Правила догляду та утримання кролів. Загальні ветеринарно-санітарні та профілактичні заходи

Правила догляду та утримання кролів. Загальні ветеринарно-санітарні та профілактичні заходи

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: ПРАВИЛА ДОГЛЯДУ ТА УТРИМАННЯ КРОЛІВ. ЗАГАЛЬНІ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ТА ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

ПРАВИЛА ДОГЛЯДУ ТА УТРИМАННЯ КРОЛІВ

Від умов утримання кролів значною мірою залежить їх стан, здоров'я, ріст, м'ясистість та якість хутра. Тому кролівники прагнуть поліпшити існуючі та створити нові, досконаліші проекти приміщень, використовуючи для їх побудови різні місцеві матеріали.

Тепер існує в основному дві системи утримання кролів — шедова та зовнішньокліткова.

Велике значення має також і вибір ділянки для ферми.

Ділянка для кролівницької ферми повинна вміщувати приміщення для кролів, виробничі і допоміжні будівлі і бути розташованою не ближче 300 м від інших тваринницьких ферм.

Кролівницьке господарство (ферму) необхідно обгородити за типом закритих підприємств із суворим дотриманням відповідного режиму.

Територія кролівницької ферми повинна бути поділена на дві ізольовані зони — виробничу і господарську. У виробничій зоні розміщують шеди для кролів, ветеринарно-санітарний пропускник з дезблоком і побутовими приміщеннями (ветеринарний і забійний пункти). Допускається блокування ветеринарного пункту із забійним, будувати їх доцільно на лінії розмежування виробничої і господарської зон. Ветеринарно-санітарний пропускник розміщують при в'їзді на виробничу територію.

У господарській зоні будують кормоцех, склади і сховища кормів, а також інші об'єкти господарського призначення. Кормоцех і майданчик для зважування, навантажування і розвантажування кролів розміщують на лінії розмежування господарської і виробничої зон. На кролівницькій фермі виділяють один або кілька ізольованих шедів для утримання в карантині відібраних для продажу або куплених кролів.

Крім того, необхідно мати невеликий ізолятор (з розрахунку З—5% поголів'я основного стада) для перетримування хворих кролів до забою в тих випадках, коли це економічно доцільно.

На територію кролівницьких господарств (ферм) забороняється вхід стороннім особам, а також в'їзд будь-якого виду транспорту, не пов'язаного з їх безпосереднім обслуговуванням. Для догляду кролів за кожною виробничою групою закріплюють постійних осіб. Обслуговуючий персонал забезпечують спецодягом і взуттям. Вхід на територію ферми і вихід з неї обслуговуючого персоналу здійснюється тільки через ветеринарно-санітарний пропускник.

На території кролівницької ферми забороняється тримати собак, а також худобу і птицю. Ферма повинна бути забезпечена водою, електроенергією і зручними під'їзними шляхами для підвезення кормів, вивезення продукції і гною.

Джерелом водопостачання можуть бути джерельна вода, артезіанські колодязі, не забруднені стічними водами, проточні стави, а також глибокі колодязі.

Бочки, бачки та цистерни для зберігання води повинні бути чистими. У теплу пору року воду потрібно міняти щодня. Один раз на 10 днів місткості старанно миють.

Для підтримання чистоти і санітарного порядку «а фермі один раз на місяць проводять санітарний день. У цей день прибирають і дезинфікують усі приміщення з прилеглою територією, обладнання й інвентар. Крім того, механічне очищення, миття, ремонт, дезинфекцію і побілку шедів проводять за 5 днів до початку парувальної кампанії, окролу, після відлучення кроленят і перед розміщенням чергової партії кролів.

Тварини, крім приміщень, можуть утримуватися у клітках просто неба або під навісом, розміщеним відкритим боком на південь або південний схід. Клітки повинні бути підняті на висоту 80 см.

Клітки та приміщення, аби не допустити їв них появи щілин та гострих предметів, які б могли поранити кролів (незагнуті кінці дроту та гвіздків, гострі кути тощо), систематично оглядають і своєчасно ремонтують.

Основне поголів'я і ремонтний молодняк розміщують у клітках. Молодняк від 3 до 3,5-місячного віку утримують по 3—5 голів у клітці, старших цього віку — по 2—3 голови окремо за статтю.

У вольєрі можна розміщувати від 25 до 50 тварин. Утримання в одній вольєрі великої кількості кролів звичайно призводить до захворювання молодняка, бійок та ін. Мінімальна площа підлоги у вольєрі для племінного молодняка повинна становити від 0,25 до 0,30 м2 на одну голову, для товарного молодняка — не менше 0,20 м2. При утриманні молодняка у групових клітках норми площі підлоги можуть бути трохи зменшені — до 0,25—0,15 м2 для племінного поголів'я і до 0,20 м2 для товарних кролів.

Клітки повинні бути розміщені так, щоб вони освітлювалися сонцем, не затіняли одна одної і могли захистити кролів від вологи, протягів, холодного вітру і сильної спеки.

Гігієна годівлі є першорядною умовою для успішного збереження поголів'я кролів.

Всі корми для кролів повинні зберігатися в умовах, які забезпечують їх доброякісність. Готувати корми до згодовування треба на кормокухні при суворому дотриманні ветеринарно-санітарних вимог. Солити корми крупною сіллю не можна, її треба спочатку дрібно розтерти або розчинити у воді. Для приготування кормів та поїння кролів треба використовувати лише чисту питну воду.

Згодовувані кролям зелені корми та сіно повинні містити отруйних трав (дурману, маку, чистотілу, болиголову, цикути отруйної, воронячого ока, вовчих ягід, беладонни та ін.).

Мокру або підпарену траву згодовувати кролям не можна, її треба попередньо трохи пров'ялити, розклавши тонким шаром «а піднятих над землею сітчастих або рейкових стелажах.

Годувати тварин потрібно у визначений час. Нерегулярна годівля призводить до перегодовування і захворювання тварин. Переходити до згодовування іншого виду корму слід поступово: спочатку давати новий корм порціями, збільшуючи норму даванки через кожні 1—2 дні. Не рекомендується класти корм на підлогу клітки або вольєри. До раціону необхідно вводити різноманітні корми. Для запобігання хворобам (авітамінозам) до складу раціонів потрібно вводити зелені корми, а взимку — коренеплоди. Згодовування недоброякісних кормів призводить до захворювання.

Чистота усіх приміщень для кролів — запорука і передумова їх здоров'я. Для цього треба постійно стежити за чистотою повітря та справністю вентиляції в закритих приміщеннях. В них не повинно бути запаху аміаку, протягів, сирості. Треба також запобігати сонячним та тепловим ударам, обмороженню та замерзанню тварин.

Клітки і вольєри чистять у теплу пору року щодня, в холодну — один раз у 2—3 дні. Гній необхідно збирати в тачки, ящики; або відра. При чищенні всю забруднену підстилку прибирають і замінюють свіжою.

Дрібний інвентар, що використовується для очищення, потрібно зберігати окремо й утримувати в чистоті. Інвентар для очищення і годівлі щодня миють і періодично дезинфікують 5-процентним розчином кальцинованої соди.

Маточники після кожного окролу очищають, миють і старанно дезинфікують. Необхідно старанно наглядати за здоров'ям сукрільних маток. Особливу увагу звертати на вим'я, чи немає на ньому травматичних ушкоджень, набряків та ін.

У перші 5—6 днів після окролу оглядають кроленят у гнізді. Якщо кролиця втратила апетит, пригнічена, має прискорене дихання, пронос, покуси сосків, ознаки маститу, піодермії негайно повідомляють про це ветеринарному працівнику.

На початку кожного кварталу, перед парувальною кампанією і якщо ферма неблагополучна щодо паразитарних або інфекційних захворювань, необхідно проводити ветеринарно-санітарний огляд усіх тварин.

ЗАГАЛЬНІ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ТА ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Кролі сприйнятливі до багатьох інфекційних та інвазійних хвороб, дуже чутливі до наявних у повітрі подразнюючих речовин. Недоброякісні корми спричиняють у кролів тяжкі захворювання, що часто призводить до їх загибелі.

За даними епізоотологічного стану кролівницьких господарств, щороку гине і підлягає вимушеному забою близько 10%, а вибраковується внаслідок захворювань близько 25% виробничого стада (С.В. Леонтюк, А.П. Дубницький та ін., 1974). Тому до основних завдань ветеринарної служби в кролівницьких господарствах належать:

а)ветсанекспертиза кормів, контроль за їх зберіганням та згодовуванням;

б)недопущення впливу факторів, що сприяють виникненню хвороб;

в)недопущення накопичення та поширення в господарстві умовно патогенних мікроорганізмів;

г)запобігання занесенню інфекцій та інвазій;

д)специфічна профілактика проти деяких інфекцій;

є) підвищення природної резистентності та імунологічної реактивності кролів;

ж) ознайомлення працівників господарства з ветеринарно-санітарними правилами.

При організації кролівницьких господарств необхідно суворо дотримуватися ряду вимог: ділянка для розміщення ферми повинна бути вибрана па сухій, підвищеній, захищеній від панівних вітрів території, бажано із зеленими насадженнями, забезпечена доброякісною водою і віддалена від інших тваринницьких приміщень, заболочених ділянок. Ферму, ізолятор, забійний пункт, водосховище і гноївкозбірник обгороджують.

Клітки повинні бути просторими, світлими, постійно сухими, без щілин, з сітчастою (розмір комірок 15— 18 мм) підлогою; годівниці, напувалки, ясла повинні бути обладнані так, щоб корм і вода в них не забруднювалися і роздавати корми можна було при закритих клітках.

Для запобігання хворобам кролів потрібно щодня старанно проводити ветеринарно-санітарні і профілактичні заходи: тримати в чистоті клітки і періодично дезинфікувати їх; запобігати або послаблювати дію несприятливих зовнішніх умов; регулярно годувати кролів повноцінними доброякісними кормами, підібраними відповідно до їх віку і фізіологічного стану (спокій, сукрільність, лактація); напувати доброю водою; правильно підбирати в групи і розміщувати молодняк; щодня спостерігати за станом здоров'я кролів; ізолювати хворих.

Для запобігання інфекційним й інвазійним хворобам серед кролів необхідно проводити загальні профілактичні заходи, спрямовані проти занесення інфекції й інвазії. Для цього потрібно завозити кролів, інвентар і корми тільки з благополучних господарств; старанно оглядати привезених кролів і утримувати їх протягом місяця в карантині; дезинфікувати завезений інвентар; не допускати на ферму, до кормів і води для кролів інших тварин, птиці і сторонніх людей; знищувати гризунів; забороняти працівникам ферми відвідувати неблагополучні господарства; дезинфікувати взуття при вході на фер'му; працювати на фермі тільки у чистому спецодязі; проводити дезинфекцію кліток та інвентаря при комплектуванні стада на зиму, перед кожним окролом і при кожному переміщенні кролів, періодично дезинфікувати годівниці, напувалки і ясла, систематично (не рідше одного разу в місяць) оглядати кролів; ізолювати хворих на заразні хвороби, дезинфікувати їх клітки та інвентар; регулярно очищати клітки і вивозити гній, очищати годівниці, напувалки і ясла перед кожною даванкою корму і води; відбирати до стада здорових кролів, які не хворіли і дають здорове потомство.

При окремих заразних хворобах проводити спеціальні заходи: імунізацію здорових і лікування хворих кролів. У всіх неблагополучних господарствах (при заразному захворюванні кролів) обов'язково проводити загальні протиепізоотичні заходи: негайний поголовний огляд кролів, карантинування або виділення в окрему групу підозрюваних на зараження, ізоляція або карантинування і лікування підозрілих на захворювання; забій або ізоляція і лікування хворих, дезинфекція кліток й інвентаря, знищення підстилки і гною від усіх хворих, підозрюваних на захворювання і зараження кролів, заборона ввезення і вивезення, переміщення їх всередині ферми, вивезення інвентаря; установлення діагнозу, проведення бактеріологічного дослідження; накладення карантину або обмежувальних заходів, з'ясування джерела і шляхів занесення інфекції, ліквідація її вогнища і недопущення дальшого поширення; повторні (через 5—10 днів) поголовні огляди кролів. Після ліквідації хвороби карантин і обмежувальні заходи знімають.

Перед дезинфекцією проводять старанне механічне очищення території ферми, «літок, вигулів, приміщень, інвентаря та ін. Клітки дезинфікують щодня, приміщення — через кожні 5 днів до ліквідації захворювання. Залізні клітки можна дезинфікувати вогнем паяльної лампи.

Для дезинфекції кролятників, кліток методом зрошування застосовують 2-процентний гарячий розчин їдкого натрію, 20-процент-ну суспензію свіжогашеного вапна, освітлений розчин хлорного вапна, що містить 3% активного хлору.

Після дезинфекції кролятники слід побілити свіжогашеним вапном. Напувалки, відра, годівниці та інший інвентар дезинфікують зануренням на ЗО хв у кип'ячу воду. Гній, зібраний з ізоляторів, спалюють або закопують на глибину 1—2 м.

Ветеринарний інструментарій знезаражують кип'ятінням протягом 10—15 хв в 1 -процентному розчині соди або 5-іпроцентному розчині бури: термометри дезинфікують зануренням у дезинфекційний розчин; руки необхідно обмити 2—3-процєнтним розчином лізолу, спиртом або 1 -процентним розчином хлораміну; взуття знезаражують у дезбар'єрах, наповнених дезинфекційними розчинами, халати і рушники кип'ятять протягом 10—15 хв або прасують гарячою праскою.

У продезинфікованому приміщенні кролів можна розміщувати через 5—7 днів. Клітки після дезинфекції провітрюють до зникнення запаху дезинфікуючого засобу. Шкурки від заразнохворих кролів дезинфікують, замочуючи у 2-процентному розчині кристалічної карболової кислоти, хлораміном або лізолом. Пух від таких кролів знезаражують кип'ятінням (у мішечках) протягом 20—30 хвилин. При проведенні дезинфекції необхідно додержувати правил особистої безпеки.

Успіх роботи колективу кролівничої ферми залежить не лише від його сумлінної праці, а й від знання кожним його членам основ ветеринарії, від того, наскільки працівники усвідомлюють необхідність та значення проведення ветеринарно-санітарних профілактичних та протиепізоотичних заходів. Без цього у господарстві не може бути створена висока ветеринарно-санітарна культура.

СТАФІЛОКОКОВІ (ПІЄМІЧНІ) ЗАХВОРЮВАННЯ

Стафілококові захворювання дуже небезпечні для кролів будь-якого віку. Вони характеризуються утворенням на різних частинах тіла гнійних вогнищ.

Етіологія. Збудником цих захворювань є Staphylococcus pyogenes aureus і S. albus. Стафілококи мають кулясту форму і характеризуються хаотичним скупченням коків, які нагадують виноградне гроно. Діаметр золотистого стафілокока — 0,5—0,8 μ, білого— 0,8—-1 μ. Стафілококи добре переносять висихання, зберігаючи при цьому вірулентність навіть у сухому пилу приміщень, де утримуються хворі тварини.

При температурі 60° стафілококи гинуть за 5—10 хв, 1-процентний розчин формаліну убиває їх за 24 год, 3-процентний — за 1 год, 1-процентний розчин карболової кислоти — за 10—15 хв.

Стафілококи чутливі до ряду антибіотиків: пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, ауреоміцину, синтоміцину, левоміцетину та ін.

Патогенез. Стафілококи проникають в організм через ушкоджені шкіру та слизові оболонки або через запалені слизові оболонки. Потрапивши у сприятливі для них умови, починають виділяти токсини. Крім того, з вогнища ураження вони розносяться током крові по організму, спричиняючи численні абсцеси.

 Епізоотологія. Стафілококи дуже поширені у природі. їх знаходять у грунті, воді, пилу, на рослинних кормах тощо. Стафілококові захворювання найчастіше спостерігаються серед кролів у літні місяці та в період окролів.

Основним джерелом поширення стафілококів є хворі тварини та ті, що перебували з ними у контакті, а також речі, з якими вони стикалися. Є припущення, що переносять стафілококи з хворих кролів на здорових кровосисні комахи, особливо блохи.

Факторами, що сприяють виникненню та поширенню хвороби, € наявність, у стаді хворих на стафілококоз кролів, антисанітарне утримання тварин, наявність гострих, незагнутих кінців дроту та гвіздків у клітках, незгладжених країв лазу до маточників та інших предметів, об які можуть поранитися кролі.

За клінічними ознаками запалення і локалізації процесу розрізняють такі стафілококові захворювання: септикопіємію підсисних кроленят, блукаючу піємію, мастит, стафілококовий пододерматит.

Септикопіємія (гноячковий висип) часто спостерігається у новонароджених кроленят. Іноді це захворювання набуває масового характеру. Хвороба проявляється утворенням дрібних білих гноячків на шкірному покриві черевця, голови і на інших ділянках тіла. У перші дні гноячки не більші за макове зерно, мало помітні і можуть бути непоміченими. На третій день вони збільшуються до просини. Всередині гноячків міститься гній у вигляді густої сметаноподібної маси.

Кроленята гинуть на 3—5-й день. Бувають випадки, коли гноячки підсихають і кроленята видужують. Згодом, через 10—15 днів, у перехворілих кроленят на цих же місцях виникають гнояки, які досягають великих розмірів і прориваються. Такі кроленята відстають у рості і здебільшого гинуть від сепсису.

Дуже часто кролиці, які народили хворих кроленят, хворіють на блукаючу піємію і запалення піхви. Трапляється, що такі самки дають підряд два-три приплоди хворих кроленят.

Блукаюча піємія. Хвороба спостерігається як у молодняка, так і в дорослих тварин, особливо при груповому утриманні. При цьому захворюванні на різних частинах тіла (на голові, в ділянці очей, на шиї, на спині й інших місцях), найчастіше під шкірою, з'являються різної величини абсцеси, іноді завбільшки з куряче яйце (рис. 9). З часом вони прориваються і з них виділяється гній. Розміщуючись поблизу скелета, такі гнояки руйнують кісткову тканину. Нерідко абсцеси виникають і у внутрішніх органах: матці, легенях, печінці і навіть у мозку.

При розкритті абсцесу витікає зеленувато-білий, з неприємним запахом гній, що забруднює різні ділянки тіла кроля. При наявності ушкоджень на цих місцях утворюються нові вогнища, тому не,випадково ця хвороба названа блукаючою піємією.

Мастит. Це найпоширеніше стафілококове захворювання молочної залози у самок, які годують кроленят. Захворювання з'являється на 10—25-й день лактації, особливо у самок після першого окролу.

При нестачі молока у кролиці кроленята травмують соски і навколишню тканину. Це створює умови для проникнення стафілококів в організм. З'являються первинні вогнища зараження в різних ділянках молочних залоз. Крапкові, а потім завбільшки з горошину, вони розплавляють сполучнотканинні перегородки між часточками і молочними альвеолами, зливаються між собою і утворюють різної величини гнійні фокуси.

Найнебезпечнішим є мастит у тому разі, коли починається запалення обох тяжів молочної залози. Утворюваний запальний інфільтрат з'являється на шкірі у вигляді горбкуватих флуктуючих опуклостей, які через деякий час мимовільно прориваються, виділяючи густий білий або зеленувато-білий гній. Якщо абсцес проривається всередину тканин і стафілококи потрапляють у кров, кролиця незабаром гине від сепсису. Хвороба може тривати 45—60 днів.

При клінічному дослідженні привертає увагу небажання тварин їсти корм, пригнічений стан, підвищення температури тіла. Самка ухиляється від годівлі кроленят. З правого і лівого боків від білої лінії виявляють один або кілька твердих довгастої форми абсцесів завбільшки від жолудя до курячого яйця. Пакети молочної залози збільшуються в об'ємі, навколишні тканини набряклі, болісні, почервонілі. Отвори соскових каналів закриваються, виділення молока припиняється, при натисканні на сосок виділяється секрет, що складається з незначної кількості гною з домішкою крові.

При розтині відмічають незадовільну вгодованість. Молочна залоза збільшена в об'ємі, окремі її ділянки напружені, темно-червоного кольору. Підшкірна клітковина молочної залози потовщена, набрякла, на розрізі залоза соковита, горбкувата, з різними відтінками забарвлення від сіро-жовтого до блідо-червоного; спостерігаються численні некрози.

Діагноз. Розпізнавання хвороби грунтується на патологоанатомічній картині і характерних ознаках, що проявляються у період лактації кролиць.

Стафілококовий пододерматит. Характерною клінічною ознакою цього захворювання є ураження основи шкіри плешевої подушечки — утворення на ній ран, що довго не загоюються. Рани можуть бути розміром від копійки і більшими, з нерівними краями і різної форми. Найчастіше хворіють дорослі кролі. Сприятливим фактором є тривале утримання кролів на брудній і вологій підстилці.

Захворювання супроводжується почервонінням, набряклістю, болісністю і випаданням волосся на нижніх поверхнях лапок. Процес охоплює не тільки нижню поверхню, а й дорзальний бік ураженої ділянки. При цьому спостерігають змертвіння і розпад шкіри, сухожилків, зв'язок та кісток; оголення кісткової основи фаланг (рис. 10). Кролі стають малорухливими і обережно переступають з ноги на ногу. Найменше ушкодження виразок спричиняє кровотечу. Для рубцювання та епітелізації уражених ділянок потрібний дуже довгий час. У деяких випадках хвороба триває багато років, іноді закінчується смертю.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками.

Лікування. Заходи боротьби і профілактики. Якщо кількість кролиць, від яких кроленята захворюють на септикопіємію, невелика, їх забивають, якщо значна — всіх кролиць вміщують в ізолятор і утримують у ньому як окрему виробничу групу до заміни здоровими самками. Клінічно здорових кроленят від цих самок утримують ізольовано від інших кроленят ферми і після досягнення реалізаційного віку забивають.

Для запобігання септикопіемії серед новонароджених кроленят .за 5 днів до окролу необхідно клітки, в яких утримуються кролематки, старанно продезинфікувати З процентним розчином карболової кислоти, сірко-карболовою сумішшю або вогнем паяльної лампи. Вим'я самки обмивають теплим мильним розчином. Взимку обмивання проводять в теплому приміщенні, в якому самок тримають до повного обсихання волосяного покриву.

Обмежувальні заходи щодо септикопіемії проводять . протягом усього строку неблагополучності господарства, 'протягом 14 днів після забою кроленят і забою або ізоляції їх матерів (самок) і проведення дезинфекції.

При маститах у занедбаних випадках і з ознаками паралічу хворих знищують. Інших при наявності абсцесів рекомендується лікувати хірургічним способом: розтин абсцесу та аспірація гнійного ексудату з введенням у порожнину бактерицидної рідини.

При стафілококовому маститі рекомендується вводити внутрішньом'язово в ділянку сідниці пеніцилін. Перед введенням його розводять у фізіологічному розчині з розрахунку 200 000 ОД в 10 мл розчину. Одноразова доза пеніциліну 60 000 ОД. У перший день його застосовують 3 рази на добу, а в наступні дні, до настання ознак видужання, — по 2 рази на добу.

При маститі на початку хвороби щодня змазують уражені частки залози йодисто-калієвою або камфорною маззю. Добрі результати у початковій формі маститу дає новокаїнова блокада. Півпроцентний розчин новокаїну в дозі 4—5 мл протягом 10—15 сек вводять внутрішньом'язово з кожного боку поперекової ділянки.

При блукаючій піємії й ураженні стафілококовим пододермати-том всередину призначають білий стрептоцид або норсульфазол по 0,1—0,3 г 3 рази на день протягом 6—7 днів. У разі потреби курс лікування повторюють. Можливе також застосування проти стафілококової сироватки по 2 мл на 1 кг живої ваги. Одночасно розтинають абсцес. Для цього шерсть над підшкірним абсцесом вистригають, шкіру дезинфікують і обережно, щоб не ушкодити капсули абсцесу, розрізають. Стерильним пінцетом або руковницею скальпеля капсулу відділяють від навколишньої тканини і вилущують абсцес. Порожнину промивають розчином риванолу, перекису водню або іншого дезинфікуючого засобу, рану присипають або змазують дезинфікуючим порошком або маззю. Якщо абсцес вилущити не вдається, краї розрізу шкіри змазують розчином йоду, розрізають капсулу абсцесу і обережно, щоб не забруднити гноєм краї розрізу, видаляють з неї гній. Порожнину і рану обробляють, як вказано вище. Внутрішньом'язово один раз вводять біцилін або 2—3 дні підряд по 2 рази на день пеніцилін або стрептоміцин у дозах 15000—20000 ОД на 1 кг ваги кроля.

Уражені ділянки на кінцівках до настання видужання змазують пеніциліновою маззю або 5-процентним спиртовим розчином піок-таніну. Для усунення болю у кролів їх утримують на суцільній, з невеликим похилом, дерев'яній підлозі.

У господарствах, де спостерігається значна захворюваність кролиць маститом, треба систематично імунізувати їх стафілококовим анатоксином. Самок вакцинують двічі на 10—12-й та 15—17-й день вагітності у дозах 0,5 та 1 мл; при наступних вагітностях — одноразово у дозі 1 мл на 15—17-й день.

Для профілактики стафілококових інфекцій слід постійно підтримувати чистоту у клітках і систематично проводити дезинфекцію всіх приміщень, де утримуються кролі; обов'язкову дезинфекцію кролятників потрібно проводити також за 3—4 дні до окролу.

Для дезинфекції застосовують гарячу 3- або 5-процентну суміш лізолу з неочищеною карболовою кислотою в однакових співвідношеннях; 3-процентний розчин формальдегіду; 5-процентну неочищену карболову кислоту; 10-процентне хлорне вапно та ін.

Для дезинфекції металевих кліток можна використовувати паяльну лампу.

Η. Π. Сирникова у 1971 —1973 pp. розробила і рекомендує такі методи дезинфекції при стафілококозі кролів.

При відсутності кролів у приміщеннях — а) звичайну вологу дезинфекцію 4-процентним розчином формальдегіду, експозиція 2 год; 2-процентним розчином хлораміну (40—45°), експозиція 3 год; 0,5-процентним розчином трихлорізоціанурової кислоти, експозиція 2 год; 2-процентним розчином дезмолу, експозиція 3 год; 8-процентним розчином демпу (60—70°), експозиція 4 год; б) аерозольну дезинфекцію — 25-процентним розчином формальдегіду з розрахунку 20 мл/м3, експозиція б год; 10-процентним розчином натрієвої солі дихлорізоціанурової кислоти з розрахунку 15 мл/м3, експозиція 4 год, 10-процентним розчином перекису водню з розрахунку 100 мл/м3, експозиція 2 год;

При наявності кролів у приміщенні — а) звичайну вологу дезинфекцію 1-процентним розчином хлораміну; 3-процентним розчином перекису водню з 1 % оцтової кислоти; 2-процентним розчином дезмолу; б) спрямованими аерозолями — 5-про-центним розчином перекису водню з 1 % оцтової кислоти з розрахунку 150 мл/м3; в) дезинфекцію повітря аерозольним методом — розчинами молочної кислоти з розрахунку 20 мг чистої речовини на 1 м3.

Використана література:

1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., «Урожай», 1976, стр. 152 (на украинском языке).