Механізм формування престижу деяких професій інтелектуального характеру, умови його формування

Механізм формування престижу деяких професій інтелектуального характеру, умови його формування

Зміст

Вступ

Розділ I Динаміка становлення престижності інтелектуальних професій сучасної молоді і чинники, її що формують

1.1 Фактори, що впливають на престижність професії

1.2 Динаміка формування престижності інтелектуальних професій в індустріальному і постіндустріальному суспільстві

Розділ II. Аналіз формування престижності інтелектуальних професій в умовах сучасної ринкової економіки

2.1 Рейтинг інтелектуальних професій

2.2 Оцінка престижності інтелектуальних професій засобами масової інформації

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Загальна характеристика проблеми. У наші дні, коли країні не вдається знайти вихід з кризового становища, коли економічні негаразди породжують занепад в культурній освітній та інших сферах життя, коли значна частина населення перебуває в дуже складному становищі, багато хто, а особливо це стосується молоді, звертає свої погляди на престижні та високооплачувані професії. Уже минув той час, коли більшість дітей бажали стати лікарями або вчителями. Реалії показують, що для того, щоб забезпечити своє майбутнє, потрібно отримувати спеціальності інших спрямувань. Особливим попитом серед молоді сьогодні користуються професійні спеціальності такі, як менеджер, юрист, економіст, дещо нижче стоять спеціальності перекладача, психолога і т.п. Серед більшої частини населення ходить думка, що дані професії носять, як правило, суто інтелектуальний характер, але при цьому автоматично забезпечують високий рівень матеріального доходу, надають певний соціальний статус, дозволяють досягти добробуту. Ось чому на сьогоднішній день у вузах проводяться значні набори на факультетах міжнародних відносин, менеджменту, юриспруденції, які неможливо, через деякий час будуть перевищувати набори на факультети прикладних спеціальностей.

Проблема у цьому питанні полягає, по-перше, в тому що не кожен із тих, хто закінчив відповідні факультети зможе бути хорошим дипломатом, юристом тощо. Дуже часто такі люди отримують роботу лише завдяки зв'язкам. В результаті такого відбору, коли талановитий молодий спеціаліст не отримує відповідного робочого місця, а пробивається менш здатний до такої роботи, але по "блату", страждає держава. Справа в тому, що така тенденція носить досить значний, щоб не сказати масовий характер, і це справді гальмує розвиток молодої держави.

По-друге, якщо потік на факультети престижних інтелектуальних професій буде продовжуватися, то скоро ринок праці буде значно перенасичений такими спеціалістами. Зрозуміло, що якщо на ринку праці буде така чисельність менеджерів, яка перевищує попит на них, то це зумовить проблему працевлаштування для випускників вузів. У виграшному становищі виявляться ті, хто має певні переваги такі, як досвід роботи, додаткове знання комп'ютера, іноземних мов, поглиблене знання певної галузі для якої потрібен спеціаліст, друга спеціальність тощо. Враховуючи всі вищевказані фактори зазначимо, що в даній ситуації через кілька років або й раніше можливий другий "професійний бум", коли почнеться масова перекваліфікація спеціалістів з вищою освітою, тепер вже на спеціальності прикладного призначення.

Отож, метою даного дослідження є визначення механізму формування престижу деяких професій інтелектуального характеру, умов його формування.

Предметом дослідження є особливості розуміння престижу професій у громадській думці та розвиток тенденцій серед молоді на освоєння інтелектуальних професій і процес зростання попиту на інтелектуальні професії менеджера, маркетолога, фінансиста, юриста, дипломата та інших.

Об'єкт дослідження - працююче та непрацююче населення м. Львів, а також студенти престижних спеціальностей як безпосередні учасники "руху престижу". Значну долю дослідження відводилося опитуванню студентів престижних спеціальностей, як безпосередніх учасників "руху престижу", їх доля складала не менш 20% від загальної кількості респондентів. Одним із сегментів опитуваних стала певна кількість спеціалістів з області психології, які б конкретніше пояснили механізм формування престижу професій серед молоді - майбутніх державних діячів. До об'єкту дослідження, який покаже динаміку зростання кількості студентів - майбутніх спеціалістів на відповідних факультетах слід віднести певні статистичні дані. Мається на увазі загальна кількість студентів на факультетах престижних спеціальностей у порівнянні з попередніми роками, питома вага таких студентів серед загальної кількості студентів вузів у процентному вираженні, жорсткість конкурсного відбору при вступних іспитах (наприклад: 15 чоловік на 1 місце на спеціальність "менеджмент") і т.п.

Мета дослідження - вивчення механізму формування престижу деяких професій інтелектуального характеру серед дорослого населення та молоді, особливостей його розуміння у свідомості людей.

Завдання дослідження:

1. Дати визначення поняття "престиж професії";

2. з'ясувати основні фактори, які визначають престиж професій;

3. встановити рейтинг інтелектуальних професій (визначити, які саме професії користуються найбільшою повагою і попитом, чому, можливості професій);

4. визначити, які фактори впливають на рейтинг професій у розумінні молоді та у громадській думці;

5. проаналізувати динаміку престижу інтелектуальних професій у індустріальному та постіндустріальному суспільстві (встановити зміну популярності професій);

6. З'ясувати основні мотиви молоді при освоєнні спеціальностей інтелектуального характеру та критерії вибору таких професій;

7. виявити співвіднесення розуміння престижу професій студентів та решти населення;

8. виявити чи молодь орієнтується на розуміння престижу, сформованого у громадській думці.

Отже, виходячи з мети і завдань курсової роботи буде побудоване дане дослідження.

Розділ I Динаміка становлення престижності інтелектуальних професій сучасної молоді і чинники, що її формують

1.1 Фактори, що впливають на престижність професії

Дуже часто вибираючи свою майбутню професію, молоді люди керуються таким чинником, як її престижність.

Престиж (франц. prestige, первинне значення - чарівливість, чарівність, від лат. praestigium - ілюзія, обман відчуттів), авторитет, пошана, довіра. [16, c.78]

"Соціальний престиж" - значущість, привабливість, що приписується в суспільній свідомості різним сторонам діяльності людей. Як синонім престижності професії можна використовувати також слово "мода". [16, c.65]

Так що ж таке престижність професій? Престиж професій - феномен суспільної свідомості, в якій відображається існуюча в суспільстві ієрархія професій, визначувана відмінностями в ступені складності і відповідальності праці, тривалістю необхідного для неї професійного становлення, рівнем її оплати і іншими чинниками.

Поняття престижу все ж таки залишається в деякій мірі невизначеним. У рамках європейській соціологічній традиції М. Вебер розглядав статус як показник соціальної репутації і відмінний від класу спосіб вимірювання рівнів соціальної стратифікації. Класова нерівність заснована на нерівному доступі до матеріальних винагород і відмінностях в життєвих шансах. Не дивлячись на визнання значущості веберовського аналізу, в американській соціологічній традиції воєдино зводилися відразу декілька показників професійної нерівності: дохід, влада, рівень освіти, а також соціальна репутація. [18, c.45]

Для аналізу професійного престижу застосовується критерій соціального престижу. Соціальний престиж - це віддзеркалення в суспільній свідомості реального становища в системі суспільних відносин окремої людини, соціальної, професійної групи, трудового колективу, що характеризує той вплив, пошану, якою вони користуються в суспільстві. У вужчому сенсі соціальний престиж означає те місце, яке з погляду громадської думки займає той або інший соціальний статус в ієрархії інших статусів. Соціальний престиж тісно пов'язаний з престижем професій і рідко виділяється для самостійного вивчення. У вітчизняній соціології соціальний престиж вивчається у зв'язку з соціальною орієнтацією переважно молоді. [18, c.48]

Отже, згідно з вищесказаним престиж професій завжди був і буде актуальний. А у наш час тим більше актуальний, у зв'язку з тим, що сучасне українське суспільство постійно трансформується, а значить, і цінності даного суспільства теж зазнають зміни. А вони, у свою чергу, безпосередньо впливають на престиж професій, отже, і престижність професій теж дуже швидко трансформується.

Орієнтація на престижну професію говорить про бажання мати авторитет і привабливість в очах суспільства, свого найближчого оточення - рідних і знайомих. А які професії користуються увагою і симпатією? Звичайно ж ті, про яких "всі говорять". В результаті, в числі престижних опиняються професії, що фігурують в засобах масової інформації (особливо в газетах і на телеекранах). Причому привабливість їм додається побічно, через опис "романтичного" життя їх володарів: діяльності політиків, досягнень спортсменів, світського життя "зірок".

Престиж тісно пов’язаний із самооцінкою. Прагнення до володіння чим-небудь престижним, не тільки професією, але і речами, свідчить про бажання підняти свою оцінку в очах оточують і, як наслідок, власну Самооцінку. При цьому людина стає заручником оцінюючих його людей, але що-небудь зовнішнє - чия-небудь оцінка або чийсь єдиний авторитет, не може стати основою для самооцінки. Самооцінка людиною самої себе, є основою для самоповаги і упевненості в собі. [16, c.84]

Вибір професії може ґрунтуватися на традиціях (сімейні професії), на цілераціональних міркуваннях (наприклад, величині заробітку), а також на харизматичних і афектних критеріях. Неабиякою мірою на стабільність попиту на дану професію впливають обсяг підготовки, потрібний для виконання спеціалізованих функцій, і можливість гарної оплати праці даної професії. Особлива група чинників вибору - критерій престижності професій, коли що вибирає враховує її суспільний статус. Професійний престиж визначається системою цінностей в суспільстві і сприймається у світлі функціональної важливості різних професій.

Отже, спробуємо конкретизувати чинники, які впливають на престижність інтелектуальних професій. [8, c.45-49]

1. Об'єктивні характеристики, тобто соціально-економічна і політична ситуації в країні, превалюючі цінності даного суспільства і середовище мешкання людини.

2. Характеристики самого суб'єкта, тобто статеві і вікові характеристики людини, соціальний статус, рівень освіти, інтереси і особисті таланти молодої людини.

3. Ще одна група чинників це соціалізація, тобто соціальне оточення (коло спілкування), вплив сім'ї на формування поглядів підлітка (традиції: сімейні професії]), целераціональні міркування (наприклад, величина заробітку), стиль життя і цінності, що склалися, і стереотипи.

4. Одним із основних факторів, який впливає на формування престижу професії є рівень її оплачуваності. Буде логічно припустити, що при виборі спеціальності загальна маса людей керується принципом матеріальної забезпеченості, яку дана спеціальність принесе. В основному, лише ті, хто не має можливості оплатити навчання чи іншим способом попасти на факультети престижних спеціальностей, обирають інший шлях. Крім того рівень доходів визначає соціальний статус людини в суспільстві, атрибути високого статусу (дорогий автомобіль, золоті прикраси, дача і т.п.) Дозволяють виділити людину серед інших, віднести її до певного шару населення. Як правило, рівень доходів дозволяє скористатись послугами престижних фірм, сприяє високому життєвому рівню. У наших тяжких економічних умовах більша частина населення може лише мріяти про таке життя, проте кожен прагне його. Дуже часто у сім'ї збираються значні кошти лише для того, щоб дати престижну освіту дітям, забезпечити таким чином їх майбутнє. Отже, рівень доходу, який приносить професія напряму впливає на її популярність та престиж.

Користуючись значним попитом на престижні спеціальності більшість вузів просто намагається отримати з цього матеріальну вигоду. Відповідно до законів ринкових відносин попит на спеціальності менеджера, маркетолога, юриста та ін. Викликав значну їх пропозицію, тобто призвів до того, що майже у всіх вищих навчальних закладах відкрилися відповідні платні факультети. Частково це виникає тому, що залишені без державної підтримки державні вузи змушені шукати вихід із скрутного матеріального становища. Досить оперативно на даний попит відгукнулися приватні навчальні заклади, які на цьому просто заробляють гроші. Нерідко від якого-небудь ректора можна почути фразу, що його вуз на 60-80% підтримується за рахунок студентів-контрактників.

5. Підвищення загального життєвого рівня населення незалежно від професії призведе до зниження попиту на вказані спеціальності. Як уже було зазначено, основним фактором формування престижу певних спеціальностей є рівень доходу та пошуки нашим населенням шляхів до покращення своїх умов життя. Якби уявити, що економічні негаразди минули і загальний рівень матеріальної забезпеченості зріс, покращився добробут, то можна розвинути теорію, що більша частина людей задовольнилася б професіями іншого характеру. Багато хто вважає, що зовсім необов'язково отримувати спеціальність із верхньої частини рейтингової таблиці, якщо можна задовольнити свої потреби і забезпечити нормальне існування, працюючи слюсарем, монтером тощо. Тобто для зацікавленості молоді в отриманні професійних знань менш престижного характеру потрібно забезпечити рівень заробітної плати цих професій на рівні, достатньому для нормального життя. В таких умовах значно знизиться рівень розмежування між спеціальностями, і їх поділ на престижні та менш престижні. [16, c.75]

1.2 Динаміка формування престижності інтелектуальних професій в індустріальному і постіндустріальному суспільстві

Дослідження престижу професій в світі мають більш ніж півстолітню традицію. За цей час, особливо після другої світової війни, накопичений величезний емпіричний матеріал, що охоплює дані майже 60 країн. Не дивлячись на відмінності в методиці зібрання даних, дані порівнянні і показують, що відмінності в ієрархії престижу як усередині країн, так і між ними відносно невеликі. Це свідчить про надзвичайну стійкість даного явища. [3]

Так, в 20-30 роках XX століття в нашій країні особливо престижною вважалася професія вчителя. Вчителями були як чоловіки, так і жінки. До освічених, високоінтелігентних вчителів зверталися за порадою з різних житейських питань.

Також, в 20-х роках двадцятого століття багато попередніх подій сприяли швидкому розвитку емансипації зі всіма її наслідками. Жінки залучалися до суспільного виробництва, що привело ідею чоловічої і жіночої рівності до повного ігнорування особливостей жіночого організму і психіки, внаслідок чого збільшилася участь жінок в найважчій фізичній праці, залучення їх до традиційно чоловічих професій і до занять військово-прикладними видами спорту.

Ідеї емансипації були найбільш популярні у молодіжному середовищі. З її початком сотні тисяч жінок вирушили до армії.

У період Великої Вітчизняної Війни в армії служило 800 тисяч жінок, а просилися на фронт ще більше. Не всі вони виявилися на передовій; були і допоміжні служби, де вимагалося замінити чоловіків, що пішли на фронт. В цей період для жінок властиві професії телефоністки, радистки і т.п. - тобто ті, які не пов'язані з необхідністю вбивати. Зустрічалися серед жінок у важкі військові роки, і професії, що раніше вважалися "чоловічими": жінка-льотчик, снайпер, стрілець, автоматник, зенітниця, танкіст і кавалерист, матрос і десантниця. [9, c.54-58]

З середини ХХ століття професія офіцера стає дуже популярною. Інтерес до неї "підігрівало" телебачення, показуючи фільми, головними героями яких були офіцери. Так, подивившись фільм "Таємниця двох океанів", багато хлопчаків вирішили освоїти професію підводника, конкурс в навчальні заклади такого плану був 12 осіб на місце. З середини ХХ століття жінок часто можна було зустріти на заводах, в цехах. Вони, нарівні з чоловіками, їздили піднімати цілину, освоювати нові землі. Саме в ХХ столітті стала престижною професія актора. До цього, починаючи із перших століть нашої ери і до XIX століття ця професія була непопулярною, актори не могли розраховувати навіть на повагу.

В 60-70-ті роки ХХ століття найбільш значущими вважалися професії, пов'язані з науковою діяльністю. Саме в ці роки відбувається масовий розвиток проводового і радіозв'язку, телебачення. Не зважаючи на те, що в передових країнах типу США ці області науки і техніки, розвивалися в 30-40 роки 20 сторіччя. Таке запізнення було пов'язано з відволіканням "Радянського світу" на 2-у світову війну і подальше відновлення промисловості. [10, c.18]

Професії, пов'язані з радіо, були неймовірно популярними в 60-70 роки. Радіоаматор - відмінно, радіохуліган - теж непогано, телемайстра можна було прирівняти до Героя Радянського Союзу за можливістю отримання гостродефіцитних товарів, адже в кожному магазині у нього був знайомий, який міг підкинути йому "дефіцит" в обмін на можливість швидкого ремонту телевізора, який дуже часто ламався. Ну а люди, чиї імена миготіли у титрах на телебаченні, були просто знамениті. Конкурс на ці спеціальності в інститутах зв'язку збільшувався з року в рік. І все це, не дивлячись на те, що практично всі абітурієнти знали, що зарплата інженера 120-130 рублів, а застосувати свої знання в побуті можна тільки в обмеженому об'ємі. Будівельник може побудувати собі будинок (може бути, навіть із заощаджених на будівництві матеріалів), медик - вилікувати всіх рідних, залізничник - забезпечити потрібних людей квитками, та ще і прокататися у протилежний кінець країни безкоштовно. На відміну від всіх цих спеціальностей зв'язківець не міг використовувати свою спеціальність безпосередньо на благо своєї сім'ї, але це нікого не зупиняло. [10. c 19-21]

За часів існування СРСР до кола елітних високопрестижних спеціальностей поза сумнівом належала професія вченого, але під впливом суспільних потрясінь 90-х років минулого століття, за умов запровадження до суспільної свідомості нової системи цінностей оцінки престижу професії вченого стали помітно стриманішими. Проте як показало проведене дослідження, і досі фахове заняття наукою залишається привабливим для значної частини населення. [13, c.73-74]

В 90-ті ж роки на вістрі популярності виявилися економісти, фінансисти, юристи. Також, в цей же час по-справжньому престижною стає професія журналіста. Адже до цього, в XIX ст., для того, щоб стаття була опублікована, журналістам доводилося пройти схвалення не тільки редактора, але і цензора, а за політично некоректні вислови цілком можна було потрапити у в'язницю. [7, c.5-7]

З настанням ХХI століття і розвитком технологій техніки і машинної праці, багато спеціальностей зникають, застарівають. Оскільки сучасний технічний розвиток зв'язаний, перш за все, з розробкою і упровадженням нових засобів інформації, зв'язку і управління, на ринку праці відмирають професії, пов'язані з обслуговуванням застарілих інформаційних засобів, наприклад, друкарка, телефоніст, друкарський складач. [7, c.8]

Зараз дуже активно розвивається сфера торгівлі, управління і інформаційного обслуговування. В цій сфері немає розділень на "чоловічі" і "жіночі" професії. Комерційні агенти, агенти з нерухомості, туризму, банківські працівники, менеджери із персоналу, маркетингу, реклами, фінансові менеджери, офіс-менеджери, у цих і багатьох інших популярних сьогодні професіях без проблем уживаються представники обох статей. Це яскраво показано в статті зі збірки "Сучасний кадровий менеджмент" [23, c.15]: "Жінка-менеджер в процесі управління відрізняється великим прагненням до нового, радикалізму, високою чутливістю, турботою про людей. Проте ми вважаємо, що значення суто "чоловічих" і суто "жіночих" управлінських характеристик не таке важливе при реалізації управлінської діяльності. Вирішальним є комплекс індивідуально-типологічних характеристик особистості. "

В XXI столітті також популярні професії, безпосередньо пов'язані з інформаційними технологіями. Менеджер інформаційних систем, мережевий адміністратор, адміністратор баз даних, фахівець із мереж та телекомунікаціях, системний аналітик - в цих спеціальностях лідерами є чоловіча половина людства. [6, c.113]

Нова престижна професія ХХI століття - професія психолога, тут першість утримують жінки. Хоча останнім часом все більше керівників і менеджерів різних підприємств прагнуть одержати ще і психологічну освіту, оскільки, знаючи психологічні механізми, можна викликати до себе прихильність будь-якого співбесідника, швидше добитися бажаного результату. Ринок професій ХХI століття величезний. Вибираючи спеціальність треба пам'ятати, що всі ці розділення на популярні і не популярні професії - відносні! А закінчити хотілося б словами директора Міжнародного інституту управління МГИМО (У) МЗС РФ Роберта Енгибаряна: "Найпрестижнішим в XXI столітті, як і в XX, я вважаю професіоналізм - найвищий професіоналізм у будь-якій справі". [4, c.163]

Розділ II. Аналіз формування престижності інтелектуальних професій в умовах сучасної ринкової економіки

2.1 Рейтинг інтелектуальних професій

Предметом даного дослідження є рейтинг інтелектуальних професій і чинники, що впливають на вибір молоддю даної професії. Тому, об'єктом дослідження даної теми стала студентська молодь. Необхідно проводити дослідження серед студентської молоді, а не серед абітурієнтів, тому, що студенти вже зробили свій вибір, поступили в певний вуз, можуть обґрунтувати свій вибір і безумовно сказати, чи грала при виборі майбутньої професії яку-небудь роль престижність даної професії.

Для того, щоб побудувати концептуальну модель дослідження, тобто вибрати ті поняття, які б характеризували об'єкт і предмет дослідження, потрібно конкретизувати (визначити) ці поняття, з яких складається тема даного дослідження. Для визначення того, що рухає сучасною студентською молоддю у виборі престижної професії, по-перше, треба встановити ті вікові рамки, в які входить досліджувана студентська молодь.

Взагалі молоддю називають велику суспільну групу, що має специфічні соціальні і психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічне і суспільно-політичне положення, їх духовний світ знаходиться в стані становлення, формування. До молоді звичайно відносять людей у віці від 16 до 30 років. Але оскільки проводилися дослідження тільки студентської молоді, то рамки звужуються до віку від 16 до 23 років. Студентство - це соціальна група, що складається з молоді, що навчається у вищих учбових закладах, що складає соціально-демографічну групу з певним суспільним положенням, роллю і статусом. Не дивлячись на те, що студентство характеризується спільністю інтересів, субкультури і способом життя, в їх соціально-професійній групі існують соціальні нерівності. [16, c.35]

В 1999 р. співробітники відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України спільно з фірмою “СОЦИС” провели загальнонаціональне опитування з метою дослідження стану та динаміки оцінок престижу професій. [3, c.2-8] Перше подібне дослідження проводилося в 1994 р., друге  1996 р. Респонденти представляли всі основні соціально-демографічні й соціально-професійні категорії населення, як і усі регіони України. Перелік професій і занять, запропонованих для оцінювання, містив 31 найменування, куди увійшли різні за рівнем кваліфікації й освіти професії як розумової, так і фізичної праці, а також заняття сфери обслуговування. Індекси престижу професій розраховувалися як зважені середні арифметичні значень 1; 0.5; 0; - 0.5; - 1, які приписуються відповідям респондентів щодо міри престижності кожної професії: 1 - дуже високий престиж у суспільстві; 0.5 - високий; 0 - середній; - 0.5 - низький; - 1 - дуже низький. Керуючись темою дослідження, буде проаналізовано престижність саме інтелектуальних професій.

Ієрархічно впорядкована шкала оцінок престижу професій за даними дослідження 1999 р. представлена у таблиці 1. [3, c.3] Як і у попередні роки, очолюють престижну ієрархію заняття висококваліфікованою розумовою працею, насамперед управлінською, але також законотворчою, юридичною, підприємницькою, медичною, науково-викладацькою діяльністю.

Середня частина рангованого ряду представлена різними за рівнем освіти, кваліфікації та видами праці заняттями. Тут залежність престижу професії від рівня необхідної освіти не є домінуючою ознакою ієрархічного впорядкування оцінок престижу. Престиж бухгалтерської діяльності за величиною оцінки випереджає професію вчителя, військовослужбовця, агронома, інженера, ветеринара. Остання професія за престижністю поступається навіть медсестрі.

До основних соціально-демографічних характеристик індивідів, що зазвичай мають значну соціально-диференціюючу силу, зараховують насамперед стать і вік. Досвід попередніх досліджень престижу професій і занять показав, що стать є маловпливовим чинником диференціації оцінювання престижу: у 1994 р. статистично значуща відмінність оцінок з боку опитаних чоловіків і жінок зафіксована тільки щодо професії лікаря. У 1996 р. - щодо чотирьох професій (директор заводу, вчитель, вчений, військовослужбовець). Аналізоване дослідження 1999 р. фіксує тільки три статистично значущі відмінності між чоловіками і жінками щодо оцінювання престижності праці депутата, бухгалтера і ветеринара. Отже, стать залишається слабким соціально-диференціюючим чинником оцінювання престижу різних видів трудової зайнятості. Проте цікавим є факт того, що кожне наступне дослідження фіксує статистично значущі відмінності в оцінках чоловіків і жінок щодо інших професій. Жодного разу такі відмінності не повторювалися.

На противагу статі, вік респондентів (Таблиця 3) [3, c.4] виявляє себе значно впливовішим чинником соціальної диференціації, особливо коли індивіди належать до різних поколінь з відмінним життєвим і трудовим досвідом. Не вдаючись до детального порівняння оцінок респондентів усіх вікових груп, виокремимо тільки тих, хто стоїть на порозі трудового житті або ж зовсім недавно його розпочав (16-29 років) та тих, хто перебуває на завершальному етапі трудової діяльності або ж уже на заслуженому відпочинку (55 років і старші). Статистично значуще відмінними є оцінки наступних професій, з яких лікар, вчений, вчитель, агроном, військовослужбовець, медсестра, ветеринар, інженер, оцінюються вище людьми з більшим життєвим і трудовим досвідом. Протилежний вектор оцінювання зафіксовано лише щодо заняття з надання юридичної допомоги населенню, установам і підприємствам, захисту їхніх інтересів у суді, тобто адвокатської діяльності. Молодь вище оцінює престижність такої діяльності у сучасному суспільстві, ніж ті, кому за 55 років.

Отже, вік і життєвий досвід є підставою для того, щоб по-різному оцінювати престижність різних видів трудової діяльності, але не підставою для відмінного бачення усієї соціально-професійної ієрархії. Обидві шкали оцінок престижу респондентів 16-29 років і старших 55 років є загалом дуже подібними.

Рівень освіти респондентів (Таблиця 4) [3, c.4] також традиційно вважається одним з основних чинників соціальної диференціації та відмінностей у поглядах, ціннісних орієнтаціях, оцінюванні різноманітних явищ і соціальних процесів. Престижність заняття не є винятком.

Зафіксовані відмінності мають одну домінуючу тенденцію: чим нижчий рівень освіти респондентів, тим вища оцінка престижу заняття. Це стосується професій: депутат, лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, медсестра. Лише щодо заняття адвоката така тенденція не є характерною.

Одним з емпіричних узагальнень, зроблених на підставі багаторічного досвіду дослідження престижу занять, є висновок про так званий “професійний егоїзм”: опитувані зазвичай вище оцінюють професії, які мають самі або близькі до їхніх власних. Для нашого суспільства така тенденція, очевидно, не є характерною. Якщо за показник статусу зайнятості вважати рівень освіти, то оцінювання респондентами з різних освітніх груп престижності, наприклад, низки традиційних занять висококваліфікованої розумової праці (лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, ветеринар) відбувається не як вияв “професійного егоїзму”, а скоріше як вияв “професійної самозневаги”. З наведеної нижче таблиці (Таблиця 1) видно, що виокремлені традиційні заняття, які для їхнього практикування потребують виключно вищої освіти, найнижче оцінюються саме респондентами з такою освітою.

Таблиця 1. Індекси престижу занять, що потребують вищої освіти, за оцінками респондентів з різними рівнями освіти.

	Освіта респондента
Професія, заняття	Початкова, неповна середня	Середня загальна і спеціальна	Незакінчена вища і вища
Лікар	0.398	0.343	0.331
Вчений	0.378	0.246	0.220
Викладач вузу	0.355	0.293	0.254
Актор	0.135	0.079	-0.008
Вчитель	0.044	-0.061	-0.162
Військовослужбовець	0.010	-0.093	-0.158
Агроном	-0.046	-0.171	-0.198
Інженер	-0.058	-0.159	-0.222
Ветеринар	-0.093	-0.188	-0.240

Отже, на оцінювання престижності тих чи тих професій і занять у нашому суспільстві статистично значуще впливає рівень освіти, досягнутий самими респондентами. Але це стосується тільки абсолютних значень індексів престижу. Відмінність в оцінках, як і у випадку з віком респондентів, супроводжується однаковим баченням престижної ієрархії загалом.

Чи залежать оцінки престижу занять від місця проживання респондентів? Очевидно, так, якщо мати на увазі насамперед величину того населеного пункту, де респондент мешкає і є чи був залученим до сфери трудової діяльності. Адже величина місця проживання - це не просто кількість людей, з якими ти поділяєш спільний безпосередній життєвий простір, це насамперед можливості вибору професії, одержання освіти і обсяг ринку праці, який дає вкрай обмежені чи значно ширші можливості для пошуку і зміни місця роботи, заняття взагалі. Щоб переконатися у впливовості чинника місця проживання на оцінювання престижності професій, серед респондентів аналізованого дослідження були виокремлені три категорії: мешканці великих міст з населенням більше 500 тис., мешканці усіх інших міст, а також ті, хто проживає у селищах міського типу та селах (таблиця 5). Не вдаючись до детального аналізу, відмітимо кілька цікавих тенденцій. Як не дивно, але серед мешканців великих міст та сіл і селищ міського типу виявилося багато спільного в оцінках престижу занять. Добре відомо, що у великих містах значно більші можливості для вибору і зміни заняття, більшість професій є масовими. Ринок праці в маленьких містечках і селах є зовсім іншим, велика кількість занять, особливо висококваліфікованої розумової праці там не представлені взагалі. Проте престижність половини занять з аналізованого переліку вище оцінюється саме в великому місті і селі, порівняно з іншими містами. До того ж усі ці заняття потребують вищої освіти або належать до підприємницько-комерційної діяльності, а саме: вчитель, журналіст, директор заводу, міністр, викладач вузу, підприємець, вчений, депутат, актор, комерсант, військовослужбовець, керівник банку, лікар, ветеринар. [17, c.34]

Друга тенденція - це прямо пропорційне зростання престижності заняття зі збільшенням величини населеного пункту. До таких професій належить лише одна, що потребує вищої освіти (адвокат). [23, c.5] Зі зменшенням величини населеного пункту зростає престижність лише двох занять: продавця та інженера.

Серед представленого переліку професій і занять є дві, які найбільшою мірою пов’язані з обробкою землі, вирощуванням рослин та тваринництвом: ветеринар і агроном. І престиж цих двох мешканцями сільської місцевості оцінюється вище, аніж міськими жителями.

Систематичний вплив соціального статусу індивіда на оцінювання престижу заняття як підтверджувався, так і спростовувався за результатами неодноразово проведених досліджень. За нашими даними вплив статусу зайнятості є очевидним. Серед респондентів, які на момент опитування мали постійне місце роботи, вдалося виокремити 4 категорії: керівники та спеціалісти з вищою освітою; спеціалісти з середньою спеціальною освітою та службовці; робітники в промисловості; робітники в сільському господарстві. У тому, що соціальний статус суттєво впливає на оцінювання престижу занять легко переконатися, поглянувши на узагальнені дані таблиці 6.

Як вже зазначалося, дослідження престижу професій і занять у 1999 р. було третім повторним. То ж маємо змогу відслідковувати динаміку оцінювання престижу. А про те, що такі зміни відбуваються свідчить і досвід двох попередніх досліджень, і соціально-економічна ситуація в країні, яка поміж іншого характеризується постійними змінами на ринку праці, збільшенням рівня безробіття, заборгованості по виплаті заробітної плати тим чи тим професійним категоріям тощо. Нестабільність соціально-економічної ситуації в країні супроводжується швидкими і суттєвими змінами престижної свідомості дорослого населення.

Дослідження показали, що щодо 5 професій і занять зміна узагальненого індексу престижності відбулася в бік статистично значущого зростання. Це заняття висококваліфікованою управлінською та інтелектуальною діяльністю: міністр, депутат, адвокат, викладач вузу та вчитель. [25, c.4]

Швидкість та суттєвість змін престижної свідомості дорослого населення України підтверджується також значенням коефіцієнтів рангової кореляції. Через невеликі проміжки часу не відтворюються не тільки абсолютні значення оцінок престижу, але й ієрархічна впорядкованість занять не є ідентичною. Наприклад, оцінки престижу таких професій, як вчитель, інженер, медсестра, протягом останніх 5 років здійснювали суттєві висхідні чи низхідні переміщення вздовж престижної ієрархії. Отже, усталеність і часова стабільність ієрархій престижу професій і занять, що є одним з емпірично підтверджених узагальнень західної соціології, значно меншою мірою притаманна українському суспільству як перехідному від одного політичного і соціально-економічного ладу до іншого.

Таблиця 2. Індекси престижу інтелектуальних професій

Професія, заняття	1999 р.		1996 р.		1994 р.
	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг
Керівник банку	0.758	1	0.731	1	0.727	1
Міністр	0.752	2	0.699	2	0.721	2
Депутат	0.585	3	0.511	4	0.455	6
Директор заводу	0.539	4	0.554	3	0.576	3
Адвокат	0.517	5	0.485	5	0.440	7
Підприємець	0.367	6	0.432	6	0.506	4
Лікар	0.362	7	0.370	8	0.333	8
Комерсант	0.335	8	0.430	7	0.465	5
Викладач вузу	0.310	9	0.201	12	0.160	13
Вчений	0.289	10	0.270	10	0.245	10
Журналіст	0.259	11	0.266	11	0.240	12
Бухгалтер	0.194	12	0.294	9	0.288	9
Актор	0.098	13	0.097	15	0.073	17
Вчитель	-0.032	15	-0.096	25	-0.030	23
Художник	-0.054	16	-0.061	22	-0.019	21
Військовослужбовець	-0.062	17	0.010	18	-0.039	24
Агроном	-0.111	18	0.062	16	0.091	16
Інженер	-0.127	19	-0.148	28	-0.147	29
Медсестра	-0.135*	20	-0.038	21	-0.060	27

Таблиця 3. Залежність оцінок престижу від віку респондентів

	Вік респондентів
	16-29 років		55 років і більше
Професія, заняття	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг
Керівник банку	0.785	1	0.733	1
Міністр	0.772	2	0.738	2
Адвокат	0.558	3	0.485	5
Депутат	0.588	4	0.598	3
Директор	0.545	5	0.558	4
Підприємець	0.400	6	0.364	8
Лікар	0.341	7	0.423	6
Комерсант	0.338	8	0.325	10
Викладач вузу	0.281	9	0.336	9
Вчений	0.264	10	0.365	7
Журналіст	0.247	11	0.279	11
Бухгалтер	0.188	12	0.213	12
Актор	0.167	14	0.098	13
Художник	- 0.068	15	-0.026	18
Військовослужбовець	- 0.096	16	0.029	16
Вчитель	-0.107	17	0.081	14
Агроном	- 0.172	18	- 0.012	17
Медсестра	-0.187	19	-0.060	19
Ветеринар	-0.207	20	-0.063	20
Інженер	-0.130	21	-0.064	21

Таблиця 4. Залежність оцінок престижу від освіти респондентів

Професія, заняття	Початкова, неповна середня		Середня загальна і спеціальна		Незакінчена вища і вища
	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг
Міністр	0.757	1	0.754	2	0.695	2
Керівник банку	0.741	2	0.766	1	0.769	1
Депутат	0.623	3	0.579	3	0.492	5
Директор заводу	0.563	4	0.530	5	0.508	3
Адвокат	0.479	5	0.541	4	0.523	4
Лікар	0.398	6	0.343	7	0.331	7
Вчений	0.378	7	0.246	11	0.220	11
Підприємець	0.367	8	0.364	6	0.382	6
Викладач вузу	0.355	9	0.293	9	0.254	10
Комерсант	0.354	10	0.336	8	0.279	8
Журналіст	0.254	11	0.259	10	0.271	9
Бухгалтер	0.199	12	0.189	12	0.202	12
Актор	0.135	13	0.097	13	- 0.008	13
Вчитель	0.044	15	-0.056	15	-0.162	17
Військовослужбовець	0.010	16	- 0.088	17	-0.158	16
Художник	-0.027	17	-0.066	16	-0.076	15
Агроном	- 0.046	18	- 0.136	19	- 0.198	19
Інженер	-0.058	19	-0.153	21	-0.222	22
Медсестра	-0.090	20	-0.151	20	-0.201	20
Ветеринар	-0.093	21	-0.188	22	-0.240	24

Таблиця 5. Залежність оцінок престижу від місця проживання респондентів

Професія	Великі міста (більше 500 тис.)		Інші міста		Села і селища міського типу
	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг
Керівник банку	0.805	1	0.735	1	0.755	2
Міністр	0.734	2	0.720	2	0.810	1
Депутат	0.628	3	0.489	4	0.691	3
Директор заводу	0.591	4	0.468	5	0.603	4
Адвокат	0.580	5	0.511	3	0.481	5
Лікар	0.426	6	0.317	7	0.379	9
Підприємець	0.382	7	0.338	6	0.400	7
Комерсант	0.344	8	0.292	8	0.393	8
Викладач вузу	0.308	9	0.283	9	0.310	10
Журналіст	0.303	10	0.237	10	0.259	11
Бухгалтер	0.291	11	0.185	12	0.142	12
Вчений	0.273	12	0.213	11	0.405	6
Актор	0.169	13	0.044	14	0.126	13
Фермер	0.004	14	0.115	13	0.034	14
Художник	0.040	15	-0.094	16	-0.063	19
Вчитель	-0.009	16	-0.085	15	0.025	15
Військовослужбовець	- 0.065	17	- 0.114	17	0.013	16
Ветеринар	-0.117	18	-0.222	24	-0.106	21
Агроном	- 0.123	19	- 0.160	21	- 0.037	17
Медсестра	-0.125	20	-0.147	20	-0.123	22

Таблиця 6. Залежність оцінок престижу від соціального статусу респондентів

Професія, заняття	Керівники, спеціалісти з вищою освітою		Спеціалісти з середньою освітою, службовці			Робітники в промисловості		Робітники в сільському господарстві
	Індекс	Ранг	Індекс	Ранг	Індекс		Ранг	Індекс	Ранг
Керівник банку	0.782	1	0.746	2	0.779		1	0.816	1
Міністр	0.744	2	0.771	1	0.780		2	0.795	2
Депутат	0.530	3	0.633	3	0.601		3	0.671	3
Адвокат	0.494	4	0.507	4	0.549		5	0.436	7
Директор заводу	0.494	5	0.481	5	0.534		4	0.649	4
Підприємець	0.417	6	0.349	6	0.304		9	0.538	6
Комерсант	0.294	7	0.331	7	0.328		6	0.419	8
Лікар	0.282	8	0.295	9	0.320		7	0.410	9
Журналіст	0.273	9	0.224	10	0.223		11	0.276	11
Викладач вузу	0.262	10	0.317	8	0.306		8	0.397	10
Вчений	0.226	11	0.192	12	0.271		10	0.603	5
Бухгалтер	0.172	12	0.193	11	0.115		12	0.244	12
Актор	0.024	14	- 0.004	14	0.090		13	0.079	15
Художник	-0.076	15	-0.120	17	-0.072		16	-0.026	19
Вчитель	-0.167	17	-0.107	16	-0.033		15	0.103	13
Агроном	- 0.180	18	- 0.158	19	- 0.182		20	0.026	17
Військовослужбовець	- 0.195	19	- 0.094	15	- 0.101		17	0.000	18

За даними 2008 року найбільш престижною українці вважають професію юриста - такою її назвали 14,4% опитаних консорціумом "Менеджмент Консалтинг Груп". Опитування було проведено за замовленням журналу "Профіль".

На другому місці за престижем - професія лікаря (9,7%), а третє місце розділили менеджер і банкір (8,5%).

Третьою в рейтингу найменш престижних (після двірника і прибиральника) виявилася професія вчителя з 9,8% (при цьому, у рейтингу престижних професій вчителі одержали 2,6%).

Опитування проводилося шляхом телефонного інтерв'ю в містах Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів, Сімферополь.

Усього опитано 1200 респондентів старше 18 років за квотами відповідно чисельності дорослого населення в кожному місті. Відбір респондентів (телефонних номерів) у кожному місті здійснювався випадковим чином. [24, c.4]

2.2 Оцінка престижності інтелектуальних професій засобами масової інформації

Кожному громадянину нашої країни надано право на вибір професії, рід занять і роботи. Проте це право, як показує практика, інколи дуже важко реалізувати - не вистачає знань про самі професії, тих вимог, які вони пред'являють до особистості працюючого, і умінь оцінити власні здібності, виявити свої інтереси та схильності.

Вибір професії - це не миттєвий акт, а процес, що складається з низки етапів, тривалість якого залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії. Він ускладнюється тим, що нині існують тисячі різноманітних професій, при цьому приблизно щороку з'являються сотні нових і зникають десятки старих.

Звичайно ж, коли людина вибирає майбутню професію, величезну роль відіграють її особисті якості і схильності. Проте це далеко не все, що впливає на остаточний вибір. Які ж ще фактори мають значення у цьому процесі? Розглянемо деякі з них: [12, c.51]

·                   Престижність професії у суспільстві;

·                   Її затребуваність;

·                   Позиція членів сім'ї;

·                   Позиція друзів і подруг;

·                   Позиція вчителів, шкільних педагогів;

·                   Особисті плани і уявлення про майбутню роботу (у тому числі і уявлення про передбачуваний рівень доходів);

·                   Інформованість про достоїнства і недоліки різних професій.

У останньому пункті не останню роль відіграють засоби масової інформації. Наскільки ж вони мають значення взагалі і для вибору професії зокрема?

Радіо, телебачення, преса, Інтернет. Через них проходять величезні потоки найрізноманітнішої інформації. Новини, розваги, плітки, знання - все це так чи інакше просочується у наше життя через ЗМІ. Переоцінити їх вплив на суспільство, мабуть, неможливо. Вони інформують, пояснюють, розважають - формують громадську і особисту думку з найрізноманітніших приводів. Що де відбувається, хто що вміє, що є хорошим, а що не дуже - про все це люди дізнаються завдяки засобам масової інформації. Цілком логічно припустити, що і вибір професії не в останню чергу обумовлюється ЗМІ.

Отже, яким є вплив засобів масової інформації на вибір професії?

Попри те, що вплив ЗМІ на вибір професії практично не викликає сумнівів, він все-таки не є вирішальним у більшості випадків. Частіше більш важливими виявляються особисті схильності, думка родичів або обставини.

Однією з причин такої ситуації можна назвати свого роду "вузькоспрямованість" засобів масової інформації. Все-таки, в основному, вони привертають увагу до досить невеликого набору професій. А саме - найбільш публічних та резонансних; таких, які постійно на виду. Особливо це, певне, телебачення і преса (особливо "жовта", на жаль, найпопулярніша і найпоширеніша). Досить рідко можна зустріти сюжет або хоча б просто аналіз таких потрібних професій, як вчитель, агроном, медичний працівник тощо, зате найбільш яскраві та помітні (модель, артист, спортсмен), зустрічаються постійно. [25, c.4]

Природно, з чисто психологічної точки зору набагато привабливіше стати представником шикарно розрекламованої професії (наприклад, артист), або "серйозної" (політик), або "багатої" (бізнесмен), або "ексклюзивної" (фотомодель) тощо.

На жаль, реально необхідні суспільству спеціальності недостатньо описуються і роз'яснюються у сучасних ЗМІ. Набагато вигіднішим для самих редакцій (телеканалів, радіостанцій тощо) видавати щось значно "ефектніше" і таке, що легше продається.

Без жодних сумнівів, ЗМІ - дуже серйозне і важливе джерело інформації. Проте, враховуючи загальну ситуацію в засобах масової інформації нині, в основній масі, матеріал, що подається ними, недостатньо інформує людей про переваги і вади тієї або іншої професії. Тому все-таки ЗМІ краще використовувати як допоміжне джерело у досить складному питанні вибору професії.

По-різному оцінюють престижність професії засоби масової інформації фахової спрямованості і загального спрямування. Наприклад педагогічна преса ("Освіта України", "Освіта", "Педагогічна газета", "Директор школи", "Завуч", фахові педагогічні журнали, "Педагогіка і психологія. Вісник АПН України") стурбовані падінням престижу педагогічної професії. За даними дослідження Центру Разумкова (квітень 2002), майже третина студентів педагогічних вузів не збираються працювати вчителями після випуску: 26 % заявили, що це малоймовірно, а 5,5 %, - що точно не займатимуться педагогічною роботою. При цьому кожен п'ятий (19,5 %) ще не визначився в цьому питанні. Лише менше третини студентів (30,5 %) вважають, що робота вчителя - це їх покликання [25, c.6). Для нової генерації спеціалістів педагогічна робота не є привабливою і престижною. Педагогічні видання підсумовують, що нині "зійшло з арени" старе гасло про педагога як провідну фігуру навчально-виховного процесу, поступившись місцем ідеї ХХІ ст.: педагог - носій освітніх і суспільних змін. Тому наукові дослідження проблем учителя в період суспільних трансформацій і реформ освіти набувають значної актуальності й першочерговості.

Високоінтелектуальною професією є професія вченого. Аналіз престижності цієї професії наведено у Науково-допоміжний бібліографічному покажчику „Професійна освіта України за роки незалежності (1991-2003 рр.) ” [7, c.63]

Якщо за часів існування СРСР професія вченого поза сумнівом належала до кола елітних високопрестижних спеціальностей, то під впливом суспільних потрясінь 90-х років минулого століття, за умов запровадження до суспільної свідомості нової системи цінностей оцінки престижу професії вченого стали помітно стриманішими. Проте як показало проведене дослідження, і досі фахове заняття наукою залишається привабливим для значної частини населення. [13, c.45]

Зокрема, понад 70% респондентів зазначили, що вони схвалили би вибір близької людини, якби вона вирішила стати вченим. Слід зауважити, що такі схвальні відповіді переважають серед респондентів усіх вікових груп (вікова група від 16 до 24 років - 68%, від 25 до 34 років - 69%, від 35 до 44 років - 68%, більше 45 років - 72%), але найбільший відсоток схвальних відповідей надали респонденти старшої вікової групи. Результати соціологічного опитування засвідчили, що переважна більшість українців визнає певне зниження престижу професії вченого в Україні в останні роки. Особливо чітко це проявилося у результатах відповідей на запитання: "Як, на Ваш погляд, змінився престиж професії вченого в Україні за останні роки?" Понад 57% українців вважають, що престиж професії вченого в Україні за останні роки знизився. Найбільше відмічають зниження престижу професії вченого представники чоловічої статі - 61% чоловіків вказують на зниження престижу професії вченого (серед жінок такі відповіді надали 51% опитаних).

З точки зору професійного складу респондентів найвпевненішими у зниженні престижу професії вченого в Україні останніми роками виявились керівники (63%), спеціалісти (66%) та службовці (64%). І навпаки, серед підприємців (18%), студентів (18%) та домогосподарок (17%) спостерігається вищий порівняно з вибіркою в цілому (11%), відсоток тих, хто вважає, що престиж професії вченого сьогодні певним чином підвищився.

Досить неодностайними виявились оцінки зміни престижу професії вченого серед представників різних вікових груп. Найпесимістичніші оцінки надали молоді люди у віці від 25 до 34 років - 65% з них вказали на зниження тою чи іншою мірою престижу професії вченого в Україні останніми роками. В той же час найменший відсоток песимістичних відповідей виявився серед молоді у віці від 16 до 24 років. Отже, видання Національної Академії Наук України визнає, що престиж професії вченого, хоча й знизився у порівнянні з союзними часами, залишається відносно високим; особливо привабливою ця професія видається жителям сільської місцевості. [21, c.5]

Професію лікаря оцінюють досить високо медичні періодичні видання: газета "Ваше здоров’я", "Медична газета", "Здоров’я України XXI століття", журнали "Лікар, що лікує", "Український медичний часопис". Так "Українська медична газета" першої стала на захист українського лікаря, розкриваючи проблеми, які постали перед медичними працівниками в XXI столітті. [22, c.4-5]

Високо оцінювати професію юриста юридичним періодичним виданням не потрібно. Завдяки загальним засобам масової інформації і кінематографу ця професія отримала і тримає зараз перше місце в рейтингу інтелектуальних професій. Журнал "Український юрист", "Юридична газета" лише підтверджують цю думку. "Професія юриста - це фундамент знань для кожної людини, який потрібен для того, щоб людина могла самостійно ефективно відстоювати власні права та інтереси" А Народний депутат України, голова Комітету ВР з питань правової політики: Василь Онопенко на сторінках "Юридичної газети" підтвердив: "Юридична професія в Україні престижна… Про престижність нашої професії свідчить, насамперед, величезна кількість вузів, які готують юристів. З іншого боку, великий попит на юридичну професію показує, що все більше й більше молодих людей опановують правові дисципліни та мріють стати юристами. Роль юридичної професії підвищується й тим, що внаслідок соціально-економічних трансформацій в Україні кожна установа (приватна або державна) має потребу у кваліфікованих юристах. Більше того, за аналогією з медициною, в державі поступово складається тенденція появи сімейних юристів". [23, c.7]

Періодичні видання загального спрямування загалом підтверджують рейтинг престижних професій, окреслений професійними періодичними виданнями. Так газета "День" оприлюднила дані соціологічного дослідження "Молодь України: червень 2007 року", яке провів Державний інститут розвитку сім'ї та молоді, опитавши 1800 респондентів віком від 14-35 років у всій Україні. Дослідження показало, що незважаючи на "надпродукцію" юристів та економістів у країні, престижність цих професій не падає. Натомість найменш привабливими для молоді є професії, пов'язані з сільським господарством (5%), а також інженер (9%), працівник торгівлі (11%) і вчитель (14%). Журнал "Сегодня" опублікував результати опитування Центру імені Розумкова. Найпопулярніша професія в Україні - юрист. Так вважає більшість (52,8%) респондентів. Юристи сьогодні дійсно лідирують в рейтингах найвищих легальних зарплат. Економісти одержали 51,7% голосів. Це пов'язано з досить широким трактуванням терміну "економіст", під яким багато хто розуміє спеціальність менеджера, маркетолога, фінансиста і т.п. За даними рекрутингових агентств і сайтів з пошуку роботи менеджери середньої ланки сьогодні мають попит в багатьох областях. Основним критерієм для таких фахівців є досвід роботи на аналогічній посаді.

Високий рейтинг у медиків - 33,6%. Перспективність цієї професії навряд чи залежить від рівня зарплат у лікарів-бюджетників, хоча останніми роками їх доходи дещо зросли. Розквіт приватних клінік та близьких до медицини закладів (SPA-салонів, фітнес і косметологічних центрів) і розцінки на їх послуги сформували уявлення про забезпеченого сучасного лікаря.

Професії, що вимагають знання іноземних мов, теж досить широка категорія, яка займає четверте місце (27,5%). Для багатьох менеджерів business English є обов'язковою умовою працевлаштування. Що ж стосується власне перекладачів, то в Україні користується попитом відносно невеликий перелік мов, знання яких забезпечує стабільний і досить високий заробіток.

За даними опитувань роботодавців, дефіцитними сьогодні в Україні залишаються інженерно-технічні спеціальності. Але лише 19,7% респондентів віддали перевагу інженерам. До категорії інженерів можна віднести як IT-фахівців, так і технологів, тоді ці професії чи навряд чи будуть мати низький рейтинг поряд з юристами і економістами. [25, c.6]

Отже, головна відмінність поглядів на престижність інтелектуальних професій періодичних видань професійного і загального спрямування лише в прагненні професійних видань захистити і підняти престижність "своїх" професій в очах читачів.

Висновки

Не секрет, що Україна зараз переживає важкі часи, як в політичному так і економічному житті. Не є винятком у цьому переліку й інтелектуальна галузь розвитку держави. Плани на майбутнє, проблема вибору - ці питання важливі не лише для молоді, а й для їх старшого покоління: батьків, вчителів, і, звичайно ж, дідів, що зростали, ще під впливом планової економіки, автоматизму регулювання цінотворень у державі. Важко одразу відповісти, чому саме економіка будує попит на вибір професії, попри те, що сьогодні у світі існує близько трьох тисяч спеціальностей. Безперечно, усі вони бажані та важливі, але яка ж професія найкраща, якій професії варто довірити своє життя, своє благополуччя.

За умов сучасної незадовільної економічної ситуації в країні, багато хто, а особливо це стосується молоді, звертає свої погляди на престижні та високооплачувані професії. Уже минув той час, коли більшість дітей бажали стати лікарями або вчителями. Реалії показують, що для того, щоб забезпечити своє майбутнє, потрібно отримувати спеціальності інших спрямувань. Особливим попитом серед молоді сьогодні користуються професійні спеціальності такі, як менеджер, юрист, економіст, дещо нижче цінуються спеціальності перекладача, психолога і т.п. Серед більшої частини населення поширена думка, що дані професії носять, як правило, суто інтелектуальний характер, але при цьому автоматично забезпечують високий рівень матеріального доходу, надають певний соціальний статус, дозволяють досягти добробуту. Ось чому, на сьогоднішній день у вузах проводяться значні набори на факультетах міжнародних відносин, менеджменту, юриспруденції, які можливо, через деякий час будуть перевищувати набори на факультети прикладних спеціальностей. Проблема у цьому питанні полягає, по-перше, в тому, що якщо потік на факультети престижних інтелектуальних професій буде продовжуватися, то в майбутньому ринок праці буде значно перенасичений такими спеціалістами. Зрозуміло, що якщо на ринку праці буде така чисельність менеджерів, яка перевищує попит на них, то це зумовить проблему працевлаштування для випускників вузів. У виграшному становищі виявляться ті, хто має певні переваги такі, як досвід роботи, додаткове знання комп'ютера, іноземних мов, поглиблене знання певної галузі для якої потрібен спеціаліст, друга спеціальність тощо. Враховуючи всі вищевказані фактори зазначимо, що в даній ситуації через кілька років або й раніше можливий другий "професійний бум", коли почнеться масова перекваліфікація спеціалістів з вищою освітою, тепер вже на спеціальності прикладного призначення. По-друге, різноманіття форм і типів навчання приводить до сильної диференціації навичок і знань випускників різних навчальних закладів одного рівня освіти і профілю. Також існують істотні розходження у внутрішніх вимогах до підготовки, здачі предметів у різних навчальних закладах. Усе це обумовлює великі розходження в рівні підготовки фахівців - випускників даних навчальних закладів.

Список використаної літератури

1.                 Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: - К.: Либідь, 2003. - С.175-179.

2.                 Зязюн І.А. Вузівська підготовка педагога до профільного навчання учнів старших класів // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми / Зб. наук. пр. - Київ - Вінниця, 2004. - 503 с.

3.                 Оксамитна C. M. Престиж професій і занять в українському суспільстві. - Режим доступу: www.library. ukma. kiev.ua/e-lib/NZ/NZV20_2002_sotsiol/06_oksamytna_sm. pdf

4.                 Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004

5.                 Павлютенков Е.М. Профессиональная ориентация учащихся. - К.: Радянська школа, 1983

6.                 Педагогічні основи трудового становлення і професійного самовизначення учнівської молоді: Методичний посібник / За редакцією Тименка М.П. - К.: 1996. - 268 с.

7.                 Професійна освіта України за роки незалежності (1991-2003 рр.) /Науково-допоміжний бібліографічний покажчик. - К., 2004

8.                 Абульханова-Славская, К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991.

9.                 Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н. Левиевой. - Л., 1979

10.            Клитов Е.А. Путь в профессию. - М., 1983.

11.            Коган, Л.Н. Цель и смысл жизни человека. - М., 1984.

12.            Кон, И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание - М., 1984.

13.            Коржева, Э.М. Молодежь: ориентации и жизненные пути. - Рига, 1988.

14.            Кузнецов, И.Ю. Профессиональное самоопределение на жизненном пути. - Магадан, 2003.

15.            Наумова Н.Ф. Жизненная стратегия в переходном обществе // Социологический журнал. - 1995. - № 2

16.            Социология молодежи /Под ред. Ю.Г. Волкова. - Ростов-на-Дону, Феникс, 2001.

17.            Чередниченко, Г.А. Молодежь вступает в жизнь. - М., 1985.

18.            Щепаньский Ян. Элементарные понятия социологии. - М.: Прогресс, 1969

19.            Бабенко С. Сімейна медицина.12 ключів на шляху реформ // Українська медична газета. - 2006. - № 5

20.            Закорчемній О. На шляху до приватної практики. Крок за кроком, // Українська медична газета. - 2006. - № 2

21.            Миколюк Оксана Покоління прагматиків. // День. - 2009. - 24 травня

22.            Олех К.О. Лікарська відповідальність, // Українська медична газета. - 2006. - № 7-8

23.            Престиж юридичної професії - це якість роботи правника. // Юридична газета. - 2004. - №19

24.            Редько І. Хто винен і що робити? // Українська медична газета. - 2006. - № 7-8

25.            Рябоконь Людмила. Престиж професії: без романтики. // День. - 2002. № 93

26.            Система освіти в Україні: стан та перспективи розвитку [аналітична доповідь Центру Разумкова] // Нац. безпека і оборона. - 2002. - № 4

27.            Сучасний кадровий менеджмент - випуск № 4, 2005