Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві

Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра аграрної економіки

Звіт

Про проходження виробничої практики

Виконав:

студент 3 курсу 3 групи

економічного факультету

Крамаренко В.В.

Перевірив:

д.е.н., професор, член-кореспондент УААН, академік УАЕН, Руснак П.П.

Київ – 2010

Змicт

Вступ

Розділ 1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві – головний шлях його розширеного відтворення

1.1 Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві

Розділ 2. Розвиток сільського господарства на базі інтенсифікації і нововведень

2.1 Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва

2.2 Рівень інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації та нововведень у сільськогосподарському виробництві

Розділ 3. Основні напрями інтенсифікації с/г виробництва і шляхи підвищення її економічної ефективності

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

3.2 Хімізація сільськогосподарського виробництва

3.3 Впровадження досягнень науки і передового досвіду в сільськогосподарське виробництво

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Забезпечення стабільного і достатнього продовольчого постачання населення зумовлює необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Для розв'язання цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний, коли розширюється тільки поле виробництва, та інтенсивний, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Розуміння суті інтенсифікації буде неповним, якщо не враховувати того, що з нею пов'язані прогресивні методи організації праці та виробництва, які треба розглядати як найважливіші напрями інтенсифікації. Таким чином, під інтенсифікацією слід розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч. шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування більш ефективних засобів виробництва.

Загальні принципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільного виробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Але разом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як на зміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, що використовуються для характеристики даного процесу.

Інтенсифікацію сільського господарства необхідно пов'язувати з величиною додаткових вкладень засобів виробництва на одиницю земельної площі, використанням різних технічних удосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшення використання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.

Інтенсифікація сільського господарства — це об'єктивний і закономірний процес його розвитку, зміст якого визначається віддачею земельних угідь, що досягається на основі додаткових вкладень. Її не можна зводити лише до нагромадження фондів, головне в ній — підвищення виходу продукції з розрахунку на одиницю наявних виробничих ресурсів — земельних угідь, трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Реалізація цього вимагає широкого використання досягнень науки і передового досвіду, інтенсивних технологій і прогресивних форм організації виробництва.

У сучасних умовах інтенсифікація є основним напрямом розвитку сільськогосподарського виробництва. Нарощування виробництва продукції не може бути досягнуте на незмінній технічній основі, без удосконалення засобів виробництва.

Розділ 1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві – головний шлях його розширеного відтворення

1.1 Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві – збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників – розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації – об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:

Ø    необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції

Ø    обмеженість орнопридатних земель

Ø    нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства – це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства – це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці – частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей – рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві

Інтенсифікація сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства – збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві – на голову худоби.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому – умовне поголів'я продуктивної худоби аграрного підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока, свинини тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури або середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

У процесі інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських трудівників. У зв'язку з цим для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальненим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини тощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для національного використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

Для рівня інтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників, затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У процесі інтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва – різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства – це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

Підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат – це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріале-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Розділ 2. Розвиток сільського господарства на базі інтенсифікації і нововведень

2.1 Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва

Раціональне розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливим фактором інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки. Розміщення сільського господарства означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни. Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природними та економічними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певних видів продукції.

Завдання раціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культур по території країни, з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення комплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхідних пропорціях поєднуються різні галузі з переважним розвитком головної з них.

Для висвітлення розміщення досліджуваного господарства, оцінимо його місце розташування, природні та економічні умови. ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця" знаходиться в с. Соф. Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Відстань від центральної садиби підприємства до районного центра – 10 км.

Київщина має гарні природні умови для розвитку сільського господарства. Клімат області помірно континентальний, з доволі теплим літом та порівняно не суворою зимою. Північна частина області знаходиться в помірно теплій вологій агрокліматичній зоні (до 650 мм опадів за рік), а південна – в теплій недостатньо вологій зоні (до 450 мм опадів за рік). Середня температура січня від -7°С до 8°С, а липня – 19-19,5°С; сума ефективних температур складає 2400-3400°С. Тривалість безморозного періоду в області складає: в повітрі 160-180 днів, на поверхні ґрунту – 140-150 днів. Велика частина опадів випадає в теплий період року. Серед негативних природних процесів, що впливають на сільське господарство, виділяють суховії та засухи; інколи бувають ливні з інтенсивністю до 3-4 мм опадів за хвилину.

В Київській області розповсюджені майже всі типи ґрунтів, що характерні для зони Полісся та Лісостепу (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі чорноземи опідзолені, мало гумусні чорноземи, болотні та торф’яні ґрунти). Агропромисловий комплекс Київської області включає сировинну, переробну і обслуговуючі ланки. Основна його сфера — сільське господарство зерново-молочно-м’ясного напряму. Серед зернових культур основними є озима пшениця, жито, овес, ячмінь, гречка, серед технічних — ріпак озимий. У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво, а саме — скотарство молочно-м’ясного напряму, свинарство.

З огляду на всі особливості даної області, можна сказати що вона має сприятливі властивості для ведення сільського господарства, тому доцільне використання цих властивостей призведе до ефективного функціонування господарства. Загальну характеристику підприємства почнемо з дослідження наявності і ефективності використання земельних ресурсів.

Таблиця 2.1.1 Структура с/г угідь ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця"

Структура с/г угідь	2007		2008		2009		Співвідношення 2007р. до 2009р., %
	площа, га	%	площа, га	%	площа, га	%
С/г угіддя	3371,30	100,00	3299,00	100,00	3299,00	100,00	97,86
Рілля	2900,20	86,03	2900,00	87,91	2900,00	87,91	99,99

Землями с/г призначення визнають землі, подані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури для цих цілей.

З даної таблиці можна зробити наступні висновки: за 2007-2009рр. найбільше земельних угідь було зосереджено на підприємстві у 2007 році, їхня площа становила 3371,3 га. Найбільше с/г угідь займає рілля, питома вага якої складає у 2007р. – 2900, 2 або 86,0%, у 2008 та 2009 – 2900,0 га або 87,9% в структурі земельної площі. За досліджуваний період площа с/г угідь зменшилася на 2,1%, а рілля – на 0,01%. . Це свідчить про високу розораність земель та екстенсивний спосіб ведення виробництва.

Таблиця 2.1.2 Структура посівних площ ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця"

Група культур	2007		2008		2009
	зібрана площа, га	%	зібрана площа, га	%	зібрана площа, га	%
Зернові та зернобобові	500,0	100,0	460,0	100,0	460,0	100,0
Пшениця озима	450,0	90,0	430,0	93,5	430,0	93,5
Жито	20,0	4,0	20,0	4,3	20,0	4,3
Овес	30,0	6,0	10,0	2,2	10,0	2,2
Картопля	3,0	100,0	2,0	100,0	2,0	100,0
Овочі відкритого ґрунту	79,0	100,0	82,0	100,0	68,5	100,0
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	2,0	100,0	1,5	100,0	2,0	100,0

В структурі посівних площ с/г культур підприємства значне місце посідають зернові та зернобобові культури, зібрана площа яких у 2007 році найбільша в порівнянні з 2008-2009рр. і складає 500 га. Серед зернових та зернобобових культур найбільше зібраної площі припадає на озиму пшеницю, а саме 450 га або 90% в структурі загальної площі зернових культур.

Таблиця 2.1.3 Урожайність посівних площ с/г культур

Культури	2007			2008			2009
	Вироблено продукції, ц	Зібрана площа, га	Урожайність, ц/га	Вироблено продукції, ц	Зібрана площа, га	Урожайність, ц/га	Вироблено продукції, ц	Зібрана площа, га	Урожайність, ц/га
Зернові та зернобобові	29006	500,0	58,0	30693	460,0	66,7	24327	460,0	52,9
Пшениця озима	26616	450,0	59,1	29193	430,0	67,9	22837	430,0	53,1
Жито	1040	20,0	52,0	1040	20,0	52,0	1040	20,0	52,0
Овес	1350	30,0	45,0	460	10,0	46,0	450	10,0	45,0
Картопля	402	3,0	134,0	284	2,0	142,0	234	2,0	117,0
Овочі відкритого ґрунту	34947	79,0	442,4	37263	82,0	454,4	35035	68,5	511,5
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	942	2,0	471,0	416	1,5	277,3	109	2,0	54,5

По всіх культурах зібрана площа у період 2007-2009 рр. неухильно збільшувалась, окрім вівса, – знизилась майже втричі. Звідси можна зробити висновок, що його вирощування було економічно невигідним в порівнянні з вирощуванням пшениці та жита. Якщо взяти до уваги зібрану площу інших культур, які вирощуються у господарстві, то бачимо, що вона на протязі трьох років залишалася сталою. Це свідчить про достатню економічну доцільність та ефективність вирощування цих культур. Основна частина земельних ресурсів використовується під посів зернових, але досить мала частина використовується під технічні культури. Варто сказати, що земля використовується досить ефективно, так як спостерігається добрий показник урожайності зернових та зернобобових: 2007р. – 58,0 ц/га, 2008 – 66,7 ц/га. Це зумовлюється досить великим обсягом виробленої продукції та зібраною площею. Найнижчим є цей показник у 2009 році – 52,9 ц/га. Розглянемо рівень забезпечення досліджуваного підприємства трудовими ресурсами.

Таблиця 2.1.4 Забезпечення господарства трудовими ресурсами

Роки	Площа, га		Середньорічна чисельність працівників, чол.	Припадає на 1 працівника, га
	с/г угідь	ріллі		с/г угідь	рілля
2007	3371,3	2900,2	1326,0	2,5	2,2
2008	3299,0	2900,0	1184,0	2,8	2,4
2009	3299,0	2900,0	1101,0	3,0	2,6

З таблиці видно, що підприємство недостатньо забезпечене земельними ресурсами, так як на одного працівника припадає: у 2007 році – 2,5 га, с/г угідь та 2,2 га ріллі; у 2007 – 2,8 га с/г угідь та 2,4 га ріллі і у 2009 – 3,0 та 2,6 га відповідно. Таким чином, за рахунок одночасного зменшення площі с/г угідь, в тому числі ріллі, та зменшення середньорічної чисельності працівників, землезабезпеченість ДП НДВ агрокомбінату "Пуща-Водиця" на 1 середньорічного працівника зросла.

Таблиця 2.1.5 Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь

Культури	2007			2008			2009
	Валова продукція на 100 га, ц/га	Ціна реалізації, тис. грн/ц	Виробництво с/г продукції	Валова продукція на 100 га, ц/га	Ціна реалізації, тис. грн/ц	Виробництво с/г продукції	Валова продукція на 100 га, ц/га	Ціна реалізації, тис. грн/ц	Виробництво с/г продукції
Зернові та зернобобові	5801,2	0,1	2118,9	6672,4	0,1	1753,9	5288,5	0,1	1702,9
Пшениця озима	5914,7	0,1	2047,4	6789,1	0,1	1668,2	5310,9	0,1	1598,6
Жито	5200,0	х	х	5200,0	х	х	5200,0	х	х
Овес	4500,0	0,1	89,1	4600,0	х	х	4500,0	х	х
Картопля	13400,0	0,2	67,0	14200,0	х	х	11700,0	х	х
Овочі відкритого грунту	44236,7	0,2	5381,6	45442,7	0,1	3895,6	51146,0	0,1	4725,1
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	47100,0	х	х	27733,3	х	х	5450,0	х	х

Середньорічна наявність працівників змінюється в динаміці, спостерігається тенденція до зменшення з 2007 до 2009 рр. – з 1326 чол. до 1101. Наступною характеристикою господарства є виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь.

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що найбільшим показником валу продукції на 100 га є овочі відкритого ґрунту, які переважають за своїм обсягом зернові та зернобобові. Це, в свою чергу, зумовило зростання виробництва с/г продукції по даних видах на протязі. Таким чином дане господарство має добре розвинуте виробництво овочів відкритого ґрунту на 100 га с/г угідь.

Таблиця 2.1.6 Засоби виробництва та їх структура

Види засобів виробництва	2007р.		2008р.		2009р.		2007р. до 2009р., %
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Будинки, споруди	140567,9	81,7	139353,5	84,6	139353,5	84,6	100
Машини та обладнання	16989,2	9,9	17450,5	10,6	17450,5	10,6	100
Транспортні засоби	4718,8	2,7	4491,5	2,7	4491,5	2,7	100
Інструменти, прилади	2796,7	1,6	2826,5	1,7	2826,5	1,7	100
Разом	172056,9	100	164526	100	164526	100	100

Значну питому вагу у досліджуваному господарстві займають: будинки, машини та обладнання. В 2008 та 2009 рр. ці засоби виробництва склали — 84,6 % і 10,6% та 84,6% і 10,6% відповідно. Що ж до 2007 року, то питома вага будинків і споруд була 81,7%, а машин та обладнання 9,9% за фактом. Всі ці засоби є пасивними в процесі виробництва. Найнижчі показники мають інструменти, прилади та інші основні засоби, питома вага яких у період 2007-2009 рр. склала 1,6-1,7% та 0,2% відповідно.

Таблиця 2.1.7 Вартість валової продукції у цінах реалізації і у порівняльних цінах (2005 року) за 2007 рік

Вид продукції	Реалізовано,ц	Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	Середня ціна реалізації, грн./ц	Вироблено продукції, ц	Вироблена продукція в цінах реалізації, тис.грн.	Порівняльні ціни за 2005 рік, грн./ц.	Вироблена продукція в порівняльних цінах. тис. грн
Пшениця озима	91	7	76,92	26616	2047,30	40,29	1072,36
Овес	50	3,3	66,00	1350	89,10	182,8	246,78
Картопля	3	0,5	166,67	402	67,00	27,76	11,16
Овочі відкритого грунту	17184	2646,2	153,99	34947	5381,49	185,05	6466,94
Овочі закритого грунту	103082	19474,5	188,92	113922	21522,14	457,59	52129,57
Плоди (зерняткові, кісточкові)	6971	1169,7	167,80	10419	1748,31	664,71	6925,61
Ягоди	196	69,9	356,63	222	79,17	457,59	101,58
Вирощування в живій масі ВРХ	1749	469,9	268,67	2844	764,10	664,71	1890,44
Овець	12	13,7	1141,67	10	11,42	688,20	6,88
Молоко	53186	7158,6	134,60	59537	8013,68	104,27	6207,92
Всього	-	-	3421,86	-	46627,11	-	86976,78

Таблиця 2.1.8 Вартість валової продукції у цінах реалізації і у порівняльних цінах (2005 року) за 2008 рік

Вид продукції	Реалізовано,ц	Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	Середня ціна реалізації, грн./ц	Вироблено продукції, ц	Вироблена продукція в цінах реалізації, тис.грн.	Порівняльні ціни за 2005 рік, грн./ц.	Вироблена продукція в порівняльних цінах. тис. грн.
Пшениця озима	140	8	57,14	29193	1668,09	40,29	1176,19
Овочі відкритого ґрунту	21551	2253	104,54	37263	3895,47	182,8	6811,68
Овочі закритого ґрунту	107457	22213	206,72	113996	23565,25	27,76	3164,53
Плоди (зерняткові, кісточкові)	9132	1424	155,94	12574	1960,79	185,05	2326,82
Ягоди	205	81	395,12	222	87,72	457,59	101,58
Вирощування в живій масі ВРХ	1346	647	480,68	2603	1251,21	664,71	1730,24
Овець	199	29	145,73	6	0,87	688,20	4,13
Молоко	44710	6351	142,05	51817	7360,60	104,27	5402,96
Всього	-	-	-	-	39838,67	-	28829,11

Таблиця 2.1.9 Вартість валової продукції у цінах реалізації і у порівняльних цінах (2005 року) за 2009 рік

Вид продукції	Реалізовано,ц	Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	Середня ціна реалізації, грн./ц	Вироблено продукції, ц	Вироблена продукція в цінах реалізації, тис.грн.	Порівняльні ціни за 2005 рік, грн./ц.	Вироблена продукція в порівняльних цінах. тис. грн
Пшениця озима	100	7	70,00	22837	1598,59	40,29	920,1027
Овочі відкритого ґрунту	2736	369	134,87	35035	4725,17	185,05	6483,227
Овочі закритого ґрунту	77306	16145	208,85	96329	20118,31	457,59	44079,19
Плоди (зерняткові, кісточкові)	3713	898	241,85	4155	1004,887	664,71	2761,87
Ягоди	152	73	480,26	161	77,32186	457,59	73,67199
Вирощування в живій масі ВРХ	1880	998	530,85	1921	1019,763	664,71	1276,908
Свиней	12	21	1750,00	172	301	1004,88	172,8394
Овець	4	9	2250,00	3	6,75	688,20	2,0646
Молоко	3699,5	5483	1482,09	43576	64583,55	104,27	4543,67
Всього	-	-	-	-	93520,21	-	68845,06

Таблиця 2.1.10 Виручка за реалізовану продукцію та її структура

Вид продукції	2007р.			2008р.			2009р.
	Виручка, тис. грн.	%	% по господарству	Виручка, тис. грн.	%	% по господарству	Виручка, тис. грн.	%	% по господарству
Рослинництво	26487,9	100	77,598	29546	100	80,378	20991	100	76,284
Зернобобові	10,3	0,039	0,030	8	0,027	0,022	7	0,033	0,025
Пшениця озима	7	0,026	0,021	8	0,027	0,022	7	0,033	0,025
Овес	3,3	0,012	0,010	х	х	х	х	х	х
Картопля	0,5	0,002	0,001	х	х	х	х	х	х
Овочі відкритого ґрунту	2646,2	9,990	7,752	2253	7,625	6,129	369	1,758	1,341
Овочі закритого ґрунту	19474,5	73,522	57,052	22213	75,181	60,429	16145	76,914	58,673
Плоди	1169,7	4,416	3,427	1424	4,820	3,874	898	4,278	3,263
Ягоди	69,9	0,264	0,205	81	0,274	0,220	73	0,348	0,265
Тваринництво	7647	100	22,402	7213	100	19,622	6526	100	23,716
ВРХ	469,9	6,145	1,377	647	8,970	1,760	998	15,293	3,627
Свині	13,7	0,179	0,040	29	0,402	0,079	21	0,322	0,076
Молоко	7158,6	93,613	20,971	6351	88,049	17,277	5483	84,018	19,926
Всього по господарству	34134,9	100	х	36759	100	х	27517	100	х

Таблиця 2.1.11 Ефективність використання земельних ресурсів

Показники	Роки			2009/2007, %
	2007	2008	2009
ВВП на 1 га с/г угідь (у порівняльних цінах), грн.	1576,1	1569,0	1586,9	100,8
Урожайність, ц/га:
- зернових культур	58,0	66,7	52,9	91,2
Вироблено на 100 га с/г угідь:
- молока	1767	1570,7	1320,9	74,6
- м’яса	84,3	51,5	45,4	53,9
Виробництво на 100 га ріллі,ц:
- зернових культур	1000,1	1058,4	838,9	83,9
- свинини	6,6	4,5	4,0	60,6

Одним із основних показників, що визначають спеціалізацію сільськогосподарського підприємства, є структура товарної продукції (грошових надходжень від реалізації продукції). Він відображає відсоткове співвідношення грошових надходжень від реалізації того чи іншого виду продукції до суми всіх грошових надходжень. При цьому встановлюється місце тієї чи іншої галузі за питомою вагою її товарної продукції у вартості всієї товарної продукції досліджуваного господарства.

Так як питома вага зернових та зернобобових в середньому за 3 роки становить — 0,033 %; виробництво молока – 88,56 %, а ВРХ – 10,14%, а овочів закритого ґрунту – 73,52% то спеціалізація даного господарства визначається як молочно-овочево-скотарське.

Таким чином, у самій назві спеціалізації наголошується, що у структурі товарної продукції сільського господарства найбільшу питому вагу має продукція тваринництва, а саме молоко, на другому — овочівництво. Напрям спеціалізації вказує також на те, які галузі поєднуються між собою.

До показників ефективності використання основних засобів відносять: фондовіддачу, фондомісткість, норму рентабельності.

Фондовіддача – це вартість валової продукції, що припадає на одну гривню вартості основних фондів.

Фондомісткість – це вартість основних фондів, що припадає на одну гривню вартості валової продукції. Це показник, обернений до фондовіддачі. За нормальних умов фондомісткість, на відміну від фондовіддачі, повинна мати тенденцію до зниження; фондовіддача ж – тенденцію до зростання.

Загальним показником ефективності як основних, так і оборотних засобів є норма рентабельності. Норма рентабельності – це відношення прибутку до суми основних і оборотних фондів підприємства, виражена у %:

НР= (Прибуток/ Σ основних і оборотних фондів) ∙ 100%

Таблиця 2.1.12 Забезпеченість господарства основними виробничими фондами

Показники	Роки			2009/2007, %
	2007	2008	2009
1. Фондозабезпеченість підприємства, тис. грн	51,0	49,9	49,9	97,8
2. Фондоозброєність праці, тис. грн	129,8	139,0	149,4	115,1
3. Фондовіддача, грн	0,24	0,28	0,26	108,3
4. Фондомісткість, грн	4,1	3,6	3,9	95,1
5. Норма рентабельності (прибутку),%	23,3	26,3	20,4	87,6

Найбільшу забезпеченість основними засобами, як видно з таблиці, не можна досить чітко простежити, оскільки кожного року спостерігається тенденція до зростання деяких показників, а інших – зменшення. Так, наприклад, у 2009 році збільшилась фондовіддача на 8,3% за рахунок зменшення частки фондів та фондоозброєність на 15,1%, але інші показники мали тенденцію до зменшення. Фондозабезпеченість та фондомісткість знизились на 2,2% та 4,9% відповідно, а норма рентабельності – на 12,4%. Звідси можна зробити висновок, що за досліджуваний період спостерігався спад прибутку та скорочення частки основних виробничих фондів.

2.2 Рівень інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва

Для визначення рівня інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва необхідно проаналізувати в динаміці за 3 роки ряд таких показників:

Ø    розмір виробничих витрат господарства в розрахунку на 1 га с/г угідь

Ø    вартість основних виробничих фондів на 1 га с/г угідь

Ø    вартість основних виробничих фондів с/г призначення на 1 га с/г угідь

Ø    прямі затрати праці на 1 га сільськогосподарських угідь (люд/год)

Ø    щільність поголів’я різних видів тварин на 100 га відповідних земельних угідь

Порівняння рівнів інтенсивності за базовий та останній роки дає можливість вивчити його зміни за досліджуваний період.

Таблиця 2.2.1

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва
Показники	2007р.	2008р.	2009р.	2009/2007, %
розмір виробничих витрат господарства в розрахунку на 1 га с/г угідь	12,4	14,0	12,8	103,2
вартість основних виробничих фондів на 1 га с/г угідь	51,0	49,9	49,9	97,7
вартість основних виробничих фондів с/г призначення на 1 га с/г угідь	43,4	42,4	42,4	97,7
прямі затрати праці на 1 га сільськогосподарських угідь (люд/год)	2,5	2,8	3,0	117,9
щільність поголів’я різних видів тварин на 100 га відповідних земельних угідь, з них:
ВРХ	57,6	51,5	45,4	78,8
Свині	2,6	4,0	3,5	132,0
Вівці	4,5	1,3	3,0	67,2

Проаналізувавши показники рівня інтенсивності, які наведено в таблиці, можна зробити ряд наступних висновків:

Ø   розмір виробничих витрат ДП НДВ агрокомбінату "Пуща-Водиця" в розрахунку на 1 га с/г угідь в динаміці за 3 роки зріс на 3,2%

Ø   вартість основних виробничих фондів с/г призначення на 1 га с/г угідь за період 2007-2009 рр. знизилась 2,3%

Ø   прямі затрати праці на 1 га сільськогосподарських угідь за аналізований період значно зросли – на 17,9%

Ø   щодо щільності поголів’я різних видів тварин на 100 га відповідних земельних угідь, то наочно видно тенденцію до зниження даного показника. Так, наприклад, показник щільності свиней у 2009 році порівняно з 2007 зріс на 32,0%, а ВРХ та вівцях спостерігався спад – на 21,2% та 32,8% відповідно.

Підбиваючи підсумки по даній таблиці слід відмітити негативну тенденцію до зростання виробничих витрат та прямих затрат праці на 1 га с/г угідь. Задля зменшення цих показників необхідною умовою є більш інтенсивна заміна живої праці уречевленою, тобто більш масштабне застосування інновацій у с/г виробництві даного господарства. Ці заходи також можуть сприяти зростанню щільності поголів’я на 100 га с/г угідь.

Щоб показати вплив рівня інтенсивності с/г виробництва на результативні показники господарської діяльності підприємства необхідно за досліджуваний період розрахувати такі показники:

Ø    урожайність с/г культур

Ø    продуктивність тварин

Ø    вартість валової продукції в розрахунку на 1 га с/г угідь

Ø    вартість валової продукції в розрахунку на 1 працівника

Таблиця 2.2.2 Вплив рівня інтенсивності с/г виробництва на результативні показники господарської діяльності підприємства

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	2009/2007, %
урожайність с/г культур, з них:
Зернові та зернобобові	58,0	66,7	52,9	91,2
Пшениця озима	59,1	67,9	53,1	89,8
Жито	52,0	52,0	52,0	100,0
Овес	45,0	46,0	45,0	100,0
Картопля	134,0	142,0	117,0	87,3
Овочі відкритого ґрунту	442,4	454,4	511,5	115,6
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	471,0	277,3	54,5	11,6
продуктивність тварин, в тому числі
ВРХ	284,4	260,3	192,1	67,5
Свині	19,1	18,0	17,2	90,1
Вівці	1,0	0,6	0,3	30,0
вартість валової продукції в розрахунку на 1 га с/г угідь	6,0	6,1	5,9	97,5
вартість валової продукції в розрахунку на 1 працівника	15,3	16,9	17,6	114,9

Варто сказати, що земля використовується досить ефективно, так як спостерігається добрий показник урожайності зернових та зернобобових: 2007р. – 58,0 ц/га, 2008 – 66,7 ц/га. Це зумовлюється досить великим обсягом виробленої продукції та зібраною площею. Найнижчим є цей показник у 2009 році – 52,9 ц/га, тобто за весь аналізований період урожайність зернових все ж знизилась на 8,8%. Ця тенденція прослідковується і по інших видах культур, особливо наочно це видно з кормових коренеплодів – зниження урожайності на 88,4%. Також бачимо спад продуктивності тварин, особливо овець – на 70%, а по ВРХ – на 32,5%. Лише частка вартості валової продукції на 1 працівника зросла на 14,9% за рахунок скорочення працівників господарства.

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації та нововведень у сільськогосподарському виробництві

Підвищення рівня інтенсивності забезпечує збільшення виробництва с/г продукції, а також сприяє його зростанню його ефективності. Запровадження науково-технічних досягнень необхідне для підвищення ефективності виробництва, а також зростання конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Для цього необхідно здійснити розрахунок таких показників, які характеризують економічну ефективність інтенсифікації с/г виробництва:

Ø    вартість валової продукції на 1 грн. основних виробничих фондів

Ø    вартість валової продукції на 1 грн. виробничих витрат (їх окупність)

Ø    собівартість виробництва 1 ц основних видів продукції

Ø    валовий дохід у розрахунку на 1 га с/г угідь

Ø    валовий дохід у розрахунку на 1 середньорічного працівника

Ø    чистий дохід

Ø    рівень рентабельності

Ø    окупність додаткових витрат (вартість додаткової валової продукції в розрахунку на 1 грн. додаткових виробничих витрат)

Ø    чистий прибуток

Таблиця 2.3.1 Економічна ефективність інтенсифікації с/г виробництва

Показники	2007	2008	2009	2009/2007, %
вартість валової продукції на 1 грн. основних виробничих фондів	0,1181	0,1215	0,1178	99,78
вартість валової продукції на 1 грн. виробничих витрат (їх окупність)	0,49	0,43	0,46	94,46
собівартість виробництва 1 ц основних видів продукції, тис. грн., з них:
зернові	0,04	0,05	0,06	131,03
пшениця озима	0,05	0,05	0,06	129,26
овес	0,03	0,03	0,05	170,37
картопля	0,15	0,23	0,25	159,94
овочі відкритого ґрунту	0,03	0,04	0,04	108,74
плоди	0,10	0,09	0,12	124,82
ягоди	0,27	0,34	0,43	160,44
ВРХ	1,31	1,67	2,26	173,15
свині	1,57	1,97	2,29	145,45
вівці	1,42	1,73	2,25	158,45
чистий дохід	-21515,92	-26178,00	-22867,40	106,28
валовий дохід	-6019,62	-9962,00	-9606,40	159,58
валовий дохід у розрахунку на 1 га с/г угідь	-1,79	-3,02	-6,93	286,75
валовий дохід у розрахунку на 1 середньорічного працівника	-4,54	-8,41	-10,77	237,24
рівень рентабельності	-0,04	-0,04	-0,07	175,00
окупність додаткових витрат	0,06	0,07	0,09	159,77
чистий прибуток	-21515,92	-17178,00	-22867,40	106,28

Проаналізувавши дані економічної ефективності інтенсифікації с/г виробництва можна зробити наступні висновки:

Ø    вартість валової продукції на 1 грн. основних виробничих фондів впродовж трьох років дещо зменшилась, а саме на 0,22%, що є позитивним явищем.

Ø    вартість валової продукції на 1 грн. виробничих витрат за аналізований період також понизилась на 5,54%.

Ø    собівартість виробництва 1 ц основних видів продукції за 2007-2009 рр. неухильно зростала від 24,82% (собівартість виробництва 1ц плодів), до 73,15% (собівартість виробництва 1 ц м’яса ВРХ), що є досить негативним явищем для господарства.

Ø    валовий і чистий доходи за аналізований період знизились по всьому господарству на 59,58% та 6,28% відповідно.

Ø    валовий дохід у розрахунку на 1 га с/г угідь має від’ємне значення, а з 2007 по 2009 рік він понизився до -6,93 тис. грн., тобто зменшився на 186,75%.

Ø    валовий дохід у розрахунку на 1 середньорічного працівника, як і попередній показник, має від’ємне значення. За три роки спостерігалася негативна тенденція до його пониження, що, врешті-решт, призвело до зменшення його на 137,24% у 2009 році порівняно з 2007.

Ø    щодо показника рівня рентабельності господарства, то він зменшився на 0,03 або на 75% рівно. Разом з цим спостерігається падіння норми прибутку на 12,4%.

Ø    окупність додаткових витрат за 2007-2009 рр. збільшилась 0,03 або на 59,77%, що є досить негативною тенденцією.

Ø    чистий прибуток по всьому господарству у 2009 році склав -22867,40 тис. грн., тобто в порівнянні з аналогічним показником 2007 року, знизився на 6,28%.

Підбиваючи підсумки по даній таблиці слід зазначити, що дані економічної ефективності інтенсифікації с/г виробництва на ДП НДВ агрокомбінаті "Пуща-Водиця" є досить негативними та потребують негайного вжиття раціональних та економічно ефективних заходів по їх підвищенню. Високу собівартість виробництва 1 ц продукції необхідно подолати шляхом введення інноваційних та більш прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, що, в свою чергу, значно підвищить такі показники як валовий дохід у розрахунку на 1 га с/г угідь та валовий дохід у розрахунку на 1 середньорічного працівника. Зниження собівартості виробництва та збільшення валового доходу також призведе і до збільшення показника рівня рентабельності господарства. Введення в життя переліку зазначених заходів призведе в подальшому до сталого та економічно стабільного розвитку досліджуваного господарства.

Розділ 3. Основні напрями інтенсифікації с/г виробництва і шляхи підвищення її економічної ефективності

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

Розвиток сільського господарства надалі відбуватиметься на основі послідовної інтенсифікації. У зв'язку з цим головною умовою розвитку продуктивних сил аграрного сектора економіки є широке впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

В окремі періоди розвитку сільського господарства пріоритетними були різні напрями інтенсивного розвитку виробництва. Це вдосконалення сільськогосподарської техніки, меліорація земель, збільшення застосування мінеральних і органічних добрив, розширення сортових посівів культур, поліпшення породного складу продуктивної худоби і птиці. Сьогодні окремі з цих чинників не мають такого значення, як раніше, інші ж стали основою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

На сучасному етапі основними напрямами інтенсифікації сільського господарства є такі: комплексна механізація і автоматизація виробництва, хімізація рослинництва і тваринництва, розвиток сільськогосподарських меліорацій, організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці), широке використання досягнень науки і передового досвіду.

Впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва передбачає створення високопродуктивних і досконалих систем машин з урахуванням особливостей галузей сільського господарства. Особливого значення набуває підвищення якості і надійності сільськогосподарської техніки, що є основою високої ефективності її використання.

У процесі інтенсифікації сільського господарства передбачається використання найбільш сучасних систем машин і обладнання, здатних значно підвищити продуктивність праці й ефективність виробництва. В сільськогосподарських підприємствах країни на ручних роботах у рослинництві і тваринництві зайнято досить багато працівників цих галузей. Тому створення системи машин і завершення комплексної механізації в рослинницьких і тваринницьких галузях є основою інтенсифікації сільського господарства.

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва передбачає не лише насичення його сучасною технікою, а й підвищення ефективності її використання. Так, від ефективної роботи машино-тракторного парку значною мірою залежить рівень продуктивності праці і зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств. В умовах, коли в господарствах зростає кількість енергонасичених тракторів, необхідно мати повний набір начіпних та причіпних машин і знарядь. Питання підвищення ефективності використання сільськогосподарських машин і обладнання невіддільне від соціальних чинників, насамперед проблеми значного підвищення умов праці механізаторів.

3.2 Хімізація сільськогосподарського виробництва

Хімізація сільського господарства є одним з основних напрямів його інтенсифікації. Особливого значення набуває застосування мінеральних добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур і прискорення окупності додаткових вкладень. Багаторічні дослідження наукових установ засвідчують, що внесення мінеральних добрив у господарствах Полісся забезпечує 40-50% приросту врожайності сільськогосподарських культур, Лісостепової зони – 35-40, Степу – 30-35%.

Особливо високоефективне внесення повного мінерального добрива (К45Р60К70). Приріст врожайності озимої пшениці в лісостеповій зоні становив 5-8 ц/га залежно від попередника і способу оброблення ґрунту. Дослідами Інституту землеробства УААН встановлено, що приріст урожайності озимої пшениці на Поліссі при внесенні повного мінерального добрива (понад 40 кг активної речовини азоту, фосфору і калію) становить в середньому 8,4 га ц/га. В умовах Степу висока ефективність мінеральних добрив на посівах ячменю, особливо в посушливі роки, коли приріст урожайності становив 8-9 ц/га.

Внесення мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України за період з 1997 по 2007 рр. зменшилося з 135 кг активної речовини на 1 га посівної площі до 13 кг, або в 10,8 рази.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва відбувається на основі підвищення родючості ґрунту, що значною мірою залежить від раціонального поєднання і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив. Для того, щоб підвищити рівень і ефективність використання мінеральних добрив, забезпечити збереження навколишнього середовища, необхідно в кожному конкретному випадку мати агрохімічне обґрунтування їхнього внесення.

Використання мінеральних і органічних добрив, хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Досвід роботи господарств, які вирощують озиму пшеницю за інтенсивною технологією, показав, що врожайність зростає на 65-70% порівняно з традиційною технологією.

Високоефективне використання хімічних засобів (білково-вітамінних добавок, вітамінів, кормових антибіотиків, мінеральних кормових добавок, консервантів кормів, засобів захисту тварин від хвороб і комах та ін.) у кормовиробництві і тваринництві. Так, прогресивна технологія силосування трав з додаванням хімічних консервантів дає змогу значно зменшити втрати поживних речовин порівняно з традиційною технологією заготівлі силосу і сінажу та одержати високоякісний корм.

Важливим напрямом інтенсифікації сільського господарства є меліорація земель, яка забезпечує підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь і економічної ефективності виробництва. Меліорація – це дієвий чинник і в багатьох випадках необхідна умова підвищення родючості земель, що є основою високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. В Україні нині меліоровано всього 11,7% сільськогосподарських угідь. Площа меліорованих земель у 2007 р. становила 4,3 млн га, в тому числі 2,1 млн га зрошуваних і 2,2 млн га осушених.

Завдяки меліорації господарства значно інтенсивніше використовують землю, є можливість створити міцну кормову базу тваринництва, особливо в зоні недостатнього зволоження. На зрошуваних землях 50% посівних площ сільськогосподарських культур використовують для вирощування кормових культур. Їхня урожайність у 1,5-2,0 рази вища, ніж на незрошуваних землях. Крім того, впровадження пожнивних та повторних посівів дає змогу збирати 1,5-2,0 рази більше врожаю кормових культур на рік. Практика передових господарств свідчить про значні можливості підвищення продуктивності і ефективності зрошуваного землеробства.

У господарствах України осушені землі використовують переважно для організації стабільного кормовиробництва. На осушених землях близько 50% всіх посівів площ сільськогосподарських культур займають посіви зернових і 40% кормових культур. У багатьох сільськогосподарських підприємствах Полісся завдяки меліорації земель створено відповідні умови для сталого виробництва кормів. На осушених землях тут одержують зернових культур по 35-50 ц/га, зеленої маси кукурудзи – 400-500, кормових коренеплодів – 500-600, багаторічних трав – 40-50 ц/га.

Сучасні осушувальні меліорації здійснюють на якісно новій основі при насиченості гідроспорудами, широкому застосуванні закритого дренажу, наявності систем двобічного регулювання водно-повітряного режиму. Впровадження більш досконалих способів осушення і якісне проведення меліоративних робіт дають можливість господарствам поліських і західних областей України підвищити інтенсивність використання земель, збільшити виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Одним із напрямів інтенсифікації є спеціалізація сільськогосподарського виробництва. Спеціалізація як одна з форм суспільного поділу праці є умовою широкого використання в сільськогосподарському виробництві досягнень науково-технічного прогресу і основою його послідовної інтенсифікації. Спеціалізація аграрних підприємств неодмінно супроводжується концентрацією виробництва в усіх галузях, що сприяє підвищенню його ефективності. Збільшення виходу продукції і підвищення її ефективності в процесі інтенсифікації забезпечується на основі поглиблення спеціалізації та досягнення оптимальних розмірів сільськогосподарського виробництва в підприємствах різних форм власності і видів господарювання.

3.3 Впровадження досягнень науки і передового досвіду в сільськогосподарське виробництво

Серед організаційно-економічних заходів, які забезпечують раціональне використання виробничих ресурсів і підвищення ефективності інтенсифікації виробництва, велике значення має впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Нині інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребує докорінної перебудови методів організації і оплати праці на основі прогресивних форм матеріального стимулювання. При цьому доцільно впроваджувати такі форми оплати Праці, які безпосередньо залежать від кінцевих результатів, насамперед від одержаного валового доходу. Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва здійснюється на основі широкого використання досягнень науки і передового досвіду. Для дальшої інтенсифікації сільського господарства великого значення набувають виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід худоби, пристосованих індустріальних технологій.

Окремі напрями інтенсифікації в тих чи інших підприємствах можуть переважати і зумовлювати високі темпи їхнього розвитку та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Проте важливе економічне значення можуть мати також інші напрями інтенсифікації виробництва. Так, інтенсифікація тваринництва і підвищення його ефективності залежить від багатьох проблем, однак визначальним чинником інтенсифікації тваринництва є підвищення рівня годівлі худоби на основі збільшення виробництва кормів і поліпшення їхньої якості.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва тісно пов'язане також з технічним переозброєнням АПК. Сучасні системи машин повинні відповідати таким вимогам: забезпечувати впровадження інтенсивних і ґрунтозахисних технологій, створювати умови для оптимізації машино-тракторного парку відповідно до природно-кліматичних умов; сприяти завершенню комплексної механізації вирощування, збирання, доробки і зберігання врожаю, зниженню енергомісткості та собівартості продукції; зменшувати пошкодження зерна, особливо насіннєвого; забезпечувати успішне функціонування різноманітних форм господарювання

У кожному господарстві є багато шляхів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Послідовна інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі комплексного використання всіх чинників, що дає змогу значно підвищити його економічну ефективність.

Таким чином, сільське господарство має великі резерви підвищення ефективності виробництва своєї продукції, приведення яких у дію дозволить перетворити цю галузь на високорентабельну.

Проте в цілому сучасне сільськогосподарське виробництво знаходиться ще на тій стадії, коли підвищення рівня насиченості ресурсами сприяє піднесенню його ефективності. При цьому необхідно забезпечити комплексний характер дії всіх факторів, пов'язаних із зростанням рівня забезпечення ресурсами.

Висновки

У даній роботі основна увага приділялася дослідженню інтенсифікації та інновацій у сільськогосподарському виробництві.

Інтенсифікація сільського господарства – це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Загальні принципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільного виробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Але разом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як на зміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, що використовуються для характеристики даного процесу.

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Інтенсифікацію сільського господарства необхідно пов'язувати з величиною додаткових вкладень засобів виробництва на одиницю земельної площі, використанням різних технічних удосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшення використання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва.

Аналізуючи забезпеченість ДП НДВ агрокомбінат "Пуща-Водиця" земельними ресурсами можна сказати, що підприємство недостатньо забезпечене земельними ресурсами, так як на одного працівника припадає: у 2007 році – 2,5 га, с/г угідь та 2,2 га ріллі; у 2007 – 2,8 га с/г угідь та 2,4 га ріллі і у 2009 – 3,0 та 2,6 га відповідно.

Щодо структури с/г угідь, то за 2007-2009рр. найбільша їх кількість була зосереджена на підприємстві у 2007 році, їхня площа становила 3371,3 га. Найбільше у структурі с/г угідь займає рілля, питома вага якої складає у 2007р. – 2900, 2 або 86,0%, у 2008 та 2009 – 2900,0 га або 87,9% в структурі земельної площі. За досліджуваний період площа с/г угідь зменшилася на 2,1%, а рілля – на 0,01%. Це свідчить про високу розораність земель та екстенсивний спосіб ведення виробництва.

Значну питому вагу у досліджуваному господарстві займають: будинки, машини та обладнання. В 2008 та 2009 рр. ці засоби виробництва склали — 84,6 % і 10,6% та 84,6% і 10,6% відповідно. Що ж до 2007 року, то питома вага будинків і споруд була 81,7%, а машин та обладнання 9,9% за фактом.

Так як питома вага зернових та зернобобових в середньому за 3 роки становить — 0,033 %; виробництво молока – 88,56 %, а ВРХ – 10,14%, а овочів закритого ґрунту – 73,52% то спеціалізація даного господарства визначається як молочно-овочево-скотарське.

В структурі посівних площ с/г культур підприємства значне місце посідають зернові та зернобобові культури, зібрана площа яких у 2007 році найбільша в порівнянні з 2008-2009рр. і складає 500 га. Серед зернових та зернобобових культур найбільше зібраної площі припадає на озиму пшеницю, а саме 450 га або 90% в структурі загальної площі зернових культур.

Розглянувши урожайність посівних площ сільськогосподарських культур на прикладі ДП НДВ агрокомбінату "Пуща-Водиця" ми побачили, що основна частина земельних ресурсів використовується під посів зернових, але досить мала частина використовується під технічні культури. Варто сказати, що земля використовується досить ефективно, так як спостерігається добрий показник урожайності зернових та зернобобових: 2007р. – 58,0 ц/га, 2008 – 66,7 ц/га. Це зумовлюється досить великим обсягом виробленої продукції та зібраною площею. Найнижчим є цей показник у 2009 році – 52,9 ц/га.

Щодо рівня інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва, то слід відмітити негативну тенденцію до зростання виробничих витрат та прямих затрат праці на 1 га с/г угідь. Задля зменшення цих показників необхідною умовою є більш інтенсивна заміна живої праці уречевленою, тобто більш масштабне застосування інновацій у с/г виробництві даного господарства. Ці заходи також можуть сприяти зростанню щільності поголів’я на 100 га с/г угідь.

Розглянувши економічну ефективність інтенсифікації с/г виробництва на ДП НДВ агрокомбінаті "Пуща-Водиця", її показники є досить негативними та потребують негайного вжиття раціональних та економічно ефективних заходів по їх підвищенню. Високу собівартість виробництва 1 ц продукції необхідно подолати шляхом введення інноваційних та більш прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, що, в свою чергу, значно підвищить такі показники як валовий дохід у розрахунку на 1 га с/г угідь та валовий дохід у розрахунку на 1 середньорічного працівника. Зниження собівартості виробництва та збільшення валового доходу також призведе і до збільшення показника рівня рентабельності господарства. Введення в життя переліку зазначених заходів призведе в подальшому до сталого та економічно стабільного розвитку досліджуваного господарства.

Список використаних джерел

1.                 Економіка сільського господарства: Навч. посібник / Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий А.А. та ін.; за ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. – К.: Каравелла, 2009. – 264 с.

2.                 Економіка сільського господарства П.П. Руснак, В.В. Жебрак, М.М. Рудий, А.А. Чалий; За ред. П.П. Руснака. – К.: Урожай, 1998. – 320с.

3.                 Лайко П.А., Борщ А.Г., Довженко І.І. Фінанси підприємств: Методичні рекомендації. – К.: НАУ, 2007.- с.180

4.                 Реформування та розвиток підприємництва агропромислового виробництва / За ред. П.Т. Саблука. – К: ІАЕ, 1999. – 532 стор.

5.                 Третяк А. М. Стан та проблеми управління земельними ресурсами в Україні // Вісник аграрної науки. – 2001. - №8. – с. 5 – 11.

6.                 Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2005. – с. 139 – 172.

7.                 Дієсперов В. Визначення ефективності в сільськогосподарському підприємстві // Економіка України. – 2007. – №10. – с. 70-78.

8.                 Саблук П. Стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу України // Економіка України. – 2008. – №12. – с. 4-18.