Реферат: Функціональне зонування рекреаційних районів

Реферат: Функціональне зонування рекреаційних районів

МІНІСТЕРСТВО СВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО -

ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет торгівлі, готельно-ресторанного

і туристичного бізнесу

РЕФЕРАТ

з курсу: ”Туристичні комплекси”

на тему:

”Функціональне зонування рекреаційних районів»

Виконала:

ст. IV-го к.,гр. ТР-07

Дмитренко М.М.

Харків 2010

1. Поняття рекреаційного району. Види рекреаційних районів

Рекреаційний район є основною планувальною одиницею в структурі рекреаційного регіону.

Функціональне зонування рекреаційних територій є основою рекреаційного зонування як важливої передумови здійснення політики розвитку сфери санаторно-курортного лікування, туризму і відпочинку в регіоні.

Рекреаційне зонування необхідне для проведення внутрішньорегіональної рекреаційної політики, регіонального управління і регулювання визначення рекреаційної спеціалізації, яка дасть імпульс до вирівнювання соціально-економічної ситуації у всіх адміністративних районах області. Перш за все потрібно визначити територіальну організацію рекреаційно-оздоровчого комплексу і охарактеризувати її форми.

Простою формою сучасної територіальної організації рекреаційно-оздоровчого комплексу є рекреаційний пункт, який є окремо розміщені спеціалізовані установи. Досконалою|довершеною| формою є рекреаційні центри і вузли.

Рекреаційні центри - це окремі населені пункти з|із| набором рекреаційних установ або окремих об'єктів, промовців центрами формування рекреаційного вузла, а рекреаційні вузли - це сукупність рекреаційних центрів на компактній території. Сукупність рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, які спільно використовують рекреаційні ресурси і розташовані на ній інфраструктурні райони, частіше поліфункціональні, а саме курортно-оздоровчі. Як найвищі таксономічні одиниці територіально-рекреаційного-обслуговування| можуть виділятися рекреаційні регіони і зони. Рекреаційний регіон - це група рекреаційних районів в межах певних територій, природних і історико-культурних ресурсів, що характеризуються спільністю, єдиними інфраструктурними взаємозв'язками т.д Функціональне зонування рекреаційних територій здійснюється на основі оцінки придатності території для різних видів рекреаційної діяльності.

Склад рекреаційного району :

Рекреаційні райони розрізняються за функціональними ознаками (поліфункціональні і монофункциональні) і природній ознаці (горноприморские, приморско-рівнинні, озерно-річкові, гірські, острівні, урбанизировані).

Монофункциональні рекреаційні райони розрізняються типологічно (тільки курортні або тільки туристські). Поліфункціональні райони можуть бути визначені за переважною функцією (наприклад, Кавказько-Чорноморський район є переважно курортним, тому що питома вага лікувальних установ складає 92% у загальній кількості рекреаційних установ, і тільки 8% - туристських).

Гірничо-приморські райони характеризуються насамперед наявністю і розміщенням пляжних і гірських ресурсів. Складність рельєфів таких районів вимагає поясного (за горизонталлю) і вертикального (перевищення над рівнем моря) зонування. Таке зонування визначає зони для , розміщення різних за функціями рекреаційних комплексів.

Гірські райони визначаються особливостями рельєфу: у виді ландшафтного "амфітеатру", ландшафтного "коридору", ландшафтних "сходів". Цінність гірських рекреаційних районів полягає в круглорічному використанні: улітку - для туризму і відпочинку: узимку - для туризму і лижного спорту.

Озерно-річкові рекреаційні райони визначаються внутрішньою географічною структурою і зовнішньою конфігурацією акваторій:

1) однобічне розташування району біля великого озера або судноплавної ріки;

2) периметральне розташування району, у якому озеро є композиційним ядром: рекреаційний район на базі декількох невеликих озер будується за принципом диференціації рекреаційних занять на кожнім з озер.

Вперше рекреаційне районування в СРСР було здійснене школою професора В.С. Преображенського (Інститут географії Академії наук СРСР) в 1973 р. і витончено в 1980 р. Тоді вся територія СРСР по мірі розвиненості була розділена на 4 зони і 20 районів. Через 5 років, велику деталізацію до рекреаційного районування вніс І.В. Зорін, розбивши територію СРСР на 5 зон і 31 район.

Рекреаційний район виступає основою рекреаційного районування, яке відображає особливості територіального розподілу праці при виробництві рекреаційних послуг.

Залежно від поставлених дослідниками завдань як районоутворюючі ознаки можуть бути прийняті різні характеристики. Вибір районоутворюючих ознак залежить від масштабу досліджуваної території (району, республіки, держави). Зонування території по мірі комфортності проводиться і на рівні складання генеральних планів курортих зон і окремих рекреаційних об'єктів.

Проте кожна районоутворююча ознака відображає лише частковості, що обумовлюють розвиток туризму в тому або іншому регіоні. Наприклад, розподіл природних рекреаційних ресурсів по мірі сприятливості їх для організації рекреаційної діяльності. В той же час для оцінки сучасного достатку туризму і перспектив його розвитку потрібний комплексний аналіз рекреаційного використання території, що і складає основу рекреаційного районування. При цьому повинні дотримуватися загальногеографічні принципи районування: об'єктивність, багатоаспектність, ієрархічність і конструктивність.

Об'єктивність означає, що районоутворюючі ознаки повинні відображати конкретні характеристики. Багатоаспектність (комплексність оцінки) обумовлена різноманітністю видів туризму, що входять в туристичну галузь. Ієрархічність дозволяє ділити територію на зони, підзони, райони, і підрайони, що знаходяться в чіткому взаємному зв'язку і підпорядкуванні. Конструктивність визначається чіткістю поставлених при районуванні завдань.

У рекреаційному районуванні як районоутворюючі ознаки були вибрані наступні:

·  структура рекреаційних функцій залежно від переважаючого використання рекреаційних ресурсів (лікувальна, туристська, спортивна і ін.);

·  міра рекреаційної освоєності території (розвинений, середньо- і слаборозвинений район);

·  міра відвертості району;

·  перспективність освоєння.

По цих ознаках територія ділилася на рекреаційні зони і райони. Рекреаційна зона визначала спільний напрям розвитку туризму і вхідні в неї райони, зокрема, обумовлені відмінністю районообразующих ознак. За принципом переважаючих рекреаційних функцій райони діляться на монофункціональних з домінуючою однією функцією (Північно-кавказький район - лікувальний відпочинок) і поліфункціональні, такі, що відрізняються безліччю функцій (Уральський район - лікувально-оздоровчий, спортивний і екологічний туризм).

Міра рекреаційної освоенности оцінюється конкретною величиною - абсолютній освоенностью території, рівній відношенню сумарного числа місць в рекреаційних установах району до його майдану (у тис. кв. км.).

Міра відвертості району залежить від того, КТО переважає в установах відпочинку - місцеві або наїжджі рекреанты.

Перспективність району для розвитку туризму залежить від безлічі внутрішніх і зовнішніх чинників: безпеки, рівня розвитку інфраструктури, популярності на вітчизняному і світовому туристському ринку і ін.

Зміна районоутворюючих чинників пояснюється необхідністю уточнення рекреаційного районування, адже схема районування є віддзеркаленням певного етапу в розвитку територіальної організації рекреаційної діяльності.

Структура рекреаційного району визначається його складом. Визначальним фактором раціональної організації рекреаційного району є його функціональне зонування.

2. Поясне зонування рекреаційних районів

Складність рельєфів приморсько-гірських територій обумовлює поясне зонування рекреаційних районів.

1-й пояс — прибережна полоса — основна рекреаційна територія приморського району;

2-й пояс — територія селищно – рекреаційного освоєння, розташування транспортних вузлів;

3-й пояс — територія промислового та сільськогосподарського освоєння;

4-й пояс — територія лісів, автономних гірсько-рекреаційних комплексів, туристичних маршрутів;

5-й пояс — територія національних парків, природних заповідників, гірсько-туристичних комплексів.

Таке глибино – поясне зонування забезпечує зберігання прибережного ландшафту.

3. Вертикальне зонування рекреаційних районів

Для прибережних та гірських територій рекреаційних районів велике значення має вертикальне зонування. наприклад в рекреаційному районі Південний берег Криму, виділяють наступні зони:

·  приморська — до 300м над рівнем моря, яка складається в свою чергу з прибережної та передгірської,

·  гірська — вище 700м над рівнем моря.

4. Функціональне зонування

Функціональне зонування повинно бути погоджене з принципами екологічного зонування. До складу території рекреаційного району включаються наступні функціональні зони:

Ø  рекреаційна зона,

Ø  селищна зона,

Ø  комунально-господарська зона,

Ø  зона організованого природного ландшафту,

Ø  зона транспортних комунікацій і пішохідних зв'язків.

Рекреаційна зона повинна мати сприятливі умови для відпочинку, лікування, туризму, і призначена для розміщення рекреаційних комплексів.

Селищної зона призначена для розміщення постійного населення, обслуговуючого персоналу.

Комунально-господарська зона рекреаційного району представляє територію, на якій розташовуються всі комунальні і господарсько-виробничі підприємства, що забезпечують функціонування рекреаційної і селищної зон. Комунально-господарська зона (3) повинна розташовуватися за межами рекреаційної (1) і селищної (2) зон, і відокремлюватися від них зоною зелених насаджень.

Зелені насадження включаються в структуру усіх функціональних зон рекреаційного району, будучи складовою зони організованого природного ландшафту (зелені насадження, акваторії і їхні береги, рельєф).

Зелені насадження підрозділяються за видами використання:

Ø  загального;

Ø  обмеженого;

Ø  спеціального.

У системі зелених насаджень особливу роль здобувають природні парки, які є об'єктами обмеженого користування. Території природного парку мають внутрішнє зонування:

Ø  наукового призначення (заповідники, заказники),

Ø  рекреаційного користування (природного й організованого ландшафту),

Ø  агропаркова,

Ø  пішоходно-транспортних зв'язків.

Рекреаційні акваторії зонуються:

Ø  за ступенем благоустрою (обладнані і природні узбережжя);

Ø  за видами відпочинку (активного і пасивного);

Ø  за видами водного дозвілля і спорту (рибальство, водні лижі, водні атракціони і т.д.).

Важливим елементом рекреаційних акваторій є пляжі, що розрізняється

Ø  за видом акваторій (морські, річкові, озерні, на штучних водоймах),

Ø  за функціональним призначенням (загальні, спеціалізовані),

Ø  за способом пристосування пляжу (природні, насипні, відкриті площадки).

Рельєф найбільше впливає на функціональне зонування і планувальну організацію рекреаційної і селищної зон і транспортного зв'язку між ними.

Прийоми планувальної організації рекреаційних районів визначаються характером взаємозв'язку рекреаційної і селищної зон:

Лінійний - характерний для приморських районів;

лінійно-глибинний— для гірничо-приморських районів;

кущовий— для гірських районів;

компактний— для рівнинних районів.

Схеми транспортної комунікації також визначаються прийомами взаємозв'язку рекреаційних і селищних зон.

5. Транспортні комунікації

Транспортні комунікації це групи зовнішніх і внутрішніх доріг;

·  внутрішні магістральні дороги які забезпечують зв'язок між районами;

·  внутрішні дороги які забезпечують зв'язок між функціональними зонами певного району;

·  внутрішні місцеві дороги які забезпечують зв'язок між громадським центром та рекреаційними комплексами;

·  прогулянкові дороги для автомобілів;

·  туристичні пішохідні дороги призначені для довготривалих прогулянок;

·  пішохідні алеї,

·  спеціальні пішохідні траси.

6. Функціональне зонування території парку Подільські Товтри

В межах загальної території природного парку виділяються функціональне зони:

Ø  заповідна зона,

Ø  зона стаціонарної рекреації,

Ø  зона регульованої рекреації,

Ø  господарства зона.

Загальна площа парку 361316 га розподілена по визначеним функціональним зонам (табл.7.2.1).

Заповідна зона - призначена для охорони та відтворення найцінніших природних комплексів та об'єктів, які мають наукову, пізнавальну та естетичну цінність. Режим зони визначається відповідно до вимог, встановлених до природних заповідників чинним законодавством. Згідно з цим в межах зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, яка суперечить призначенню або створює загрозу для природних комплексів та об'єктів.

Заповідна зона формується на основі об'єктів природно-заповідного фонду, які розміщені на території природного парку та створюють його основу.

На території парку виділені ряд природно-заповідних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення:

Ø  заказники - ландшафтні, ботанічні, ентомологічні, орнітологічні, гідрологічні, загальнозоологічні, лісові;

Ø  заповідні урочища;

Ø  ботанічні сади;

Ø  пам'ятки садово-паркового мистецтва;

Ø  пам'ятки природи - ботанічні, геологічні, гідрологічні.

Серед заповідних територій переважне значення займають Подільські Товтри - унікальне творення природи. В межах Товтрового кряжу по природних особливостей виділені Північні (Збаражські), Центральні (Гримайлівські) та Південні (Кам'янець-Подільські) Товтри.

Для кожної частини Товтр характерний особливий набір природно-заповідних територій. Так, в зоні Збаразьких Товтр поширені природно-заповідні об'єкти незначної площі. Серед існуючих пам'яток природи переважають геологічні.

В межах Гримайліських Товтр розташований державний заповідник "Медобори" (9455,0), ботанічний та ландшафтний заказники державного значення: "Сатанівська дача" (485,0), "Іванковецький" (976,0 га), "Івахновецький" (155,0 га), ботанічний заказник "Гора Сокіл" (56,0 га), одинадцять державних пам'яток природи.

В межах Кам'янець-Подільських Товтр знаходяться: ландшафтні заказники державного значення - ур. Совий яр (827,0 га), "Циківський" (290,0 га), "Кармалюкова гора" (765,0 га), ботанічний заказник місцевого значення "Товтри Вербецька" (9,3 га), сім державних пам'яток природи.

Природоохоронні об'єкти природно-заповідного фонду згруповані у відповідності приналежності, рівня та виду заповідності .

Список використаних джерел інформації

1.  http://gi.edu.ua/content/_f03_k01/materials/rk/L6.pdf

2.  http://library.iapm.edu.ua/metod/2114.pdf

3.  http://buklib.net/component/option,com

4.  http://www.tovtry.km.ua/ua/info/proj_org/7_2.html

5.  http://tourlib.net/books_ukr/fomenko15.htm

6.  http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2009_27/statti/2_13.htm