверджено перелік робіт підвищеної небезпеки, для виконання яких потрібно попереднє спеціальне навчання та щорічна перевірка знань робітників з питань охорони праці.
Згідно з вимогами Постанови КМУ №1631 підприємство отримало дозвіл Держгірпромнагляду України на виконання роботи підвищеної небезпеки та експлуатацію об'єктів виробництва підвищеної небезпеки.
Питання охорони праці в даному розділі розглядаються стосовно економіста-менеджера підприємства. У приміщенні працюють робітники, які виконують роботу з використанням ПЕОМ, де основними частинами є монітор, процесор, клавіатура, принтер.
4.2 Управління охороною праці в економічній структурі
Дія Закону «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. У відповідності ст. 13 [1] відповідальність за створення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів покладена на роботодавця.
З цією метою на Закритому акціонерному товаристві «Приколотнянський олійноекстракційний завод» створена Служба охорони праці – самостійний структурний підрозділ, що підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства й відповідає за організацію роботи на підприємстві по створенню здорових і безпечних умов праці робітників, попередженню нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.
Служба охорони праці:
вирішує задачі по розробці ефективної, цілісної системи управлінні охороною праці, сприянню удосконалюванню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу підприємства;
управляє роботою по контролю за виконанням вимог законодавчих і нормативних актів з охорони праці на підприємстві, надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів по виконанню цього напрямку їхньої роботи;
організує виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань та аварій у процесі праці.
розробляє й впроваджує заходи щодо забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будинків і споруджень;
контролює забезпечення працівників підприємства засобами колективного й індивідуального захисту;
організує професійну підготовку й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи.
На підприємстві ЗАТ «Пирятінський сирзавод» розроблено й затверджено Положення про службу охорони праці, з урахуванням видів діяльності і специфіки виробництва, що встановлює систему управління охороною праці, яка є складовою частиною загальної системи керування виробництва. Вимоги Положення є обов'язковими для виконання всіма працівниками підприємства.
У Положенні регламентується структура і завдання Служби охорони праці, порядок взаємодії структурних підрозділів підприємства з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб і підрозділів, а також працівників підприємства. Положення затверджується наказом по підприємству.
На Службу охорони праці покладається контроль і надання методичної допомоги по дотриманню чинного законодавства, нормативних актів, виконанню посадових інструкцій з питань охорони праці в структурних підрозділах підприємства.
Персональна відповідальність за створення й забезпечення на довірених ділянках безпечного провадження робіт, виконання нормативних актів про охорону праці, правил обігу з машинами й механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, покладається на керівників структурних підрозділів.
Загальне управління системою управління охороною праці на підприємстві здійснює керівник (директор) підприємства.
Керівництво роботою по забезпеченню безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів покладається на головного інженера (заступника директора по технічному забезпеченню).
Керівництво по забезпеченню електробезпеки покладається на головного енергетика підприємства.
Відповідно до вимог законодавства в галузі охорони праці на ЗАТ «Пирятінський сирзавод» передбачають економічні методи управління охороною праці.
Постановою Кабінету міністрів України №1631 від 15 жовтня 2003 року затверджено «Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами» (далі «Порядок…»). Згідно пункту 3 «Порядку…» суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – об'єкти) за переліками згідно з додатками 1 і 2 чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб'єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки, повинен одержати відповідний дозвіл Держгірпромнагляд України або його територіального органу. Перелік робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на ЗАТ «Пирятінський сирзавод» складається з:
1. Зварювальні, газополум'яні, наплавні, напилювальні і паяльні роботи.
2. Роботи в діючих електроустановках.
3. Роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів.
4. Роботи з небезпечними речовинами та інертними газами.
5. Експлуатація і технічне обслуговування об'єктів, обладнання та
приладів,
пов'язаних з використанням, зберіганням і транспортуванням небезпечних речовин.
6. Зберігання, експлуатація балонів, контейнерів та інших ємностей
із
стисненими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та інертними газами, їх
спорожнення.
7. Виконання газонебезпечних робіт і робіт у вибухопожежонебезпечних зонах.
8. Роботи, пов'язані з підготовкою цистерн, контейнерів, балонів та інших ємностей до зливу небезпечних речовин.
4.3 Промислова санітарія
Розділ розроблено стосовно до робочого місця економіста-менеджера. Працівники відділу, як користувачі ПЕОМ, піддаються впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, електромагнітних полів, статичної електрики, шумів. Економісти-менеджери зазнають психоемоційної напруги.
Мікроклімат
Метеорологічні умови або мікроклімат визначають наступні параметри: температура (°С), рухливість повітря (м/с), відносна вологість повітря (%) і інтенсивність теплового випромінювання.
З урахуванням параметрів мікроклімату метеоумови в приміщенні поділяються на оптимальні та допустимі. У відповідності до ГОСТ 12.1.005–88 [4] для економіста-менеджера, який працює у приміщенні встановлюються оптимальні умови, при виборі яких враховується пора року та категорія важкості роботи.
За витратами енергії робота економіста-менеджера є напруженою розумовою працею (сидяча робота, не потребує фізичного напруження) і складає 150 кКал/г та згідно [4] визнається, як категорія важкості роботи – 1б. У табл. 1. наведено оптимальні параметри мікроклімату на робочому місці економіста-менеджера.
Таблиця 1. Оптимальні параметри мікроклімату
|
Категорія важкості роботи з енерговитрат |
Пора року |
Температура повітря, °С |
Відносна вологість повітря, % | Швидкість руху повітря, м/с |
| легка 1б | Холодна | 21–23 | 40–60 | 0,1 |
| Тепла | 22–24 |
Вентиляція та опалення
Для забезпечення прийнятих умов мікроклимату у приміщені відділу, відповідно до вимог СНиП 2. 04. 0 5 -92 [6], передбачені кондиціонери, які забезпечують температурний режим, чистоту повітря та його відносну вологість.
Система водяного опалення у приміщеннях централізована. Водопостачання та водовідведення також централізовані згідно з СНиП 2.04.01–85 та СНиП 2.04.03–85.
На підприємстві згідно ГОС'Т 17.1.3.03–77 [10], існує господарсько-фекальна система каналізації куди надходять господарсько-побутові стічні води.
Виробниче освітлення
При освітленні виробничих приміщень використовується сумісне освітлення, що складається з природнього та штучного. Штучне прийняте комбіноване, тобто загальне та місцеве. У приміщенні використовується бічне природне освітлення, що здійснюється крізь бічні вікна. Воно забезпечується коефіцієнтом природної освітленості (КПО) не нижче 1,5% згідно до ДБН В 2.5. – 2006 [7].
Згідно з [7] для 4-го кліматичного поясу знаходимо КПО за формулою:
= 
m 
c,
де: m – коэффициент світового клімату і приймається m = 0,9,
с – коэффициент сонячності клімату і дорівнює с = 0,9,
При боковому освітленні КПО 
=
2,1
Тоді 
= 2,1 
0,9 
0,9 = 1,7, приймаємо 
= 1,7
Розряд зорової роботи, працюючих з використанням ПЕОМ, приймається виходячи із мінімального роздивляючого об’екту від 0,5 до 1 мм та згідно [7] відноситься до IY розряду. Характеристики освітлення подано у таблиці 2.
Таблиця 2 – Характеристика освітлення
| Найменування приміщень |
Розряд зорової роботи |
Площа підлоги, м2 |
Освітлення | ||
| Природне | Штучне | ||||
| вид освітлення | КПО, % |
Нормоване освітлення, лк |
|||
| Планово-фінансовий відділ | IY | 35, 0 | бокове | 1,7 | 300 – 350 |
На екрані відсутні відблиски, а якщо вони є, то їх яскравість не перевищує 40 кд/м2, яскравість стелі при застосуванні системи відбивного освітлення не перевищє 200 кд/м2. Загальне освітлення виконано переривчатим, світильники розміщені зліва від робочих місць паралельно лінії зору працівників. Світильники мають розсіювачі та екранні сітки. Для освітлення передбачено використання ламп люмінісцентних ЛБХ – 40 та світильники ЛООП 1.
Виробничий шум і вібрація
Для забезпечення нормованих рівнів шуму у виробничих приміщеннях та на робочих місцях застосовуються шумопоглинальні засоби, вибір яких обґрунтовується спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.
Заходами для зниження шуму є:
1) Застосування шумопоглинаючих матеріалів. Як засоби шумопоглинання повинні застосовуватися негорючі або важкогорючі спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата з максимальним коефіцієнтом звукопоглинання в межах частот 31,5 – 8000 Гц, або інші матеріали аналогічного призначення, дозволені для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду та пожежної безпеки.
2) Акустична обробка приміщень. Для цього передбачено застосовувати підвісні стелі з аналогічними властивостям.
3) Розташування джерел шуму в ізольованих приміщеннях.
4) Заміна матричних принтерів на лазерні.
Нормованій рівень вібрації згідно ДСанПіН 3.3.2.007–1998 [9] становить 92 дБ по віброшвидкості 33 дБ по віброприскоренню.
Випромінення від ПЕОМ
Існує декілька типів випромінювання від ПЕОМ відповідно [11], у тому числі: гамма, рентгенівське, радіочастотне, мікроволнове, видиме, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання. Рівні цих випромінювань достатньо низькі та не перевищують діючих норм.
В зв'язку з тим, що електромагнітні випромінювання шкідливо впливають на організм, питання організації захисту безпеки персоналу, що обслуговує, набуває великого значення. Засоби захисту забезпечують зниження інтенсивності електромагнітних випромінювань на робочих місцях до санітарних норм. В залежності від умов дії електромагнітних полів можуть бути використані наступні способи і методи захисту:
• захист часом;
• захист відстанню;
• зниження інтенсивності випромінювання самого джерела;
• екранування джерела випромінювання;
• захист робочого місця від випромінювання;
• екранування персоналу шляхом використання індивідуальних засобів захисту;
• ситемні блоки, монітори повинні ретельно заземлятися;
• для захисту очей працівників призначені захисні окуляри ОРЗ-5.
4.4 Організація безпечних умов на робочому місці
Розрахунки розташування обладнання дозволяють правильно організувати робоче місце менеджера, забезпечити безпеку праці і зниження втомлюваності робітників. Площу приміщень, в яких встановлені відеотермінали, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане відеотерміналом: площа – не менше 6,0 м2, обсяг – не менше 20,0 куб. м. з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні.
Стіни, стеля, підлога приміщень, де розміщені ПЕОМ, виготовлені з матеріалів, дозволених для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Специфіка організації робочого місця менеджера визначає робоче положення тіла та робочу позу. Перевага в якості основної надана позі «сидячи». Вона менш стомлююча, ніж поза стоячи і більш стійка. Важливим параметром робочого місця, що впливає на формування робочої пози, є його висота, тобто відстань від підлоги до горизонтальної площини, в якій виконуються основні робочі рухи.
Рекомендована висота поверхні для різних видів і точності робіт:
• дуже точні – 900–1200 см;
• точні на машинах – 800–900 см;
• конторські – 700–760 см;
• клавіатура комп'ютера, дисплей – 630–680 см.
Велике значення для робочого місця при робочій позі «сидячи» має конструкція стільчика – його габарити, форма, висота та нахил. У відділі використовуються підйомно-поворотні стільці, що регулюються за висотою.
У приміщення щоденно проводять вологе прибирання. Крім того, вони мають медичні аптечки.
Екран ВДТ забезпечує зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом + 30 град. до нормальної лінії погляду працюючого. Клавіатура розташована на поверхні столу на відстані 100 – 300 мм від краю, звернутого до працюючого.
Впродовж робочої зміни передбачено:
· Перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);
· Регламентовані перерви: для розробників програм тривалістю 15 хв. через кожну годину роботи з ВДТ; для користувачів – 10 хв. через кожні 2 год. роботи.
Періодичні медичні огляди проводяться раз на рік комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога.
Приміщення залу по небезпечності ураження людини электрическим струмом є – приміщення без підвищенної небезпеки.
Электробезпека на підприємстві включає систему організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людини від небезпечного впливу електричного струму та електромагнітних полів згідно з ПУЭ [19]. Це насамперед:
- перевірка відсутністі напруги на струмовідних частинах обладнання;
- встановлення заземлення (ввімкнути заземлювальні ножі, встановити переносні заземлення);
- вигородження, за необхідності, робочих місць або струмовідних частин, що залишилися під напругою, і вивішення на огородженнях плакатів безпеки;
– затвердження переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації;
– призначення осіб, відповідальних за безпечне про ведення робіт;
- оформлення робіт нарядом, розпорядженням або затвердженням переліку робіт, що виконуються в порядку поточної експлуатації.
4.5 Пожежна безпека
Приміщення з пожежонебезпечної категорії відноситься за НАПБ Б. 07.005–86. [13] до категорії – «В». Ступінь вогнестійкості будинку відповідно за СНиП ІІ-2–80 [14] – «ІІ», помешкання відповідно до ПУЕ [12] по вибухонебезпечній зоні має клас «20», по пожежонебезпечній зоні – клас – «П-ІІа».
Пожежна безпека на вимоги ГОСТ 12.1.004–91 [15] забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту, організаційно-технічними заходами.
Система, запобігання пожежі:
- контроль і профілактика ізоляції;
- наявність плавких вставок і запобіжників в електронному устаткуванні;
- для захисту від статичної напруги використовується заземлення;
- захист від блискавок будівель і устаткування.
Причинами, що можуть викликати пожежу у приміщенні, є:
- несправність електропроводки і приладів;
- коротке замикання електричних ланцюгів;
- перегрів апаратури;
- блискавка.
Система пожежного захисту включає:
– аварійне відключення і переключення апаратури;
- наявність первинних засобів пожежогасіння, вогнегасників ВВК-5, тому що вуглекислота має погану електропровідність, або порошкових вогнегасників;
- система оповіщення, світлова і звукова сигналізація;
- захист легкозаймистих частин устаткування, конструкцій захисними матеріалами;
- використання негорючих матеріалів для акустичної обробки стін і стель;
у помешканнях, де немає робочого персоналу, встановлена автоматична система пожежного захисту,
Для даного класу будівель і місцевості із середньою грозовою діяльністю 10 і більш грозових годин у рік, тобто для умов м. Києва встановлена категорія захисту від блискавок «В». Ступінь захисту електрообладнаня і устаткування відповідно класу приміщення П Па становить ІР44, для світильників – ІР2Х.
Для успішної евакуації персоналу при пожежі розміри дверей робочого помешкання повинні бути наступними: ширина дверей не менше 1,5 м., висота дверей не менше 2,0 м., ширина коридору 1,8 м.; робоче помешкання повинно мати два виходи; відстань від найбільше віддаленого робочого місця не повинне перевищувати 100 м.
У відділі менеджерів встановлено пожежну сігналізацію, а також первинні засоби захисту від пожежі у виді 3-х вогнегасників типу ВВК-5.
Приміщення |
Площа приміщення м2 |
Ступінь вогнестійкості будинку | Тип вогнегасників |
Кількість од. |
| Відділ менеджерів | 35 | ІІ | ВВК | 4 |
4.6 Охорона навколишнього середовища
На сучасному етапі в країні приділяється значна увага екологічній безпеці територій та населених пунктів. З цією метою розробляється законодавчо-правова база регулювання відносин між суб’єктами господарчих відносин. Базовім нормативним актом у сфера захисту навколишнього середовища є Закон України про «Охорону навколишнього середовища» [18].
Закон визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природи, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні й ліквідації наслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів і інших природних об'єктів.
На підприємстві дотримуються вимог діючого природоохоронного законодавства у частині зниження антропогенного впливу виробництва на навколишнє середовище. У цьому плані на підприємстві розроблено екологічний паспорт, де зазначені джерела викидів та відходів у біосферу; встановлено очисні споруди на газові викиди у атмосферу (циклони) та механічні відстоювачі стічних вод, нафтоуловлювачі перед викидом у міську каналізацію. Тверді промислові відходи складають і централізовано, за договором, вивозять на утилізацію. Побутові відходи вивозять на міський полігон. Всі проектні роботи на підприємстві проходять екологічну експертизу, яка дає комплексну еколого-економічну оцінку впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища. Крім того, підприємство намагається виконувати вимоги стандарту ІSО 14001–97 [19], що визначає вимоги до організації виробничого процесу з мінімальним збитком, для навколишнього природного, середовища. Робота не робить шкідливого впливу на навколишнє середовище. Після витікання терміну служби ПК типу ІВМ РС/АТ повністю підлягає вторинній переробці, а також тара, повинні допускати нетоксичну переробку після використання.
Висновок
У сучасних ринкових умовах жодне комерційне підприємство не може успішно вести справи без реклами в тому або іншому виді. Її коріння йде у глибоку старовину й пов'язане з тим, що виробникам (ремісникам), торговцям завжди було потрібно повідомляти людям про вироблені ними товари, про проведення ярмарок й т. п.
Зі світового бізнесу давно відомі сила й роль реклами. Насамперед, реклама несе в собі інформацію, яка звичайно представлена в стислій, художньо вираженій формі, емоційно пофарбована й доводить до свідомості й уваги потенційних покупців найбільш важливі факти й відомості про товари й послуги.
Прискорюючи реалізацію товарів, реклама впливає на скорочення втрат матеріальних цінностей, тому що при вповільненій реалізації неминуче зниження якості товарів, що недопустимо для продукції ЗАТ «Пирятинський сир завод».
Таким чином, можна зробити висновок, що ефективність комерційної діяльності багато в чому залежить від реклами.
Рекламна кампанія – реалізація комплексу спланованих рекламних заходів, розрахованих на певний період часу, комплекс заходів, ринок, коло осіб.
Розрізняють економічну й психологічну ефективність. Економічна ефективність реклами – це економічний результат, отриманий від застосування рекламного заходу або організації рекламної кампанії. Розрахунок економічної ефективності реклами представляє собою досить складний процес, тому що реклама, як правило, не дає повного ефекту відразу. Крім того, зростання товарообігу нерідко викликається іншими (не рекламними) факторами – наприклад, зміною купівельної спроможності населення через ріст цін і т. п.
На прикладі ЗАТ «Пирятинський сир завод» був проведений аналіз декількох рекламних кампаній даного підприємства. Однак, існує кілька методів розрахунку економічної ефективності реклами, які дозволяють досить точно оцінити результат рекламних заходів.
В дипломній роботі підприємству пропонується провести широку рекламну компанію з використанням засобів масової інформації (телевізійна реклама, радіо реклама, преса), а також провести акцію з дегустацією або роздачею зразків товару, яка нагадає про особливості продукції, підвищить обсяг продажів і допоможе у разі потреби вивести новинку на ринок. Акція з дегустацією практично гарантує підвищення продажів в період проведення акції і протягом певного часу після неї.
Під час акції пропонується провести акцію з призами, якими може виступати продукція підприємства. Споживач матиме нагоду спробувати щось нове, що він не наважується купити сам. Для цього йому необхідно просто в дні проведення акції пред'явити «промоутеру» чек про вчинену покупку на певну суму. Цей додатковий стимул дозволить збільшити у відповідь реакцію споживачів. Кращим місцем для проведення запропонованої акції є крупні торгові точки, як правило, це супермаркети.
Ефективність впровадження маркетингових заходів була економічно прорахована. Економічну ефективність визначили шляхом порівняння товарообігу двох однотипних торгових підприємств за один і той самий період часу, в одному з яких здійснювався рекламний захід, а в другому – ні. Зростання товарообігу в магазині, де не проводився рекламний захід, відбувається внаслідок впливу тих чинників, які діють незалежно від реклами. Ті самі чинник діють і на товарообіг у магазині, де рекламний захід проводиться.
Дана рекламна кампанія підприємства ЗАТ «Пирятинський сир завод» виявилася економічно ефективною і принесла фірмі прибуток. Ефективність від впровадження маркетингової стратегії складає 33696,1 грн.
Список джерел інформації
1 Амблер Т. Практический маркетинг. – СПб: Питер, 1999.
2 Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989.
3 Асоль Г. Маркетинг: принципы и стратегия. – М: Инфра-М, 1999.
4 Багиев Г.Л. и др. Маркетинг. – М.: Зкономика, 1999.
5 Бове К.Л. Современная реклама. – М.: Довгань, 2000.
6 Бороноева Т.А. Современный рекламный менеджмент. – М.: Аспект-Пресс, 2003.
7 Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент. – К.: КНЕУ, 1998.
8 Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003.
9 Герасимчук В.Г. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища шк., 1997.
1. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования рекламной деятельности. // Маркетинг в России и за рубежом. 2004. №3.
2. Дёмина И.Н. Теоретические основы рекламного дела. Учеб. пособие. – Иркутск: Иркут. Ун-т, 2003 – 92 с.
3. Исаенко Е.В., Васильев А.Г. Организация и планирование рекламной деятельности. – М.: ЮНИТИ, 2004.
4. Китчен Ф. Паблик рилейшнз: принципы и практика: Перевод с английского. – М.: ЮНИТИ, 2004.
10 Пилипчук В.П., Оснач О.Ф., Коваленко Л.П. Промисловий маркетинг. – К.: Центр навч. літ., 2005.
11 Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. – К.: КНЕУ, 2001.
12 Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Серегина Т.К., Шахурин В.Г. Рекламная деятельность: Учебник для студентов высших учебных заведений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД Дашков и К, 2004.
5. Полукаров В.Л., Головлева Е.Л. Реклама. – Е.: УРАО, 2003.
6. Уэллс У., Бернет Дж., Мориарти С. Реклама: принципы и практика. /Пер. с англ. под ред. С.Г. Божук. – СПб.: Питер, 2001.
7. Федько Н.Г., Федько В.П. Маркетинговые коммуникации. – М.: Феникс, 2002.
8. Хапенков В.Н., Сагинова О.В., Федюнин Д.В. Организация рекламной деятельности. Академия, 2005.
19 Гембл Б., Стоун М» Вудкок Н. Маркетинг взаимоотношений с потребителями / Пер. с англ. Б. Егорова. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002.
20 Голубков Е.П. Маркетинговьіе исследования: теория, методология и практика. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финпресс, 2000. – 464 с.
21 Дугіна С. І. Маркетингова цінова політика: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 393 с.
22 Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. – СПб: Питер, 2000. – 320 с.
23 Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. –246 с.
24 Павленко А. Ф, Корінєв В.Л. Маркетингова політика ціноутворення. – К.: КНЕУ, 2004. – 332 с.
25 О'Шонесси Дж. Конкурентний маркетинг: стратегический подход / Пер. с англ.; Под ред. Д.О. Ямпольской. – СПб.: Питер, 2001. – 864 с.
26 Смитт Б. Змпирический маркетинг: Как заставить клиента чувствовать, думать и действовать, а также соотносить себя с вашей компанией / Пер. с англ. К. Ткаченко. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. – 400 с.
27 Академия рынка: Маркетинг: Пер. с фр. / А. Дайан, Ф. Букерель, Р. Ланкар и др. – М.: Зкономика, 1993. – С. 51.
28 Азарян О.М. Маркетинг: принципи та функції: Навч. посіб. – К.: Студцентр, 2001. – 320 с.
29 Багиев Г.Л., Мойсеева Н.К., Никифорова С.В. Международный маркетинг: Учеб. для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – 512 с.
30 Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Ф.А. Крутиков. – М.: Зкономика, 1991. – 271 с.
31 ВойчакА. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. – К.: КНЕУ, 1998, 268 с.
32 Воронов А.А. Кластери – новая форма самоорганизации промышленности в условиях конкуренции // Маркетинг. – 2002. – №5. – С. 37–43.
33 Герасимчук В.Г. Управление маркетингом: Навч. посіб. – К.: ІСДО, 1993. – 424 с.
34 Гопубков Е.П. Сегментация и позиционирование // Маркетинг в России и за рубежом. – 2001. – №4. – С. 124–139.
35 Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. – М.: Финпресс, 1998. – 414 с.
36 Дибб С. Практическое руководство по сегментированию рынка / С. Дибб, Л. Симкин. – СПб: Питер, 2001. – 240 с.
37 Завьялов П. С, Демидов В.Е. Формула успеха – маркетинг. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1991. – 414 с.
38 Коммерческая деятельность предприятия: стратегия, организация, управление: Учеб. пособие / Ред. В.К. Козлов и др. – СПб: Политехника, 2000 – 322 с.
39 Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993. –418 с.
40 Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресе, 1990. – 733 с.
41 Костоглодов Д.Д., Харисова Л.М. Распределительная логистика. – М.: Экспертное бюро, 1997. – 127 с.
42 Кузин Б., Юрьев В., Шахдинаров Г. Методы и модели управления фирмой. – СПб: Питер, 2001. – 432 с.
43 Коммерческая деятельность производственных предприятий (фирм): Учебник / Под. ред. д-ра зкон. наук, проф. О.А. Новикова, д-ра зкон. наук, проф. В.В. Щербакова. – СПб.: Йзд-во СПбГУЗФ, 1999. – 416 с.
44 Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 623 с.
45 Статистичний щорічник України за 2005 р. / Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленко. – К.: Техника, 2006. – 644 с.
46 Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О. Пустовіт, О. І. Скопенко, Г.М. Сюта, Т.В. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
47 Смирнов П.В. Организация и планирование сбыта промышленной продукции в СССР: Учебник. – Изд. 3-є, испр. и доп. – М.: Экономика, 1975. –359 с.
48 Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. – КНЕУ, 2003. –246 с.
49 Управління маркетингом / За ред. А.Ф. Павленко.: Пер. з англ. – К.: Демос Сервіс, 2003. – 180 с.
50 Войчак А.В. Маркетингові дослідження: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 119 с.
51 7 нот менеджмента. – 5-е изд., доп. – М.: Журнал Эксперт: ЭКСМО, 2002. – 656 с.
52 Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Питер, 1999. –416 с.
53 Багиев Д.А. Основы аудита в условиях перехода к рыночной зкономике. – СПб.: Изд-во СПбУЗФ, 1997. – 593 с.
54 Голубков Е.П. Маркетинговьіе исследования: теория, практика и методология. – М.: Финпресс, 1998. – 416 с.
55 Ламбен Ж.Ж. Менеджмент, ориентированньїй на рьінок / Пер. с англ.; Под ред. В.Б. Колчанова. – СПб.: Питер, 2004, – 800 с.
56 Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. – СПб.: Питер, 2000. – 320 с.
57 Котлер Ф. Маркетинг-менеджмент. – СПб: Питер Ком, 1999.
58 Закон України «Про охорону праці».
59 ГОСТ 12.1.005–88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – Введ.01.01.89 г.
60 СНиП 2.04.05–91. Отопление, ветиляция и кондиционирование воздуха. – М.: Стройиздат, 1991 р.
61 СНиП II – 4–79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. – М: Стройиздат, 1982 г.
62 ГОСТ 17.1.3.03–77. Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения.
63 ГОСТ 12.1.003–83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.-Введ.01.07.84 г.
64 Caнiтapнi норми виробничого шуму, ультразвуку та iфразвуку. Державнi caнiтapнi норми. ДСН 3.3.6.037–99. МОЗ України. Головне санітарно-епiдемiлогiчне управлiння.-К., 2000, – 29 с.
65 ДСанПiН 3.3.2–007–98. Державнi caнiтapнi правила i норми роботи з візуальними дисплейними термiналами електронно-обчислювальних машин ДсанПiН 3.3.2.007–1998, Київ, 1998.
66 ДНАОП 0.00–1.31–99 «Правила охорони праці при експлуатації ЭВМ».
67 Правила устройства електроустановок, Энергоатомиздат, – М. –1987.
68 ГОСТ 12.1.004–91 ССБТ. Пожежна безпека. Основні вимоги. – Введ. 01.07.92 г.
69 ОНТП 24–86. Общесоюзные нормы технологического проектирования.
70 Закон України про «Охорону навколишнього середовища».
71 Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Практикум охорони праці: – Львів, 2000. – 396 с.
Перепечатка материалов без ссылки на наш сайт запрещена