Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ПСП "Немирівське"

Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ПСП "Немирівське"

Міністерство аграрної політики України

Уманський національний університет садівництва

Кафедра економіки

Курсова робота

тема: Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ПСП “Немирівське“ Балтійського р-н, Одеської обл.

Вступ

Зернова галузь завжди посідала провідне місце у структурі агропромислового виробництва України завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам, родючості грунтів і набутому історичному досвіду хліборобів, що в кінцевому рахунку забезпечували ефективне виробництво зерна. Однак процеси реформування АПК зумовили протягом досліджуваного періоду появу ознак кризового стану в галузі. 

Так, протягом 1993-2003 рр. виявилася чітка тенденція до спаду обсягів виробництва зернових культур ( з 51 млн. т. до 24,5 млн. т. ) під впливом різних чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, зокрема, через високий рівень зносу матеріально-технічної бази ( 70-95% ), нестачу фінансових ресурсів у зерно виробників, відсутність досвіду роботи керівників у нових економічних умовах, порушення господарських зв’язків, переважання бартерних умов, недостатній рівень інфраструктури ринку тощо. Однак , з 2003 р. в Україні намітилися позитивні зрушення у зерновиробництві та нарощення експортного потенціалу. Винятком став несприятливий з точки зору погодних умов 2008р., який підкреслив необхідність перегляду та гармонізації дій уряду щодо регулювання зернової галузі як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку.

Зернові культури – це сировина для виробництва численних важливих продовольчих товарів: борошна, крупи, концентратів, хліба, макаронних виробів, крохмалю, спирту тощо. Собівартість виробництва зерна набагато нижча, ніж інших сільськогосподарських продуктів, і це робить зерно-продукти доступними за ціною для всіх прошарків населення.         

Зерно – це харчова база для птахівництва і тваринництва. Отже, від того скільки зерна витрачає держава на фураж, залежить виробництво продовольчих товарів тваринного походження. Розвинені країни на такі цілі використовують до 70% врожаю. Наша держава може собі дозволити не більше як 49%.

Об’єктом дослідження є ПСП “ Немирівське “, що розташоване в с.Немирівське, Балтійського району, Одеської області.

При опрацюванні фактичних даних застосовують різні аналітичні прийоми,зокрема порівняння паралельних рядів. Вирівнювання, ланцюгових підстановок , графічний прийом, монографічний та інші методи дослідження.

Для написання роботи використовувались дані бухгалтерської та статистичної звітності підприємства за 2007-2009 рр., наукова і періодична література, нормативно-правові акти.

1. Науково-теоретичні основи теми дослідження. Економічна сутність процесу виробництва продукції рослинництва

Сільське господарство — одна з пріоритетних галузей народного господарства, в якій процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання мають свої особливості, де діють нові економічні закони, а дія притаманних всьому суспільству способу виробництва законів набуває специфічних форм, ці особливості значною мірою залежать від природних факторів. Для забезпечення життя більшості населення планети сільське господарство залишається найважливішою галуззю народного господарства. Так, наприкінці ХХ ст. з 6 млд. населення земної кулі у слаборозвинутих країнах світу голодує близько 1 млд. чол. Проблема нормального забезпечення продуктами харчування гостро стоїть для сотень мільйонів населення в різних куточках нашої планети, в т.ч. в Україні. Сільське господарство є також важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. Крім того, у цій галузі відбувається безпосередня взаємодія людини з природою, від якої значною мірою залежить здоров’я людини, її психологічний, нервовий, емоційний стан тощо.

Зернові культури мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей; воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості. Зерно є важливим експертним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів. Продовольче споживання зерна складається з його використання на виробництво борошна, круп, консервів і деяких інших продуктів,які вживаються людиною в їжу. Всі основні зернові і зернобобові культури тією чи іншою мірою йдуть на продовольче споживання.

У структурі використання зерна на продовольчі в основному переважає пшениця 70-78%, обсяг фонду споживання цієї культури коливається в межах 5,6-6 млн. т. Якщо розглянути більш глібшу динаміку наведеного показника, то бачимо, що його значення поступово скорочуються внаслідок зменшення чисельності населення країни. Другий по значимості продовольчої культури є жито. Її частка в продовольчому споживанні в середньому складає близько 7%. Практично все продовольче споживання жита-це використання на виробництво борошна.

Важливою продовольчою культурою в Україні є гречка: її частка в споживанні становить близько 5%. Необхідно відзначити, що практично все вирощене в країні зерно гречки використовується для виробництва крупи,при цьому на долю гречаної крупи приходиться 40-50% у загальному обсязі виробництва круп. Приблизно рівні частки – по 3% у продовольчому споживанні мають кукурудза та рис. Використання кукурудзи в продовольчих цілях досить широко – це крупа, борошно,консерви, і багато чого іншого. Рис використовується головним чином для виробництва крупи. Інші круп’яні культури – це ячмінь, овес, горох, просо, але їхня частка в продовольчому споживанні порівняно невелика.

Продовольче зерна – відносно стабільна величина, хоча в останні роки все-таки проглядається тенденція до зниження. Причин такої тенденції багато – це і скорочення населення країни, і виїзд великої кількості українців на роботу за кордон (за деякими оцінками це становить біля 5 млн. чол.)і більш ощадливе відношення до продуктів, і зміна раціону харчування. Усе це відбиває статистика, що показує зниження виробництва хліба, круп і деяких інших продуктів харчування,вироблюваних із зерна. У результаті оцінка продовольчого споживання зерна в країні складає біля 6 млн. т.

 

При дослідженні структури використання зерна на продовольчі цілі у країнах світу спостерігаємо традиційну перевагу зерна пшениці у країнах Європи та США, у країнах Далекого Сходу,наприклад у Китаї, її частка складає лише 40%, найбільшу частину в раціонах китайців, як відомо, займає рис. 1.1. Порівняно з Україною у США споживання зернової продукції урізноманітнено кукурудзою – 11,3%, бобовим – 3,2%, рисом – 7,8%. Досить велика частка продуктів становить 10,6% та 11,3% відповідно. Для України характерна наявність порівняно значної кількості жита у структурі споживання зернових культур(9.3%),жито полюбляють також у Польщі та Білорусі, воно використовується переважно для виробництва хліба.         

Кількісний аналіз споживання продуктів харчування у наведених країнах свідчить, що найбільше зернових у раціонах українців та китайців,проте останні,крім того,значно більше їдять овочів та м’яса (256,2 та 52,9 кг.). У США на продовольчі цілі на одну особу використовується лише 112 кг зерна, що на 30% менше, ніж у нашій країні,проте значно більше споживається молока – на 60%, м’яса – у 3,8 рази,фруктів – 3,7 рази. У Франції та Канаді кількість споживання м’яса також перевищує вітчизняні показники і становить 100 кг. Раціони жителів цих країн насичені овочами та фруктами. Причиною значної частки у структурі харчування населення України хліба та інших продуктів переробки зерна є низька купівельна спроможність українців. Недостатній рівень споживання продукції тваринного походження (молока,м’яса) зумовлює скорочення витрат зерна, що використовується для годівлі худоби та птиці. Внаслідок цього попит на внутрішньому ринку зерна України є досить низьким, надлишок,який вивільняється, за умов сприятливої світової кон’юктури реалізується на експорт. За відсутність комплексного та дієвого впливу держави в цих умовах посилюється залежність вітчизняного ринку від кон’юктури світового ринку зерна.

1.1           Економічна кон'юнктура та тенденції розвитку рослинництва

У загальному обсязі виробництва продукції рослинництва у нашій країні зернові займають понад 80%. Сезон 2008-2009 характеризується зниженням виробництва зернових в Україні. Поряд із скороченням посівних площ і падінням середнього рівня врожайності по країні на низьке виробництво зернових мали вплив і такі фактори: • порушення сівозміни; • неврегульованість питань землеволодіння; • труднощі у доступі до кредитів; • скорочення використання добриві ЗЗР; • незадовільні агрономічні методи; • неякісний насіннєвий матеріал; • погодні умови.      Згідно з попередньою офіційною статистикою, в минулому сезоні в Україні зібрано зерна на 28% менше, ніж у 2008-2009 році.

В Україні найбільш сприятливими для вирощування зерна є землі лісостепової зони, куди входять Черкаська, Кіровоградська, Запорізька, Вінницька, Луганська, Донецька, Дніпропетровська. У цьому сезоні спостерігається збільшення виробництва зерна в країні в зв’язку зі збільшенням збиральних площ, ростом врожайності і більш сприятливими погодними умовами.

У сезонні 2009-2010 року очікується більш низький рівень цін на зерно у порівнянні з попереднім сезоном. Так,на початку сезону закупівельні ціни трейдерів знизилися. Цьому сприяли такі фактори: зростання пропозицій зерна в період збирання в результаті збільшення врожайності, розширення посівних площ і прискорення темпів зростання. Валовий збір зерна в цьому сезонні на рівні 20,5 млн. т у вазі після доробки; зниження цін на внутрішньому ринку зерна і досягнення паритету між внутрішніми й експортними цінами, чого не було в минулому сезоні.

факторів росту цін на зерно можна виділити наступні:

• збільшення собівартості вирощування;

• підвищення попиту і цін на зерно на світовому ринку через ріст цін на мінеральні добрива та паливо;

• можливість експорту зерна з України у випадку сприятливої цінової кон’юктури;

• жорсткість конкуренції між експортерами і переробниками.

Експорт, імпорт зерна в 2008-2009 був мінімальним. Відзначимо, що на початку минулого року в Україну перше було завезено імпортоване зерно для переробки за давальницькою схемою з Угорщини в кількості близько 3 тис. т ,через збільшення виробництва і більш низькі ціни зерна в 2007-2008 р. очікується збільшення експортних відвантажень до 5-6 млн. т.

Рис. 1.1. Питома вага регіонів у виробництві зерна 2008-2009 рр.

Значне зниження збирання зерна в 2008-2009 рр. позначилося не тільки на падінні експортних відвантажень, але й на зниженні виробництва та експорту продукції переробки зернових. Найменший врожай пшениці за останні 50 років було отримано у 2007 році – 3,6 млн. т, за рахунок дуже низької врожайності та втрачених посівів (4,7 млн. га, 65%). Найбільший врожай за період незалежності становив 21,3 млн. тон в 2005 році, але в цьому році ціна на пшеницю була порівняно низька, тому с/г товаровиробники недоотримали значні прибутки.

продукція рослинництво виробництво урожайність

Таблиця 1.1 Виробництво пшениці в Україні за період 1990-2009 років

Показники	1990р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.
Посівна площа,млн. га	6,7	5,9	6,3	5,6	7,11	7,2	7,2
Площа збирання,млн. га	6,4	5,5	5,8	5,2	6,8	6,8	2,5
Втрачений врожай,млн. т	0,3	0,4	0,5	0,5	0,4	4,7	0,6
Урожайність ц⁄га	28,3	26,5	22,9	19,8	31	18,1	14,7
Валовий збір млн. т	18,1	14,6	13,1	10,2	12,3	3,6	21,3

Простежується обернена залежність між врожайністю та валовими втратами пшениці. З ростом врожайності зменшуються втрати. Це пов’язано з погіршенням зерна (колоса) та умов збирання в неврожайні роки, таким яким був 2007 рік.

Також значних витрат сільське господарство зазнає через неповністю зібрані площі. На нестабільність валових зборів пшениці в Україні впливає досить низька середня врожайність культури, що пов’язано більшою мірою з недотриманням аграріями агротехнічних норм та меншою мірою з несприятливими погодними умовами. За роки незалежності при більш менш стабільних посівних площах урожайність рідко перевищувала рівень у 30 ц/ц, тоді як у провідних європейських державах цей показник удвічі більший.

1.3 Методика аналізу ефективності виробництва продукції рослинництва

Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна за допомогою інтенсифікації виробництва. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації за 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна і на 1 га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна.

Зернове господарство – високомеханізована галузь, завдяки впровадженню інтенсивних технологій виробництва та підвищенню врожайності зернових культур продуктивність праці тут закономірно і постійно зростає. У 2007 році прямі затрати праці на 1 ц зернових (без кукурудзи) становили в фермерських підприємствах 0,8 люд. год., а в товариствах – 0,7 люд. год.

Найвищого рівня продуктивності праці в зерновому господарстві досягнуто в с ⁄г підприємствах Запорізької, Харківської і Херсонської обл.,де затрати праці на виробництво 1 ц зерна (без кукурудзи) становили 0,5 люд. год. У передових господарствах степової зони України, спеціалізується на виробництві зерна, затрати праці на 1 ц становлять 0,20-0,25 люд. год.

Виробництво зерна відзначається порівняно невисокою трудомісткістю: затрати праці на 1 ц посіву дорівнюють 43,9 люд. год.

Важливим показником інтенсифікації виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображує якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності протягом років,собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Природно-економічні особливості різних зон України позначаються на рівні виробничих витрат. Найменші витрати на виробництво зерна в господарствах Степу і Лісостепу. Якщо в середньому в с/г підприємствах України собівартість Черкаської обл. – 40,25 грн., Харківської – 45,6 і Запорізької обл. – 39,8 грн.

Більше половини всіх витрат на виробництво зерна припадає на оплату праці, вартість насіння і добрив, а також на витрати на утримання о/з. Витрати на оплату праці в структурі собівартості 1 ц зерна (без кукурудзи) в с/г підприємствах України становлять 23,9%. Питомі витрати на оплату праці в зерновому господарстві фермерських господарств порівняно менші. Що зумовлено її вищою продуктивністю.

Витрати на добрива у виробництві зерна невеликі і становлять 12-15%. З інтенсифікацією зернового господарства вони зростатимуть, що пов’язано із збільшенням кількості використовуваних добрив. А також їх значним подорожчанням. У цих умовах, незважаючи на підвищення врожайності зернових культур, економічна ефективність використання добрив може знижуватись.

Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства – необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й піднесення ефективності виробництва інших видів продукції с/г. Зміцнення матеріально-технічної бази галузі, впровадження інтенсивних технологій виробництва – та прогресивних форм організації праці зумовили підвищення урожайності зернових культур та збільшення виробництва зерна. Водночас досягнутий рівень урожайності зернових культур допускаються значні втрати зерна при збиранні, транспортуванні, зберіганні, переробці та використанні. Внаслідок незбалансованість кормових раціонів, недостатньої кількості грубих, соковитих та зелених кормів, невідповідності структури виробництва зерна потребам тваринництва та під впливом багатьох інших, в тому числі й організаційних, факторів щорічні перевитрати зерна становлять 10-12 млн. т.

Концепція розвитку зернового господарства України на 2006-2010 рр. і на період до 2015 р. передбачає суттєве збільшення виробництва зерна на основі неухильного підвищення урожайності зернових культур та запровадження інтенсивних технологій, структурної перебудови зернового господарства з метою забезпечення внутрішніх потреб у зерні та перетворення України з імпортера в експортера зерна.

2. Аналіз сучасного стану та динаміки виробництва продукції рослинництва на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

ПСП “Немирівське“ знаходиться в с.Немирівське, Балтійського району, Одеської області. Землі у власності ПСП “Немирівське“ мають переважно хвилястий рельєф з лісовою грунтоутворюючою породою. Це переважно реградовані чорноземи, які вирізняються своєю родючістю. Проаналізуємо більш детально склад земельних угідь на основі таблиці 2.1. Критерієм ефективного використання землі у господарстві виступає виробництво продукції рослинництва і тваринництва з одиниці земельної площі з мінімальними витратами праці і коштів. Показники таблиці 2.2 свідчать про те, що ефективність використання с/г угідь порівняно з рівнем 2007 року зросла. На це вплинуло збільшення обсягів виробництва основних видів продукції, особливо галузі рослинництва. Так, майже вдвічі зросла вартість валової продукції господарства.

Таблиця 2.1 Склад і структура земельних угідь ПСП “Немирівське“

Види угідь	2007 р.		2008 р.		2009 р.
	площа,га	пит. вага,%	площа,га	пит. вага,%	площа,га	пит. вага,%
Всього с/г угідь	1197,6	100	1197,6	100	1197,6	100
В т.ч.: рілля	1028,8	85,9	1028,8	85,9	1028,8	85,9
Сіножаті	168,8	14,1	168,8	14,1	168,8	14,1

Таблиця 2.2 Показники ефективності використання земельних угідь у ПСП “Немирівське“

Вид продукції	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Зміни в 2009 р. відносно 2007 р. ,+,-
Валова продукція, тис. грн.	724	622	1309	585
Прибуток(збиток), тис. грн.	193	170	644	451
Приріст свиней, ц	4	9	14	10
Валовий збір зерна, ц	11450	6434	20885	9435
Валовий збір цукрових буряків, ц	1958	-	-
Отримано на 100 га с/г угідь
- валової продукції, тис. грн.	60,45	51.93	109,30	48,85
- прибутку(збитку), тис. грн.	16,1	14,2	53,8	37,7
Виробництво на 100 га ріллі
- приросту свиней, ц	0,39	0,87	1,36	0,97
- зерна, ц	11,13	6,25	20,30	9,17
- цукрових буряків, ц	1,9	-	-

Одним із важливих ресурсів виробництва с/г продукції є трудові ресурси, людський фактор. Від нього залежить як рівень, так і ефективність використання всіх інших ресурсів. Багатогалузева структура виробництва,постійні зміни погодних умов потребують від працівників с/г високої кваліфікації професійної майстерності, відповідальності за доручену роботу та кінцеві результати.

Серед показників, які характеризують ефективність використання наявних трудових ресурсів є продуктивність праці – це здатність кожного конкретного працівника виробити за одиницю часу певну кількість продукції (табл.2.3).

З даних таблиці видно, що проти рівня 2007 року площа як с/г угідь, так і ріллі на одного працівника зростає (відповідно на 38,2% і 38,1%), за рахунок різкого скорочення кількості працівників. Разом зі збільшенням навантаження зростає і продуктивність праці.

Таблиця 2.3 Динаміка забезпеченості трудовими ресурсами і продуктивності праці у ПСП “Немирівське“

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Зміни в 2009 р. відносно 2007 р.,+,-
Наявність с/г угідь, га	1197,6	1197,6	1197,6	0,0
В т.ч. рілля	1028,8	1028,8	1028,8	0,0
Кількість працівників, чол.	32	28	19	-13
- рослинництва	30	26	17	-13
- тваринництва	2	2	2	0
Валова продукція, тис. грн.	724	622	1309	585
Припадає на 1 працівника, га:
- с/г угідь	34,7	42,8	63.0	25,6
- ріллі	32,2	36,7	54,1	22,0
Виробництво ВП на 1 працівника, тис. грн.	22,6	22,2	68,9	46,3

В процесі виробництва с/г продукції, поряд з працею і землею, беруть участь засоби виробництва – засоби і предмети праці, які в грошовій формі складають виробничі фонди. Тому результати виробництва в значній мірі визначаються рівнем забезпеченості господарства виробничими фондами. І чим вища забезпеченість,раціональніша їх структура, тим вища продуктивність праці, нижча собівартість продукції, вищий рівень рентабельності. Для аналізу розглянемо таблицю 2.4.

Зміни, що відбулися по вихідних показниках аналогічним чином відбулись і на результативних. Підвищенню фондоозброєності допомогло зменшення чисельності працівників та збільшення вартості фондів.

Із збільшенням обсягів виробництва продукції зменшилася і фондомісткість майже в 1,5 рази. Господарство має зерновий з розвинутим скотарством виробничий напрямок.

Таблиця 2.4 Наявність та ефективність використання засобів у ПСП “Немирівське“

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Зміни в 2009 р. відносно 2007 р.,+,-
Основні виробничі фонди,тис. грн.	438,0	393,0	817,0	379,0
Валова продукція, тис. грн.	724	622	1309	585
Кількість працівників, чол.	32	28	19	-13
Площа с/г угідь, га	1197,6	1197,6	1197,0	0,0
Прибуток (збиток), тис. грн.	193,0	170,0	644,0	451,0
Фондозабезпеченість на 1 га с/г угідь, тис. грн.	11,7	13,06	10,69	-1,01
Фондоозброєність, тис. грн.	375,1	365,88	203,26	-171,84
Фондовіддача, грн.	165,3	158,27	160,22	-5,08
Фондомісткість, грн.	16,1	14,2	53,7	37,6
Норма прибутку, %	44,1	43,3	78,8	34,8

Основні показники економічної ефективності господарювання ПСП “Немирівське“ представлені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Основні економічні показники діяльності ПСП “Немирівське“

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Зміни в 2009 р. відносно 2007 р.,+,-
Площа угіль, га	1197,6	1197,6	1197,6	0,0
Середньорічна кількість працівників, чол.	32	28	19	-13
Виробничі основні засоби, тис. грн.	438,0	393,0	817,0	379,0
- на 100 га с/г угідь	36,6	32,8	68,2	31,6
- на 1 працівника	13,7	14	43	29,3
Валова продукція, тис. грн.	724	622	1309	585
- на 100 га с/г угідь, тис. грн.	60,45	51,93	109,30	48,85
- на 100 грн. фондів, грн.	588,0	738,4	350,7	-237,3
- на 1 працівника, тис. грн.	22,6	22,2	68,9	46,3
Прибуток (збиток), тис . грн.	193,0	170,0	644	451,0
- на 100 га с/г угідь	16,1	14,2	53,8	37,7
- на 1 працівника	6,0	6,1	33,9	27,9
Рівень рентабельності,%	7,5	5,9	22,5	15,0
Собівартість виробленої продукції, тис. грн.	724	622	1309	585

Характеризуючи діяльність ПСП “Немирівське“ на основі даних таблиці 2,5,ми можемо побачити, що в 2009 р. підприємство працювало краще ніж в 2008 р.. про це свідчать такі показники:

• основний показник, мета будь-якої діяльності підприємства – прибуток, збільшився на 451 тис. грн. як наслідок, спостерігається збільшення прибутку на 100 га с/г угідь, і зростання в розрахунку на 1 працівника;

• виручка від реалізації продукції зросла за досліджуваний період в 2,2 рази; Рівень рентабельності за досліджуваний період збільшився на 15 пунктів і за останній рік склав 22%.

2.2 Аналіз посівних площ та урожайності с/г культур

Одним з факторів підвищення урожайності є оптимальна структура виробництва та посівних площ та дотримання технологічних вимог (строків сівби, обробітку та збору продукції).

Взагалі є науково-роздріблені рекомендації для виробництва ряду зернових культур в с/г підприємствах. Такі розробки використовують на більшості с/г підприємств де до виробництва підходять з незалежною відповідальністю та намагається зберегти та примножити земельні ресурси.     

На відносно чистих полях кращі строки сівби настануть при прогріванні грунту на глибині загортання насіння до 8-10ºС, а на сильно забур’янених – при температурі грунту до 10-12ºС, коли передпосівною культивацією знищується проросла до цього часу основна маса ранніх бур’янів.

При оптимальних строках сівби сходи ярих зернових з’являться в Степу в першій, Лісостепову і на Поліссі – на початку другої декади травня, утворення другої пари справжніх листків відповідно – на початку другої і наприкінці другої – на початку третьої декади травня.

Очікувана достатня вологозабезпеченості грунту та оптимальний температурний режим у період, 2-га пара справжніх листків в більшості областей товарного виробництва зернових сприятимуть посиленому розвитку кореневої системи, формуванню оптимальної густоти посівів, що позитивно вплине на закладання квіткових горбочків і генеративних органів квітки (2-4 етапи органогенезу). Водночас формування передумови інтенсивного забур’янення посівів.

Агрометеорологічні умови весни 2008 для вирощування зерна в областях товарного виробництва прогнозують дещо кращими від минулого року.   

Передбачувані агрометеорологічні умови весняного вегетаційного періоду для ярих та озимих зернових культур і за їхнього раціонального використання можуть забезпечити врожай в межах 25-30 ц/га. Очікується, що запланована площа під зернової становитиме 1300 га (близько 45% від загальної посівної площі).

Також рекомендується в очікуваних агрометеорологічних умовах весни передпосівний обробіток, грунту необхідно провести в стилі і спрямувати на збереження грунтової вологи, боротьбу з бур’янами.

На більшості типів грунтів повинна проводитись мінімалізація обробітку грунту з використанням широкозахватних знарядь комбінованих агрегатів. При недостатній вологозабезпеченості орного шару грунту та на добре окультурених полях доцільно поєднати передпосівну культивацію і сівбу.

На важко суглинкових,безструктурних і солонцюватих грунтах, схильних до ущільнення і утворення товстої кірки, на полях дуже засмічених коренепаростковими бур’янами і падалицею озимих, а також післяжнивними рештками, необхідно застосувати дві культивації.

У прогнозованих умовах весни на сильно забур’янених полях доцільно передпосівну культивацію провести перед сівбою з одночасним внесенням і загортанням грунтових гербіцидів.

2.3 Аналіз валового виробництва продукції рослинництва в динаміці років, за видами та якістю

Зерно є одним із важливих товарів, що визначає міжгалузеві пропорції не тільки в аграрному секторі економіки, а й у народному господарстві в цілому. За сучасних умов для вітчизняних с/г товаровиробників воно є основним джерелом грошових надходжень. Одночасно ціни на зерно впливають на ціни концентрованих кормів у тваринництві й основні продукти харчування для населення. Саме від рівня розвитку зернового господарства багато в чому залежить стан інших галузей с/г, добробут сільських трудівників, соціально економічна стабільність у суспільстві.                        На розмір валових зборів продукції рослинництва впливають два основних показники – це посівна площа та урожайність. Проаналізуємо, як змінювались посівні площі ПСП “Немирівське“ в останні роки (табл.2.6) .

Таблиця 2.6 Динаміка об’ємів виробництва зерна в ПСП “Немирівське“

Роки	Площа, га	Урожайність,ц/га	Валовий збір, ц
2005	988	25,1	24771
2006	871	49,3	42943
2007	614	18,6	11450
2008	220	29,2	6434
2009	650	32,1	20885

Дані таблиці свідчать, що найбільші площі посіву зернових культур в господарстві спостерігалися в 2005 році - 988 га, а найбільший обсяг виробництва зерна спостерігається в 2006 році. Найнижчі показники ж були в 2007 році.

Другим важливим показником, який впливає на розбір валових зборів, є урожайність. Розмір урожайності зернових культур у ПСП “Немирівське“ в табл. 2.7. Аналіз даних таблиці свідчить, що в 2008 році урожайність впала майже всіх зернових культурах (за винятком кукурудзи на зерно) Загалом, в господарстві спостерігається сильне коливання урожайності зернових культур, що свідчить про значну залежність виробництва від природно-кліматичних факторів, а отже, відсутність у ПСП “Немирівське“ інноваційно інвестиційних технологій виробництва.

Таблиця 2.7 Динаміка урожайності зернових культур у ПСП “Немирівське“, ц з 1 га

Культури	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. в % до 2007 р.
Озимі зернові	24,5	28,67	34,0	138,8
Ярі зернові	16,6	35	47,54	285,0
Кукурудза на зерно	12,4	-	-	-
Жито	-	-	36,47	36,47
Соняшник	11,6	7,7	88,02	758,7
Цукрові буряки	97,9	-	16,99	17,35
Гречка	-	-	84,74	84,74

Вплив розмірів посівних площ та урожайності на розмір валових зборів проаналізуємо в таблиці 2.8.

В 2009 році валове виробництво зросло на 9435 ц. Дане збільшення відбулось за рахунок збільшення урожайності зернових культур. За рахунок зменшення посівних площ валове виробництво зменшилось на 1156,7 ц. Розглянемо рівень виробничої собівартості зернових культур (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Виробнича собівартість 1 ц зерна у ПСП “Немирівське“, грн.

Культури	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Озимі зернові	42,2	66,4	53,2
Ярі зернові	37,4	64,3	41,2
Кукурудза на зерно	80,3	-	-

3. Основні напрями нарощування обсягів виробництва видів продукції галузі з урахуванням її якості

3.1 Інтенсивні технології і їх значення для збільшення обсягів виробництва продукції галузі

Ринок зерна являє собою багатогранне формування, від ефективності функціонування якого залежать діяльність підприємства багатьох галузей економіки України. Це пов’язане з тим, що зерно в більшості випадків не є продуктом кінцевого споживання і виступає на ринку с/г продукції як сировина для подальшої переробки або як матеріальний ресурс для наступного циклу виробництва. Значення зернового ринку, регульованість та прогнозованість – необхідні фактори, характерні для розвинутих країн світу.

На рівень економічної діяльності підприємства впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники. В Україні нестабільний жоден з них. Дуже часто на державному рівні змінюються ставки податкових платежів, ціни, що призводять до нестабільності кон’юктури ринку. Ці фактори виступають як об’єктивні для виробників с/г продукції і на них в більшості не може впливати діяльність конкретного підприємства. Тому для товаровиробників на перший план виводять такі внутрішні чинники, як рівень управління та дисципліни на підприємстві, організація виробничої, фінансової та збутової діяльності.    Основною ланкою на ринку зернопродукції є безпосередні виробники, а саме: с/г підприємства, фермерські господарства, підсобні господарства хлібоприймальних, переробних підприємств. Виробництво зерна в Україні та одній з найбільших областей лісостепової зони – Вінницький – завжди було високорентабельним. В останні роки ситуація поступово змінюється на гірше.    За три роки повна собівартість 1 ц зерна збільшилась на 22%, а реалізаційна ціна зменшилась на 14,5%, тоді як темп зростання цін на матеріальні ресурси перевищили 50%. Тобто поглиблюється диспаритет цін на зерно та ресурси, необхідні для його вирощування. У 2009 році ситуація не змінилась.

Організація зернового ринку має велике значення для усього виробничого циклу – від вирощування зернових до виготовлення таких важливих продуктів, як борошно, крупи, макаронні вироби, хліб.

3.2 Зниження втрат продукції при збиранні , транспортуванні та зберіганні – важливий засіб збільшення обсягів її виробництва

Одним з факторів підвищення урожайності є оптимальна структура виробництва та посівних площ та дотримання технологічних вимог (строків сівби, обробітку та збору продукції).

Взагалі є науково-роздріблені рекомендації для виробництва ряду зернових культур в с/г підприємствах. Такі розробки використовують на більшості с/г підприємств де до виробництва підходять з незалежною відповідальністю та намагається зберегти та примножити земельні ресурси.     

Так наше підприємство користується такими науковими рекомендаціями:  

На відносно чистих полях кращі строки сівби настануть при прогріванні грунту на глибині загортання насіння до 8-10ºС, а на сильно забур’янених – при температурі грунту до 10-12ºС, коли передпосівною культивацією знищується проросла до цього часу основна маса ранніх бур’янів.

При оптимальних строках сівби сходи ярих зернових з’являться в Степу в першій, Лісостепову і на Поліссі – на початку другої декади травня, утворення другої пари справжніх листків відповідно – на початку другої і наприкінці другої – на початку третьої декади травня.

Очікувана достатня вологозабезпеченості грунту та оптимальний температурний режим у період, 2-га пара справжніх листків в більшості областей товарного виробництва зернових сприятимуть посиленому розвитку кореневої системи, формуванню оптимальної густоти посівів, що позитивно вплине на закладання квіткових горбочків і генеративних органів квітки (2-4 етапи органогенезу). Водночас формування передумови інтенсивного забур’янення посівів.

Агрометеорологічні умови весни 2008 для вирощування зерна в областях товарного виробництва прогнозують дещо кращими від минулого року.

Передбачувані агрометеорологічні умови весняного вегетаційного періоду для ярих та озимих зернових культур і за їхнього раціонального використання можуть забезпечити врожай в межах 25-30 ц/га. Очікується, що запланована площа під зернової становитиме 1300 га (близько 45% від загальної посівної площі).

Також рекомендується в очікуваних агрометеорологічних умовах весни передпосівний обробіток, грунту необхідно провести в стилі і спрямувати на збереження грунтової вологи, боротьбу з бур’янами.

На більшості типів грунтів повинна проводитись мінімалізація обробітку грунту з використанням широкозахватних знарядь комбінованих агрегатів. При недостатній вологозабезпеченості орного шару грунту та на добре окультурених полях доцільно поєднати передпосівну культивацію і сівбу.

На важко суглинкових,безструктурних і солонцюватих грунтах, схильних до ущільнення і утворення товстої кірки, на полях дуже засмічених коренепаростковими бур’янами і падалицею озимих, а також післяжнивними рештками, необхідно застосувати дві культивації.

У прогнозуваних умовах весни на сильно забур’янених полях доцільно передпосівну культивацію провести перед сівбою з одночасним внесенням і загортанням грунтових гербіцидів.          

Основним напрямком по зниженню трудомісткості виробництва є застосування інтенсивних технологій, які не потребують ручного обробітку та дають високу ефективність виробництва. Так на досліджуваному підприємстві всіх культур. Підприємство застосовує інтенсивну технологію виробництва повністю виключив ручний обробіток і замінивши його на обприскування гербіцидамитта фунгіцидами.

З одного боку це позитивне явище, яке знижує собівартість продукції з іншого боку така технологія призводить до зменшення питомої ваги заробітної плати в структурі прямих витрат на виробництво зерна – та за даною технологією фонд оплати праці становить лише 1,5% від загальної структури, тоді як витрати на добрива та гербіциди становлять понад 40%.

Зі зниженням трудомісткості піднімається питання про використання вивільнених трудових ресурсів, адже зі списанням кількох старих, та придбанням одного нового агрегату чи трактора звільняється кілька робочих, тобто вони втрачають роботу, що потребує або нового розширення виробництва, або розвитку сільської інфраструктури. Але це тема для нового дослідження. Що до зниження собівартості зерна то в підприємстві застосовують такі міри:

1.                 Використання нових, високо продуктивних, гібридів насіння.

2.                 Застосування науково-обгрунтованої сівозміни.

3.                 Застосування новітньої техніки.

4.                 Удосконалення структури посівних площ.

5.                 Використання інтенсивної технології, без застосування ручної праці.

Висновок

Зернова галузь завжди посідала провідне місце у структурі агропромислового виробництва України завдяки сприятливим природно-кліматичними умовам, родючості грунтів і набутому історичному досвіду хліборобів, що в кінцевому рахунку забезпечували ефективне виробництво зерна. Однак процеси реформування АПК зумовили протягом досліджуваного періоду появу ознак кризового стану а галузі.  

Рівень рентабельності за досліджуваний період збільшився на 15 пунктів і за останній рік склав 22%.

Найбільші площі посіву зернових культур в культур в господарстві спостерігалися в 2005 р. – 988 га, а найнижчий обсяг виробництва зерна спостерігався в 2006 р. Найнижчі показники ж були в 2007 р., що пов’язано із складними умовами.

Аналіз даних таблиці свідчить, що в 2008 році урожайність впала майже всіх зернових культурах (за винятком кукурудзи на зерно). Загалом, в господарстві спостерігається сильне коливання урожайності зернових культур, що свідчить про значну залежність виробництва від природно-кліматичних факторів, а отже, відсутність у ПСП “Немирівське“ інноваційно інвестиційних технологій виробництва.

Поряд із завданнями реформування аграрного сектору економіки перед науковцями постало питання забезпечити формування та розвиток інфраструктури товарного ринку, яка б сприяла підвищенню ефективності зерновиробництва та ефективній інтеграції зі світовим ринком зерна.

Список використаної літератури

1.   Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 р. №37 //Урядовий кур’єр.- 2002.-31 лип.№138  

2.   Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. Підручник.-К.:ІЗМН.1996.-512с.

3.   Бистрова І.О. Система маркетингу на зерновому ринку України та її особливості // Праці Четвертої Міжнародної Наукової конференції студентів та молодих учених.-Д.:Дон НУ,2003.-с.160-162

4.   Бойко В.І. До проблеми формування ринку зерна // Економіка АПК.-2004 р. -№3.-с.35-38.

5.   Гончаренко О.В. Закон України «Про зерно:погляд у майбутнє» // Економіка АПК.-2003.-№1.-с.108-112.

6.   Економіка АПК, 2007, №5.-с81-82.

7.   Економіка АПК, 2007, №11.-с114-115.

8.   Економіка АПК, 2000, №10.-с. 74-77.

9.   Здоровцов О.І. Економіка с/г підприємств.-К.:Видавництво УСГА,1993.-с.320

10.   Калінчик М.В., Шовкалюк В.С., Стабілізація виробництва зерна в Україні // Економіка АПК.-2004.-№4.-с.31-38.