Масова культура у сучасному суспільстві

Масова культура у сучасному суспільстві

Масова культура у сучасному суспільстві

План

1.Причини виникнення масової культури

2.Масова культура та гроші

3.Вплив масової культури на свідомість людини.

Література

Багатовікова традиційна культура, бачила в знанні, втіленому в словесних або матеріальних образах мистецтва, величезну цінність, що допомагає людині зрозуміти, осмислити навколишній його мир, вона розглядала життя людини в процесі його внутрішнього росту. Традиційна культура була аристократична - вона зверталася до вищих цінностей, духовним, доступним тільки тим хто не витрачав всю енергію на виживання, вищим класам.

У масовому суспільстві ХХ століття, культура повинна була відповісти на запити мас, запити простих людей, що живуть у сугубо матеріальному, фізичному світі, у якому вищі духовні цінності не більш ніж абстракція, а цінність особистості досить сумнівна. Традиційна аристократична культура поступилася своє місце культурі масової, котра зверталася до масового смаку, тобто до найнижчому. Вікова народна культура - цирк, ринковий балаган, видовище, у якому дія важливіше змісту, її призначення розважати, вона надавала можливість на час піти від проблем щоденного життя. Це був свого роду легкий наркотик. Ринковий балаган, плотські радості життя, їжа, вино, секс були тими сферами, де, хоча б тимчасово, можна було вкритися від реальності, що травмує.

До виникнення технологічного суспільства людина була пов'язаний із природою, завдяки релігії вона почувала себе органічною частиною миру й, у постійному спілкуванні з іншими, черпала життєву енергію. У сучасному штучному світі, в оточенні бетону, стали й скла індустріальної цивілізації зв'язок людини з вищими силами, з органікою природи й з іншими людьми була звужена до абсолютного мінімуму й, залишившись у вакуумі своєї самітності, вона стала мати потребу в "наркотиках" більше, ніж коли-небудь, раніше. Тим більше, що мир став настільки переускладнений, що стало безглуздим намагатися його зрозуміти. Але потреба в заповненні внутрішнього миру зберігалася й на цей запит не могли відповісти традиційні форми відходу від реальності - алкоголізм, наркотики, сексуальна сфера, тим більше, що ці форми ескапизму (втеча від реальності) уважаються аномалією, і єдино припустимою формою ескапизму стало мистецтво, що трансформує реальність в естетичне прийнятні форми.

Масове суспільство виховувало матеріалістичний світогляд, тому що виросло на фундаменті масової економіки, матеріальна сторона життя ставши переважаючої, витиснула всі інші аспекти життя. А в матеріальній сфері зовнішня, фізична дія людини важливіше його внутрішнього миру. Дія, а не внутрішній мир людини, не його психологія, рушійна сила матеріалістичної цивілізації.

Осип Брик, один з ідеологів комуністичного, матеріалістичного світогляду, що повинна була відбивати радянська пролетарська, масова культура, - "Ми цінуємо людину не тому що він переживає, а по тій ролі, що він грає в нашій справі. Тому інтерес до справи, до дії, у нас основний, а інтерес до людини - похідний."

Коли на авансцену історії вийшли маси, увесь цивілізований світ, поза залежністю від політичної системи кожної країни, устав перед питанням, як контролювати ці мільйони, і направити їхню енергію в безпечне для влади імущих русло.

Культура попередніх століть не могла бути використана, ідеї, які в ній утримувалися, суперечили тим завданням, які ставила перед собою влада, і була занадто складна, вона вимагала багаторічного виховання.

Культура, як і наука, не може існувати без замовника, за словами Скотта Фітцджеральда, "культура йде за грошами". Нові хазяї життя замовляли музику виконавцям, озброювали їх новими технічними засобами.

Нові технології дозволяли спростити культуру й зробити її доступної для широкого вжитку. Як говорив один із замовників, Ленін, - "Найважливішим із всіх мистецтв для нас є кіно, тому що наше населення по перевазі безграмотно."

Радіо, кіно, а потім і телебачення, сама природа цих нових технічних засобів уможливила спрощення ідей, образів традиційної культури, і давала незлічимі можливості для поступової підміни широкого бачення миру тим плоским, одномірним миром, що зрозумілий глядачеві й необхідний замовникові.

Кінооб'єктив вириває з реального життя певний режисером фрагмент, відокремлює його від усього іншого рамкою й, у результаті монтажу образів, створюється та картина миру, що відповідає завданням, які ставить перед собою її творець.

Телевізійний екран створює вікно у величезний мир, звужуючи його багатомірність до декількох десятків сантиметрів плоского зображення, і це вже не об'ємна реальність миру, а його бліда, спрощена копія, позбавлена широкого змісту оригіналу.

Інший радянський ідеолог, Арбатов, у такий спосіб визначав завдання для творців пролетарської масової культури, - "....художник переймається ідеєю доцільності, обробляючи матеріал не на догоду суб'єктивним смакам, а відповідно до об'єктивних завдань виробництва, ...художники стають співробітниками інженерів, учених, адміністраторів. Організувати загальний продукт. Керуючись не особистими спонуканнями, а об'єктивними потребами виробництва, виконуючи завдання класу..."

"Об’єктивні потреби виробництва" - відволікти маси від реальних проблем їхнього життя й змусити їх бачити мир так, як цього хоче замовник.

Працівники західної індустрії масової культури, у відмінності від радянських "інженерів людських душ", ніколи не говорили про замовлення влади, що вони свідомо або несвідомо виконували, але ціль була та ж - формування необхідного системі сприйняття миру.

Міфологія, як радянської пропаганди, так і Голівуда, малювала мир, у якому повнокровні, сильні характери залучені в активну боротьбу добра й зла. Але, як правило, це були абстракції, далекі від повсякденної реальності. Реальна ж боротьба проходила у світі, про яке, ні радянська пропаганда, ні пропаганда Голівуда, ніколи не говорили, а те, що не має свого образа в засобах масової інформації, як би й не існує.  Класична культура прагнула знайти в різноманітних і багатошарових явищах загальний закон, намагалася дати пояснення закономірностям розвитку суспільства й суспільних відносин. Вона допомагала індивідові прилучитися до багатства почуттів і думок світової цивілізації, допомагала особистості знайти свій унікальний, індивідуальний шлях. Пієтет перед традиційною, аристократичною культурою надавав в очах нижчих суспільних класів престиж, цінність її володінням і підштовхував все суспільство до осмисленого підходу до проблем життя.

Оригінальний твір мистецтва намагається зрозуміти реальність, її закони, її логікові, у ньому існує глибина накопиченого людством знання, воно відтворює реальність в об'ємних образах. А індустрія масової культури не виробництво значних творів мистецтва, що говорять про величезний обсяг реального життя, а конвеєрне виробництво композицій, стандартних суспільних ілюзій.

Масова культура використає реальність лише як матеріал для створення фантазій, обриваючи всі зв'язки із загальносвітовим знанням. Теоретики постмодернізму називають утвору масової культури "симулякрами" - копіями реальності, у яких факти реальності не більш, ніж ігровий матеріал. Факти лише компонента динамічного й ефектного калейдоскопа, завдання якого не розширити знання й розуміння, а розважати й відволікати.

Форми масової культури в різних країнах індустріального миру були різні, але ціль у них була одна - "... дресирування мас, щоб вони не були стурбовані питаннями, що загрожують стабільності громадського порядку. ... даремно звертатися до розуму й інтуїції людей, потрібно обробити їхню свідомість таким чином, щоб самі питання не могли бути задані. ... завдання соціальних інженерів, соціологів і психологів, що перебувають на службі в правлячої еліти, створення оптичного обману колосальних розмірів, у звуженні всього обсягу суспільної свідомості до тривіальних, побутових форм." Оруел. "Оптичний обман колосальних розмірів" створювався поступово, дрібними шажками. Ще в середині ХХ століття була не зовсім зрозуміла величезна сила ринку, що поставив культуру в один ряд з іншими товарами споживання. Зовні ринок культури відповідає на масовий попит, на ділі він культивує, виховує масові смаки, і щире знання втрачає свій престиж в очах усього суспільства.

Гігантська індустрія розваг створила культуру ескапизма, втечі від знання, втечі від реальності - вона дає можливість піти від реального миру в мир фантазій, піти від міркувань, що травмують, і забутися в потоці яскравої, барвистої дії.

Олдос Хакслі, - "Масова культура не дає людям дорослішати, вона робить всі щоб люди були повністю занурені у свої ігри, щоб вони не намагалися зрозуміти, що відбувається навколо"

"Сучасна людина має потребу в опіумі масової культури, тому що страшиться побачити навколишній світ таким, який він є насправді. Він ретельно оберігає свій інфантилізм, і так само, як дитина в колисці, він радується брязкальцям і мельканню різнобарвних стекол у калейдоскопі. Він не хоче бути дорослим, це занадто небезпечно." Фромм.

"Масова культура, компенсуючи почуття безпорадності середньої людини створює образи суперменів, що переборюють ті перешкоди, які в практиці непереборні, що перемагають там, де середнього людини неминуче чекає поразку. Супермени не ходять на роботу з дев'яти до п'яти. Не тремтять перед начальством. Не бояться, що завтра їх звільнять без усякого пояснення причин. У них немає проблем, як виплачувати місячні рахунки. Супермени поодинці вирішують всі соціальні проблеми, у дуже простій і зрозумілій формі - найчастіше фізичною силою. Ці казки не зменшують стресів, але хоча б на час, перед відходом у сон, приносять стан солодкої дрімоти." Олександр Зинов'єв.

Фашисти спалювали книги на вулицях і площах, радянська влада гноїла книги в бібліотечних архівах, що збуджувало суспільний інтерес до забороненого знання. Ринок робить це більше ефективним способом - він прищеплює байдужність до знання.

Рей Бредбері боявся того, що держава заборонить читати книги. Олдос Хакслі боявся іншого, що будуть створені умови, у яких люди не захочуть більше читати книги. Але вони обоє помилялися, сьогодні читають набагато більше, ніж раніше.

Сьогодні випускається 1,500 щоденних газет й 7,000 щотижневиків. Щороку випускається 75,000 нових книг. Це по перевазі, розважальна література, і масовий попит існує тільки на неї, на літературу типу "гамбургер", на спрощену до рівня масового смаку інформаційної жуйки, "література для бідних".

І, у той же час, серйозна література, що ставить гострі соціальні проблеми, видається, але її тираж ніколи не досягає навіть 10 тисяч копій. Їх, в основному, здобувають лише університети, вони входять у навчальні програми багатьох коледжів, тисячі студентів ці книги читали, однак це нічого не змінює в їхньому відношенні до існуючого статус-кво.

Можливо, що якби ці книги були б заборонені, вони зробили б більший вплив на масову свідомість, як було в Радянському Союзі із Самвидавом і Тамвидавом. Зовнішня цензура думок, заборони на ті або інші ідеї, стимулює появу всі нових і нових єрісей, створює протидію контролю.

Пряма цензура, заборона, неефективні, самоцензура діє набагато продуктивніше. Кожний розуміє про себе, що відкрите обговорення й аналіз книг цих авторів поза академічною аудиторією, може привести до конфронтації, конфлікту, до обвинувачення у відсутності позитивного погляду, - "You are negative". Власна позиція, думка, відмінне від загальноприйнятого, викликає конфлікт, "Ти що, розумніше інших?", це виклик суспільству, і його наслідки непередбачені.

Глядач обговорює з іншими те, що він читає в газетах, журналах, бачить на екрані телевізора, а тому що в них немає тих проблем, з якими середня людина зіштовхується щодня, вони виключаються з його свідомості. Той, хто вважає, що масова культура деформує, спотворює реальну картини життя й не треба в загальній юрбі, може очікувати не тільки суспільного остракізму - це суд над самим собою, почуття недовіри до себе. Отут не відскіпаєшся просто лементом з юрби, - "А король-то голий". Отут треба відповідати перед самим собою на питання, як жити, протистоячи усьому світу.

Можна припустити, що це явище сьогоднішнього дня, що колись, в "добрі старі часи", в Америці, самій вільній країні миру, воля думок існувала, але от, що писав Алекс Токвиль 175 років тому, - "Воля думок, безумовно є, але вона не викликає нічого крім презирства. Ти вільний думати що хочеш, ніхто не зазіхне ні на твоє життя, ні на твоє майно, але ти перетворишся в чужинця, у парію, знедоленої суспільством. Ти збережеш свої цивільні права, але вони будуть марні. Близькі люди будуть шарахатися від тебе на вулиці, і твоє існування буде гірше, ніж смерть."

І сьогодні, у повсякденному житті, мало хто зважується на такий мужній, розпачливий акт, як власна думка. У той же час, у масовій культурі представлений широкий спектр думок, але вони нейтралізовані не помітними недосвідченому споживачеві набором прийомів.

Перший - це економіка виробництва продуктів культури. Серйозна література, що випускає малим тиражем, не може розраховувати на широку рекламу, це економічно невиправдано, і тому середній читач просто не знає про її існування.

Другий - стандартизація продуктів культури. Стандарт, уводячи зміст у певний формат, звужує якість до найнижчого, найбільше широко розповсюдженого рівня культури, стерилізує оригінальна думка, зводячи його до загальноприйнятої, плоскої, одномірної форми. Індивідуальний смак, індивідуальна думка, індивідуальне бачення миру, у процесі фільтрації стандартом, губить свій обсяг, значимість і силу впливу.

Та й сам споживач не приймає оригінальні думки й бачення миру, вони вимагають занадто багато уваги, міркувань, загальної культури. Масова культура заміщає якість кількістю, кількістю стандартів, що відповідає поданням сучасної людини, що всі явища життя оцінює тільки кількісно.

Сам величезний обсяг продуктів масової культури викликає відчуття інтенсивності культурного життя. Але щирі добутки культури штучний товар, вони глибоко індивідуальні, а конвеєр індустрії культури випускає "standardized diversity", стандартизоване розмаїтість.

При покупці музичного диска в магазині ви бачите розділи - стандартний джаз, стандарт-кантрі, стандарт-класика, стандарт-реп.. Вибір стандартів необмежений.

Вибір стандартів у кіно ще більш широкий. Кожна група населення - чорні, латино, інтелектуали, робітничий клас, беби-бумерс, гомосексуалісти, підлітки, пенсіонери, аматори фільмів "action" й аматори картин, що описують життя старої британської аристократії 19-го століття - усі одержують своє. Існує стандарт фільму для традиційної родини, стандарт для аматорів гострих відчуттів, стандарт для аматорів вишуканої європейської естетики. Сотні нових фільмів, що випускають за рік, також, як і сотні телевізійних каналів, залишають у споживача відчуття, що відмінність між ними настільки поверхово, що вони практично нерозрізнені.

"Більшість американських фільмів - заморожений обід, як правило, ніяких слідів життя.". Андрій Кончаловский.

Кабельне або сателітне телебачення надає сотні каналів, що висвітлюють тисячі тим - передачі про роботу поліції, опитування людей на вулиці, фільми про історію країни й миру, біографічні серії, але всі вони створюють враження, що це зроблено тим самим режисером, на тому самому конвеєрі. У той же час у споживача є вибір - це він тримає в руках "remote control" і завжди може перемкнутися на іншу програму. Але, і на іншій програмі він побачить тільки стандартне видовище або стандартні новини - те, що йому хочуть показати ті, хто володіє засобами масової інформації.

"Все бурління культури, що якщо починати перераховувати, тут, в Америці, дійсно є, але воно не складається в якесь єдине культурне життя, а складається з окремих подій, ... культура лише декорація для прикриття функцій щоденного життя, а не частина самого життя." Російський іммігрант Шоссет.

Культура й мистецтво в американській історії ніколи не були органічною частиною життя суспільства, як у Європі, вони завжди сприймалися утилітарно - як форма відпочинку від праць насущних, як розвага, як частина функціонального комфорту. Високу культуру, що говорить об буття, в Америці перемінила масова культура, що говорить про побут, і її призначенням стала прикраса побуту.

"Мистецтво для нас не перша необхідність - нашій країні потрібні ремесла.", писав Джон Адамс, другий президент Сполучених Штатів.

З моменту утворення Нового Світу, що будувалося на континенті без яких-небудь ознак цивілізації, інтелектуальне, естетичне, емоційне наповнення життя не було метою суспільства. Життя Європи будувалася на культурі, навколо культури, тому що культура вважалася метою й змістом цивілізації, а результат всіх сфер людської діяльності розумілося не як матеріальне багатство саме по собі, а як цінності культури, які створюються в процесі його будівництва.

У США, у новій країні, що з'являється серед дикої природи, ішла щоденна боротьба за елементарне фізичне виживання, і для мільйонів іммігрантів, що бігли на новий континент від європейської вбогості, економічний успіх був важливіше культури, недарма європейці називали американців "новими варварами". Америка створювала нове мислення, нову психологію, нові культурні цінності - цінність праці, матеріального багатства, росту економіки.

Європейці знаходили красу, хвилювання, катарсис у мистецтві, американці - у будівництві бізнесу, у росту капіталу. Культура й цінності всі виробництва, що ускладнювалося, і ринку ставали культурою й цінностями повсякденної психології. Європейці збагачували себе, прилучаючись до вищих форм мистецтва й гуманітарного знання. Американці вдосконалювали себе, усмоктуючи складні форми ділового життя, виробляючи в собі ті риси, які приведуть до успіху й збагачували своє життя новими формами фізичного комфорту й розваг.

У США класична культура не могла мати такого авторитету, як у Європі, тому що вона статична по визначенню, вона говорила про вічний, і тому не відповідала умовам американського життя, побудованої на постійній зміні.

Однак, класична культура не була повністю відкинута, вона була використана як сировина, що після вторинної переробки - "cultural recycling", ставала частиною товарів широкого вжитку, культурного ширвжитку.

"У відмінності від класичної культури мас-культура не прагне відбити реальність, вона цю реальність реконструює, створюючи одномірну декорацію з елементів старої культури, що надає порожнечі й вакууму, химерам нового життя, деяку вірогідність." Генис.

Щоб залучити до себе увага публіки продукт масової культури повинен бути яскравим, видовищним, тому значними явищами американського культурного життя стають не ті, які говорять про основні питання життя, а периферійні події, екстремальні у своєї видовищності - пограбування, убивства, політичні скандали, автомобільна або авіакатастрофа, землетрус у Каліфорнії або повінь у Новому Орлеані.

"У масовій культурі якість речей, подій і людські якості не мають ніякої цінності. Цінується тільки ефект, що робить річ, людина або подія." Італійський письменник Барзіні.

Масову культуру створюють не вільні художники, що шукають відповіді на вічні питання життя, вона створюється виконавцями, що виконують замовлення професіоналами, фахівцями, що підкоряються законам виробництва.

"Продукти культури виробляються індустрією за правилами будь-якого іншого масового виробництва й створюються насамперед розраховуючи на ринок. Індустрія культури не ставить своєю метою культурний розвиток мас." З доповіді ЮНЕСКО.

Масова культура говорить, що якщо вам щось не подобається у вашому житті, малюйте собі мрію, вірте в мрію, заміняйте мрією реальність, живете в мрії, так, як це робили багато поколінь до вас, що жили "Американською мрією".

Герой Сильвестра Сталлоне у фільмі "Rambo IV" поодинці, наводить порядок у Південно-Східній Азії. Він перемагає там, де американська армія зазнала нищівної поразки. Хоча це суперечить історичним фактам, глядач вірить вражаючому видовищу, а не історичним фактам, до яких йому немає ніякої справи. Всі соціальні проблеми вирішуються однією людиною, поодинці. Система виховує маси на ідеї, - "One can make a difference", одна людина може змінити мир.

У сталінську епоху надавалося величезне значення впливу окремих людей на життя всієї країни. У випадку економічних, політичних і військових невдач, відповідальність покладала на конкретних виконавців. Як говорив Сталін про способи суспільних проблем, "немає людини, немає проблеми". Результат сталінського підходу - продуктивність розстрілів і непродуктивна економічна система. Але сталінський метод давав можливість зняти відповідальність із самої системи, що ставала недосяжною для критики.

Той же принцип відбитий в американській формулі - "One can make a difference", використовує парадоксальну властивість свідомості масової людини - конкретність досвіду, що говорить, що один нічого не може змінити, і здатність вірити в ілюзію, що мир змінюють одинака. Мир змінює вся система в цілому, у якій окрема людина лише піщина у величезному піщаному потоці. Масова культура - частина цього потоку, і в нього вливається усе більше "піщин" багатьох країн і континентів, масова культура стає космополітичної, інтернаціональної.

Завдяки розвитку різних нових видів комунікацій, що зв'язали мир у єдине ціле, починає відбуватися, природна в цьому процесі, уніфікація всіх національних культур, і кожна окрема національна культура відмовляється від своєї специфіки, тому що національна специфіка провінційна й не може вийти на глобальний ринок.

Молодь багатьох країн віддає перевагу американській культурі своєї національної, вони перестають читати книги й дивитися фільми, випущені в їхній рідній країні. Незважаючи на анти-американські настрої в Європі, Росії, Азії й Латинській Америці, кількість проданих на цих ринках американських музичних дисків і відео збільшується щороку.

Цей дивний феномен порозумівається тим, що масова культура малює мир, що часто не має ніякого відношення до конкретного американського життя.

Індустрія культури поставляє усьому світу розваги - "fun". Споживач тягнеться до всього екстремального, до всього, що виходить за межі його монотонного, стерильного існування. І "fun" для нього - це всі види й форми злочинів, всі види фізичних насолод, азартні ігри, порнографія, гомосексуалізм, садизм, мазохізм, які удосталь надає індустрія розваг.

"Американська культура прищеплює молоді всього миру американський стиль життя. Так само, як фізичне забруднення атмосфери міст Заходу приводить до погіршення якості життя, так і популярна культура, настояне на помиях, отруює культурну атмосферу агресивно анти-гуманістичною філософією, що приводить до дегенерації всього суспільства, але, насамперед, до дегенерації молоді - майбутнього миру. Якщо атмосфера, що створює американська масова культура, пошириться по усім світі нівідкіля буде навіть імпортувати свіже повітря." Угорський композитор Сандор Балассі.

Але ця проблема вже вирішується створенням такої людської породи, що не тільки здатна дихати "настояним на помиях" повітрям, але виховує гурманів сміттєвого ящика, у яких від свіжого повітря наступає ядуха.

Сучасна масова культура точно відбиває ті зміни які відбулися за останні півстоліття інтенсивного зростання матеріального багатства, що зажадало нових героїв, героїв дії й нову культуру відносин. У масовій культурі відсутня спонтанність, безпосередність почуттів, у ній немає міркувань над життям, немає узагальнень життєвого досвіду. На перший план виступають дії персонажів, а не їхньої емоції, думки, їхній внутрішній мир.

У сучасній культурі зник той жанр, що у плині існування гуманістичної цивілізації вважався її вищим досягненням - трагедія. Починає зникати також і драма, тому що саме життя, побудоване на раціональній основі, усуває драматизм внутрішнього життя особистості, що був колись центром і головним інтересом літератури, театру й кіно. Розмаїтість мотивів людського поводження, розкриття вершин і падінь людського духу, які колись були основним змістом мистецтва у всіх жанрах, масову культуру не цікавлять. У трагедії й драмі існувало узагальнення людського досвіду, а в масовій культурі домінуючі жанри - комедія й фільми "action". У них внутрішній конфлікт і конфлікт із суспільством, у якому проявляється обсяг особистості, відсутній. Сам сюжет і діалоги, головний зміст щирих добутків мистецтв, використаються лише як зв'язування між феєрверками акробатичних номерів і технічних ефектів, декоративна сторона у видовище важливіше змісту.

Видовища, які надає телебачення, дозволяють проводити перед екраном вільні години від роботи, перед глядачем миготять тисячі картинок, що переміняються з величезною швидкістю, вони наповнені дією, але змісту в них ні, масовий споживач у ньому й не має потреби, йому потрібна струс, "kick", підйом адреналіну в крові. По визначенню французького філософа Гі Дебор, це "нескінченний потік банальностей, представлених із пристрастю шекспірівських трагедій."

Назва кінотеатрів в Америці на початку двадцятого століття, "motion pictures", картинки що рухаються, відбивало відношення публіки до цього виду розваг, що не вважався тоді мистецтвом.

Хоча сьогодні кінематограф і телебачення відносять до розряду мистецтв, але вони, в остаточному підсумку, виконують ту ж розважальну функцію - картинок, що рухаються, у яких бійки, стрілянина й погоні є основним змістом, як й у ринкових кіно-балаганах (Nickel Odeon) початку 20-го століття. Сьогодні кількість й якість приголомшуючих зорових і звукових ефектів картинок, що рухаються, непорівнянні з тими, що вироблялися на початку 20-го століття, але їхній зміст те ж.

Видовище, феєрверк образів й є, властиво, зміст, а феєрверки залучають усіх, у незалежності від національності, віку, утворення й культури. Феєрверк не припускає міркувань, він не звертається до розуміння, він засліплює своєю яскравістю, залишаючи все інше навколо в повній темряві.

"У майбутньому буде створена така форма контролю над суспільством, аналога якому не знає історія.... незліченна велика кількість людей, рівних й однакових, будуть жити в постійній погоні за всі новими й новими задоволеннями. Вони повністю підкорятися тій силі, що ці задоволення поставляє. І сила цієї влади буде абсолютна й непорушна." Олдос Хакслі.

Література

1.Анісімов С.Ф. Духовні цінності: Виробництво й споживання. - К., 2004

2.Здравомыслов А.Т. Потребности. Интересы. Ценности. – М., 2005

3.Сорокин П.Л. Общие черты и различия между Россией и США//Социологические исследования. – 1993. № 8

4.Стенлі Мілграм. Досвід міського життя: психологічне дослідження. - К., 2005

5.Девид Майєрс. Соціальна психологія. Інтенсивний курс. - К., 2002