Основи соціології

Основи соціології

Предмет соціології

Відповідно до визначення Парка й Берджесса (1969), соціологію можна вважати наукою, що вивчає колективне поводження. Алекс Інкелес, у свою чергу, відзначає, що соціологія вивчає системи соціальних дій і їхні взаємини, і її об'єктами є суспільства, інститути й соціальні відносини.

Соціологія намагається осягти поводження людини, детермінуємо насамперед культурою, побутом, соціальною організацією й іншими подібними факторами. При цьому, природно, у поле зору дослідника попадають різні причинні зв'язки, відносини й залежності, тобто соціальне поводження вивчається в динаміку (Інкелес).

Іан Робертсон (Іan Robertson, 1977) називає соціологію наукою, що вивчає людське суспільство й соціальне поводження. По Джеку Д. Дугласу, соціологія є наукою, що вивчає людину й спільності й прагне визначити їхні характерні риси, особливо на основі сучасних цивілізацій. Під «науковістю» мається на увазі в цьому випадку, як і в додатку до інших наук, те, що накопичені знання про суспільство й поводження людини більше об'єктивні чим це може дати практичне мислення повсякденного життя.

Хоча соціологія звертає увагу й на індивіда, однак центральними об'єктами її дослідження є соціальні групи й угруповання, а також соціальні процеси. Соціологія описує й розглядає серед іншого моделі соціальних цінностей, соціальних змін, що відхиляється поводження, релігійного поводження й сімейного життя. Соціологія досліджує розходження, які існують між соціальними класами, політичними й професійними групами й іншими соціальними об'єднаннями. При цьому вона не цікавиться властиво міжособистісними розходженнями, хоча іноді повинна розглядати і їх.

Джек Ноббс (Jack Nobbs), Боб Хайн (Bob Hine) і Маргарет Флемминг (Margaret Flemming) висунули визначення, що характеризує соціологію як наукове й систематичне дослідження поводження людей, що живуть у групах. Маються на увазі організовані спільності. Найменшою групою є, як правило, родина, а найбільший - нації або держава. Між ними перебувають різні інші групи, такі як школа, робочий колектив, сусідство, село або місто - усе, що можна назвати спільностями.

Представник марксистської соціології Г. Осипов (1969) визначає соціологію як науку, що досліджує соціальну структуру суспільства, розвиток систем і організацій, а також взаємодії усередині суспільства. Під соціальною структурою Осипов має на увазі між - і внутрішньокласові відносини й систему соціальних інститутів або установ, що регулює ці відносини.

У всіх наведених визначеннях підкреслюється соціальна структура, з одного боку, і соціальне поводження (дія) - з іншої, як предмети соціологічного дослідження. Демографічна, економічна й класова структура суспільства, територіальні фактори, що панують етичні, моральні й духовні цінності (що загалом становить соціальну структуру суспільства) визначають соціальне поводження. Соціологія прагне розуміти й пояснювати поводження людини саме за допомогою цих структурних і ситуативних факторів.

Одні структурні фактори досить конкретні, як, наприклад, демографічна й економічна структура суспільства. Інші, у свою чергу, є відверненими й начебто не настільки очевидними. До них ставляться, зокрема, соціальні відносини, які, як і соціальна структура, регулюють взаємодію індивідів.

Визначення соціології як науки, що вивчає соціальне поводження, або дія, і соціальні структури, можна, по Гюнтеру Висведе (Gunter Wiswede, 1991, 20), представити наочно в такий спосіб:

Предмет соціології 1. соціальне поводження; 1.1. поводження, що сформувалося як соціальне; 1.2. соціально спрямоване поводження; 2. соціальні структури; 2.1. соціальні ознаки; 2.2. соціальні утворення.

«Поводження, що сформувалося як соціальне» - це поводження, що формувалося під впливом суспільства при засвоєнні індивідом цінностей і норм даного суспільства. «Соціально спрямоване поводження» типово для взаємодії людей у різних ситуаціях, коли власне поводження людини пристосовується до поводження оточуючих людей при цьому соціальний обмін стає природним. Як бачимо, розрізнення цих двох типів поводження є більше аналітичним, чим спостережуваним на практиці або необхідним. Скоріше, це дві сторони одного явища.

Соціальні структури містять у собі соціальні ознаки й соціальні утворення. До першого ставляться, зокрема, вікова, економічна й професійна структури, дохідна структура й соціальна стратифікація суспільства. До соціальних утворень ставляться, наприклад, такі соціальні організації, як комуни, церква й промислові підприємства. Соціальними утвореннями можна вважати також коло друзів і різні громадські організації. На відверненому рівні соціальні структури містять у собі такі інститути, як родина, релігія й економічна формація, а також існуючої інституціональної цінності й норми.

Соціологічні поняття звичайно абстрактні й для коректного й однозначного розуміння повинні бути точно відображені в певних термінах. Вони відображають різні рівні розгляду: від тих, які охоплюють всі нації або державу до вузького індивідуального рівня. Для соціології людина - це одиниця тієї або іншої соціальної групи, а також учасник різних соціальних процесів. Соціологія являє собою наукове дослідження соціальних явищ, обумовлених соціальними відносинами.

Область дослідження соціології досить велика, тому що в її коло входять через соціальні відносини найрізноманітніші явища життя. Такі найважливіші сфери людського буття, як шлюб, сімейне життя, робота, навчання, дитячі ігри, проведення вільного часу, масова інформація, соціальне обслуговування або будинку для людей похилого віку, пофарбовані соціальними відносинами й ставляться, таким чином, до істотних об'єктів дослідження соціології. Якщо при дослідженні даних об'єктів увага звертається лише на деякі одиниці, наприклад, на один будинок для людей похилого віку, один трудовий колектив або проведення вільного часу молоді в якійсь певній місцевості, то тоді мова йде про мікросоціологічне дослідження. Макросоціологія, у свою чергу, розглядає більше широкі зв'язки, як, наприклад, різні скупчення або соціальні утворення, колективи. Типове макросоціологічне дослідження розглядає суспільства, держави й нації, тобто більші сукупності і їхні взаємини.

На практиці різниця між мікро - і макросоціологією не настільки очевидна, тому що пошуки загальних закономірностей явищ можуть піднімати дослідження до макросоціологічного рівня, хоча саме дослідження й не охоплювало б більших сукупностей у вище зазначеному змісті. Тому наступні приклади є тільки орієнтовними у визначенні границь між мікро - і макросоціологією.

Індивідуальний рівень: Взаємодія; Рольове поводження Груповий рівень: Первинні групи; Міжособистісні взаємини в групах і інститутах; Взаємини груп Рівень соціальної системи: Загальні моделі соціальної організації; Спільності й суспільства (все це розподіляється між мікро-і макросистемами та ін.).

У даній схемі в область мікросоціології включені проблеми індивідуального рівня, а також явища, що стосуються індивіда з боку групового рівня. Макросоціологія, у свою чергу, зосереджується на тих питаннях групового рівня, одиницею яких є групи і їхні взаємини. Крім того, до цієї області дослідження ставляться, природно, також різні загальні моделі, широкі спільності й все суспільство в цілому.

Суспільство, як одиниця дослідження макросоціології, уважається соціальною системою, що складається з елементів, що перебувають у певному взаємовідношенні. Часто цими елементами є індивіди, але ними можуть бути також групи, установи й інші одиниці. Елементи соціальної системи зв'язані один з одним і тим самим з усією сукупністю, системою. Система має свою структуру, що містить у собі сукупність всіх відносин у певний час.

Макросоціологія вивчає серед іншого союзи, організації, партії, шкалу професій, церква, суспільні класи, соціальні верстви й меншостей як відносно постійні соціальні системи. Говорячи узагальнено, об'єктами макросоціології є структура й закономірності виникнення, розвитку, зміни й взаємодії більших утворень або соціальних процесів.

Зате в мікросоціології приділяється особлива увага інтересам, мотивам, відносинам, очікуванням, почуттям і взаємодіям у малих одиницях у тому випадку, якщо вони являють собою соціальну групу. Нижче з'ясовується різниця між мікро - і макросоціологією за допомогою різних змінних, використовуваних у дослідницькій роботі:

Інформація, що характеризує індивіда

1. Величина з якісною змінної (напр. «заможний»)

2. Величина з кількісною змінної (напр. доходів)

Інформація, що характеризує групу

1. Відносна частка (заможних)

2. Середня величина, дисперсія й т.д. (середній дохід)

3. Величина з якісна або кількісна змінної (напр. смертність, щільність населення, середній вік і т.д.)

З вищесказаного можна укласти, що макросоціологія розглядає кореляції, засновані на групових даних, не намагаючись робити висновки про індивідуальні кореляції. Наприклад, такі терміни, як поділ праці, ступінь соціальної диференціації, рівень споживання, соціальна солідарність і динаміка соціальних змін характеризують групу, спільність або суспільство й не релевантні для характеристик індивіда.

Границя між мікро - і макросоціологією досить умовна, однак методологічно оправданна, сприяючи більшої чіткості в систематизації об'єктів соціології. Об'єкти макросоціології - спільності і їхні соціальні зв'язки, мабуть, більше істотні й значимі для соціології в цілому, що, зрозуміло, не виключає й наукового інтересу до менших соціальних груп. Відповідно до Яна Щепаньські (Jan Szczepanski, 1970), соціологія виявляє й вивчає чинності, які проявляються у всіх сферах громадського життя і які впливають об'єктивно як на малі, так і на більші спільності.

Близькі до соціології науки

Соціологія по області своїх досліджень є однієї з найбільше «загальних» серед суспільних наук. У пошуках загальних ознак і закономірностей, що проявляються в різних соціальних зв'язках, соціологія повинна діяти також у таких сферах і об'єктах, для вивчення яких є власна галузь науки. Наприклад, педагогіка досліджує явища, пов'язані з вихованням і викладанням; економіка вивчає господарські механізми, вчення про державу - політичні події й закономірності, психологія - психологічні феномени. Але за всім цим коштують також соціальні відносини, якими й займається соціологія.

Соціологія є аж ніяк не єдиною наукою, область дослідження якої охоплює всю сферу людського поводження. До таких наук ставляться також філософія, історія й антропологія. Соціологія має тісні зв'язки із цими науками й використовує накопичені ними знання у своїх цілях. Як вище вже відзначалося, соціологія стала самостійною наукою, відділившись від філософії або історії, так що вона має й тепер природний зв'язок зі своїми джерелами.

Найбільш близької до соціології представляється антропологія, і особливо її галузь, називана «соціальною антропологією». Загальна антропологія вивчає людину як фізична істота, приділяючи особливу увагу біологічним змінам у процесі розвитку людини, а також різним сторонам фізичного співіснування індивідів, наближаючись у цьому аспекті до досліджень соціології. Предмет соціальної антропології - ментальні можливості людини, певні аспекти людської культури; при цьому людина розглядається як член різних груп і культурних спільностей. У цьому соціальна антропологія й соціологія збігаються. У цьому збігу ні, однак, нічого методологічно порочного, такі випадки відомі й в інших суміжних науках, наприклад, вивчення психічної системи людини й у психології й у психіатрії й ін. У подібних випадках мова може йти тільки про збіг, суміжність, але не про дублювання, тому що кожна з наукових систем акцентує в тому самому об'єкті все-таки різні його сторони для різних же наукових і практичних цілей. Доповнюючи один одного, суміжні науки й збагачують один одного.

Наступна нижче схема відображає історичні коріння й зв'язки соціології з вищезгаданими близькими до неї науками й основами. Зазначена в ній етнологія (етнографія) відповідає в деяких країнах соціальної або культурної антропології. Близької до етнології є фольклористика, що вивчає народні традиції й народну культуру. Дослідженням культури займаються також археологія й соціологія. Археологія стосується духовної культури минулого. Одним з макрооб'єктів соціології є духовна культура сучасного суспільства.

На схемі наведені як приклади деякі істотні області соціального поводження, які крім соціології вивчаються й більше конкретними спеціальними науками. Спільність предметів дослідження іноді ускладнює проведення границь між цими науками, хоча вони й розглядають ці предмети з різних вихідних пунктів і точок зору, причому в соціології вони найчастіше ширше, ніж в інших наук.

Соціальне обслуговування

Загальна назва «суспільні й соціальні науки», що вживається по відношенню до дослідження соціальних спільностей і соціальних відносин, застосовується іноді вузько тільки до соціології через її просторість. Однак нормально соціологія вважається лише однієї із суспільних наук.

Економіка вивчає виробництво й споживання товарів і послуг, попит та пропозиція, економічне поводження людини взагалі, використання грошей і капіталу. Соціологія, у свою чергу, прагне розробити моделі економічного поводження різних груп і досліджувати економічні чинності, що впливають на життя людей. Таким чином, соціологія цікавиться насамперед соціальним поводженням людини в різних економічних діях. Ця спеціальна галузь соціології називається економічною соціологією.

Зв'язку соціології з економікою й економічними основами традиційно досить тісні. Маркс і Вебер є, мабуть, найвідомішими з дослідників цих зв'язків. Багато соціологів, особливо в колишніх соціалістичних країнах, вийшли зі сфери економіки.

Вчення про державу вивчає, виходячи зі своїх теоретичних посилань, політичне поводження людини, суспільне керування й феномен влади. Ці предмети цікавлять також і соціологію, оскільки вони служать вираженням соціальних відносин. Політична соціологія розглядає серед іншого політичних відносин і руху, різні сторони політичного життя взагалі, наприклад, поводження людей на виборах.

Соціологія рівняється часто з такими близькими до неї науками, як соціальна психологія й психологія. Раніше вже говорилося про розходження й подібності відповідних предметів дослідження, на додаток приведемо коротку характеристику даного питання.

- Психологія вивчає насамперед індивідів, індивідуальні риси поводження й особистість індивіда.

- Соціальна психологія досліджує людину як члена групи, взаємодія між особистістю й культурою.

- Соціологія вивчає явища, що ставляться до соціальної системи.

На наступній схемі представлене місце соціології серед наук, при цьому «крапкою відліку» є філософія.

Філософія, Природні суспільні науки, Гуманітарні науки, Соціологія, Хімія, Біологія, Фізика, Ботаніка, Зоологія, Антропологія, Демографія, Економіка, Вчення про державу, Психологія, Мовознавство Література, Музика, Мистецтвознавство, Математика, Історія, Географія.

Математика, історія й географія названі загальними науками, які необхідні в дослідженнях інших наук. До них звертаються також суспільні науки. З іншого боку, через просторість області дослідження соціології як суспільної науки її теорії й результати досліджень використовуються, у свою чергу, спеціальними науками.

Варто пам'ятати, що науки в міру їхнього розвитку й ускладнення об'єктів дослідження постійно уточнюються. Деякі галузі соціології також детально спеціалізовані. Крім вищевказаних спеціальних галузей соціології, економічній соціології й політичній соціології, назвемо ще соціологію родини, соціологію виховання, соціологію праці, соціологію релігії й соціологію країн, що розвиваються.

Соціологія займає, завдяки своїй універсальності, центральне положення серед соціальних наук. Соціологія спеціалізується й деталізується й далі, можна сказати, що соціологія «проникає» в усі області життя, де соціальні дії й соціальне поводження людини є провідним і визначальним фактором.

Соціологічна точка зору

Пройшовши досить тривалий шлях розвитку, соціологія стала наукою, завдання якої - вивчення постійно, що змінюється суспільства. Соціологічні дослідження виявляють моделі й закономірності різних соціальних зв'язків і, опираючись на ці загальні моделі й закономірності, намагаються показати (а іноді й пророчити), чому певні явища й події відбуваються саме в цей час і в цьому місці.

Багато соціологічних робіт показують зовнішні властивості соціальних дій і подій - вербально й за допомогою цифр. Результатом таких описових досліджень є звичайно гіпотези, що стосуються різних соціальних явищ. Ці гіпотези використовуються в наступних дослідженнях, для виявлення каузальних зв'язків і розробки теорій.

Так, описані моделі соціальних цінностей і соціальних змін; поводження, що відхиляється, і сімейного життя. Виявлено взаємозв'язок між соціальним класом і виховними цілями, між структурою організації й системою інформації, середовищем проживання й сімейних форм, технологією й стилем керівництва.

Перераховані залежності являють собою прості соціологічні об'єкти, але в дійсності соціолог зіштовхується з досить багатогранними взаємозалежними соціальними процесами.

Першорядні об'єкти соціологічного дослідження - спільності людей і наявні в них соціальні структури й процеси, розвиток і зміна цих структур і процесів. Соціолог цікавиться моделями й закономірностями соціального миру.

Соціальні факти (цей термін уживався Дюркгеймом) є, як правило, більше широкими й багатобічними, чим у повсякденному світосприйманні. До соціальних фактів ставляться, наприклад, бюрократія, перенаселення, злочинність, безробіття й ін. Такі факти можливо вивчати тільки в сукупності всіх суспільних явищ, пов'язаних з ними й залученими в їхнє середовище. (Наприклад, соціальний факт «злочинність»: економічні, психологічні, психічні причини, освітній ценз, наявність-відсутність і якість місць дозвілля, алкоголізм, генетика й ін.)

Уже із цих прикладів видно, що соціологію можна вважати складною наукою, оскільки: а) предмет її дослідження надзвичайно різноманітний, 6) вона розглядає причинні зв'язки в сфері суспільства й культури, в) вона зіштовхується з різними моделями соціальних проблем, що змінюються.

Соціологія базується на фактах і оперує теоріями, тобто соціологія емпірична й теоретична. У цьому змісті її можна вважати «консервативної» наукою. Радикальної ж вона є тому, що не залишає нічого поза полем дослідження, жодна сфера людської діяльності для неї не свята й не табу. Суспільна думка обов'язково враховується соціологією, але вона підходить до неї - критично.

Соціологія має свої спеціальні підходи й методи, її основна мета - розвиток соціологічної теорії. Соціологічна точка зору по-новому відображає мир і людський досвід.

Соціологія об'єктивна в тому розумінні, що отримані при дослідженнях соціологів знання можуть перевірятися життєвою практикою інших людей. Об'єктивність науки часто розуміється як воля від цінностей. Люди пов'язані з різними цінностями, але дослідники прагнуть по можливості уникнути такої зв'язаності, тобто бути об'єктивними або принаймні викласти свої вихідні позиції ясно, щоб людина змогла сама бачити можливі ціннісні зв'язки. Веберові принесла популярність його диференціація емпіричного пізнання й оцінки.

Література

1. .Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс. – К., 1996

2. .Щепанский Ян. Элементарные понятия социологии. – М., 1969

3. Якуба О.О. Соціологія. – Харків, 1996

4. Портянкин Б.А. Размышление о микро- и макросоциологии // Социс. – 1992. - №1

5. Степаненко В.П. Українська соціологія в пошуках себе // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 11-12