Педагогічний експеримент як метод дослідження

Педагогічний експеримент як метод дослідження

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Експеримент»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2010 р.

План

1.  Поняття «експеримент» як метод наукового дослідження

2.  Види експерименту

3.  Критерії науковості експерименту та загальна характеристика етапів експерименту

4.  Методологічні принципи проведення експерименту

5.  Валідність та надійність результатів експерименту

6.  Математична обробка даних дослідження

1.  Поняття «експеримент» як метод наукового дослідження

Предметом особливої уваги дослідника має бути організація і проведення педагогічного експерименту, найбільш складного методу дослідження. Він повинен характеризуватися достатньою тривалістю, обґрунтованим вибором експериментальних і контрольних класів чи груп, правильним визначенням статистичної вибірки.

Експеримент – метод збору педагогічних фактів в спеціально створених умовах, що дають можливість вивчення та перевірки педагогічних впливів згідно проблеми дослідження.

2. Види експерименту

Розрізняють два види експерименту: лабораторний та природній. Характерною ознакою лабораторного експерименту є те, що його проводять в лабораторних умовах, тобто за допомогою спеціальної апаратури, а дії піддослідного визначаються інструкцією (піддослідний знає, що над ним проводять експеримент, але, як правило, не знає, в чому сутність експерименту, що конкретно досліджується, з якою метою).

Природний експеримент за своїм задумом повинен виключати ту напругу, яка виникає у піддослідного, який знає, що над ним проводять експеримент. В основному діяльність піддослідних вивчається в наближеному до життя оточенні, звичних формах діяльності. Експериментатор намагається перевести дослідження в повсякденне життя, спрямовуючи педагогічний процес у школі або виховний процес у дитячому садку у відповідності до завдань експерименту.

Психолого-педагогічний експеримент (є варіантом природного експерименту) – передбачає активне формування психічних якостей, процесів, що досліджуються безпосередньо під час навчально-виховної діяльності.

Психолого-педагогічний експеримент передбачає:

1. Цілеспрямоване відокремлення досліджуваного явища від інших.

2. Активну позицію дослідника при втілені інновацій в педагогічний процес.

3. Контрольований педагогічний вплив на вихованців.

4. Наявність умов, за яких досліджуване явище піддається обліку.

5. Повтор педагогічних явищ в приблизно одних і тих самих умовах стільки разів, скільки необхідно для перевірки гіпотези.

В основному для вирішення завдань наукового педагогічного дослідження застосовується природній експеримент, хоча, відмінності між природним та лабораторним експериментом досить умовні.

3.  Критерії науковості експерименту та загальна характеристика етапів експерименту

Педагогічний експеримент повинен задовольняти певним критеріям науковості.

1. Привнесення в педагогічний процес нового з метою отримання бажаного результату.

2. Забезпечення умов, що дозволяють виявити залежність між педагогічним впливом і його результатом.

3. Документальна фіксація та достатньо повний облік параметрів (показників) досліджуваних явищ та процесів.

4. Забезпечення обґрунтованості та достовірності висновків.

Існують загальні вимоги щодо проведення науково-педагогічного експерименту.

1. Наявність педагогічного колективу, що має готовність і бажання до експериментальної роботи та впровадження у практику інновацій.

2.Наявність у експериментатора гіпотези, яка спрямована на отримання нового результату, що сприятиме підвищенню ефективності педагогічного процесу.

3.Забезпечення педагогічного процесу всім необхідним для регулювання педагогічних впливів та фіксації їх наслідків.

4. Дотримання правила не нашкодити здоров’ю дитини, її розвитку, виконання вимог, які висуваються навчальним планом та програмою.

5.Прагнення до наукової чесності, добросовісності у зборі та інтерпретації фактів, достовірності в формулюванні висновків.

6.Доброзичливе ставлення до дітей та встановлення стосунків довіри з адміністрацією, батьками та дітьми з метою забезпечення атмосфери творчості, взаємодопомоги для ефективного проведення експерименту.

Загальна характеристика етапів експерименту:

Можна виокремити основні етапи проведення експерименту:

1.Підготовчий етап проведення експерименту.

2.Дослідницький етап, що охоплює констатувальний, формувальний та контрольний експеримент.

3. Обробка даних дослідження.

4. Інтерпретація даних дослідження та формулювання висновків.

5. Впровадження результатів експерименту.

4. Методологічні принципи проведення експерименту

Успіх науково-педагогічних досліджень значною мірою визначається розвитком методологічного апарату. Існують методологічні принципи, яких рекомендують дотримуватись у науково-методологічних дослідженнях.

Принцип детермінізму. Він полягає в тому, що психіка визначається способом життя і змінюється з його зміною. Психічний розвиток дитини визначається роллю навчання та виховання, ступенем сформованості мозку та нервової системи дитини, впливом попередніх етапів психічного розвитку.

Принцип об’єктивності. Полягає в обґрунтованості висновків за рахунок збору достатньої для цього кількості фактичного матеріалу, адекватності математичного апарату до завдань дослідження, перевірки отриманих висновків декількома методами, валідності обраних методик тощо.

Принцип єдності психіки та діяльності. Цей принцип означає, що свідомість та діяльність не протилежні одне одному, але й не тотожні. Вони утворюють єдність. Свідомість складає внутрішній план діяльності, її програму. Це слід розуміти так, що вивчати дітей, їх свідомість необхідно в діяльності - процесі їх навчання та виховання.

Принцип розвитку. Необхідно враховувати особливості віку, який передує досліджуваному, тенденції розвитку вікового етапу, що досліджується.

На основі загальних методологічних принципів будується будь-яке педагогічне дослідження. Виходячи з методологічних принципів та конкретних завдань визначають стратегію та загальні шляхи здійснення дослідження.

5. Валідність та надійність результатів експерименту

У наш час, коли питання підвищення якості освіти постає дуже гостро, експериментальні дослідження все більшою мірою стають невід’ємним елементом навчального процесу. Впровадження новітніх педагогічних засобів, методик та технологій стає масовим. Це є ознакою часу, адже іноваційні процеси в науці і суспільстві є досить інтенсивними. Поряд з цим, значно збільшився діапазон, кількість та різноманітність пропонованих методик, засобів та інструментарію для здійснення експерименту. Вдосконалюється технологія реалізації експерименту. Перед дослідником постає проблема вибору і порівняння – яка методика, тест або технологія кращі, більш якісні, дозволяють одержати більш об’єктивні результати? Відповідь на це питання отримується на основі показників надійності та валідності відповідних експериментальних процедур.

Валідність та надійність вимірювань, що застосовуються під час проведення експерименту, є важливими характеристиками дослідження, що стосується точності та коректності вимірювального інструментарію.

Вимірювання деякої ознаки є валідним (valid – значущий, цінний), якщо воно вимірює справді ту ознаку, для якої призначено. Свідчення валідності деякого методу як правило отримується із інших джерел, наприклад, шляхом порявняння його з іншим методом, що вже визнаний. Виокремлюють два типи валідності результатів експерименту – внутрішня (internal) і зовнішня (external).

Експеримент має внутрішню валідність, коли причинно-наслідковий зв’язок можна проінтерпретувати, тобто коли можна зробити висновок, що саме досліджуваний фактор викликав зміни в поведінці або явищі, а вплив інших можливих причин можна виключити.

На внутрішню валідність експерименту впливають наступні фактори:

- забезпечення приблизно однакового рівня розвитку, підготовки або іних суб’єктивних якостей учасників дослідження при поділі на групи;

- вибування учасників випробування в процесі проведення експерименту з суб’єктивних причин (через хворобу, переїзд тощо);

- ефект очікувань, коли учасники дослідження, розуміючи, що від них чекає експериментатор, намагаються демонструвати ті властивості, які досліджуються.

Зовнішня валідність характеризує, якою мірою результати дослідження можуть бути перевірені за інших умов, що можливо виходять за межі конкретного експерименту. Тобто, на які випадки, групи індивідів можуть бути узагальнені висновки.

На встановлення зовнішньої валідності впливають наступні фактори:

- повторюваність, але повторюваність за трошки інших умов, при збереженні базових процедур, основної ідеї;

- забезпечення репрезентативності вибірки стосовно поширення висновків на всю сукупність.

Експеримент є надійним (reliable), якщо висновки, отримані в результаті, - не випадкові тобто мають здатність підтверджуватись при повторних випробуваннях або коли, наприклад, інший експериментатор здійснить цей експеримент за аналогічних (тих самих) умов. Є різні типи надійності. Надійність інструментарію означає, що інструмент (вимірювальний прилад) працює вірно. Спостереження вважаються надійними, якщо вони співпадають у різних спостерігачів. Є також надійність тестів, що визначається тим, чи співпадають результати тестів в одному випадку реалізації тесту і в іншому.

На надійність результатів експерименту впливають наступні фактори:

- забезпечення багатократності вимірювань кожного параметру;

- тестування іншого або більшого додаткового набору індивідів;

- використання уніфікованої процедури тестування;

- коректне застосування статистичного інструментарію, що дає можливість поширювати висновки з вибірки на всю сукупність (тестування нуль-гіпотези, довірчі інтервали).

Існують процедури для виявлення надійності та валідності вимірювань, що ґрунтуються на методах кореляції. Наприклад, процедура тест-ретест, що полягає в обчисленні індексу надійності, застосовується для визначення надійності тестів. Індекс обраховується як коефіцієнт кореляції двох різних випробувань, здійснених одним і тим самим тестом за аналогічних умов. Існують різні типи статистичних показників надійності. Процедура визначення критеріальної валідності (criterial validity) полягає в обчисленні коефіцієнтів кореляції результатів тесту із результатами, отриманими за деяким незалежним критерієм, що вимірює ту ж саму психолого-педагогічну характеристику [14, 15]. Процедура визначення концептуальної валідності (construct validity) існує для перевірки, чи справді теоретична концепція (конструкт), покладена в основу тесту, відображає певну сутність, для вивчення якої призначений тест (інтелект, самооцінка, вміння, знання тощо).

6. Математична обробка даних дослідження

Можна виокремити етапи математичної обробки даних дослідження. Вибір математичного апарату обмірковується та визначається ще на початкових етапах дослідження.

- Після постановки проблеми та вибору гіпотези необхідно скласти математичну модель досліджуваного явища. Моделювання дає змогу виявити найбільш суттєві риси об’єкту або явища, що вивчається, відібрати систему показників, що характеризують об’єкт вивчення;

- Визначитися стосовно способу збору даних: чи буде обстежуватись вся генеральна сукупність піддослідних, чи буде застосовуватись вибірковий метод обстеження. У випадку використання вибіркового методу визначається також, яким приблизно буде об’єм вибірки (чи буде застосований метод малих вибірок, чи середніх);

- Наступним етапом є вибір статистичного апарату обробки даних дослідження;

- Заключним етапом є вибір комп’ютерного інструментарію обробки, та подання в узагальненому вигляді результатів дослідження.

Попри те, що в процесі дослідницького етапу експерименту здійснюється первинна кількісна обробка наукових фактів, отриманих в результаті констатувального, формувального, контрольного експериментів, після закінчення дослідницького етапу необхідно ще раз повернутись до обробки даних, вже тепер із врахуванням усього масиву даних.

Можна виокремити первинні та вторинні методи статистичного аналізу. Первинні методи дають можливість отримати показники, що безпосередньо характеризують результати вимірювань, здійснених в ході педагогічного експерименту. Статистична обробка на цьому етапі передбачає ранжування (тобто вибудовування фактів у певну послідовність), шкалювання, що дає можливість систематизувати дані відповідно до рівнів - високий, низький, середній тощо. Крім того, характеризують параметри отриманого розподілу випадкових величин - вибіркове середнє, вибіркову дисперсію, моду, медіану, а також його вид, форму, тип (наприклад, нормальний розподіл) тощо.

Вторинні методи застосовуються для того, щоб на базі зібраних даних виявити приховані в них статистичні закономірності. Наприклад, методи дисперсійного, регресійного аналізу застосовуються для того, щоб визначити динаміку зміни окремих параметрів вибірки. Кореляційний, факторний аналіз здійснюється для встановлення статистичних зв’язків, що існують між змінними величинами, вимірюваними в експерименті. Методи тестування статистичних гіпотез та визначення довірчих інтервалів дозволяють теоретично обґрунтувати висновки стосовно параметрів та вигляду отриманого розподілу .

Статистичні методи дають можливість довести, що отримано дійсно не випадкові результати і підтвердити існування виявлених.

Висновок:

Результати педагогічного дослідження у порівнянні з уже відомими в науці даними виконують різні функції – уточнюють або розширюють окремі теоретичні чи практичні положення навчально-виховного процесу чи методики вивчення, одержані результати можуть також відкривати нові аспекти досліджуваної проблеми, виокремлювати нові елементи, не відомі раніше.

На етапі завершення дослідження та підведення підсумків необхідно чітко і конкретно визначити роль отриманих результатів для практики. Треба показати, для якої саме ділянки науки чи практики можуть бути корисні висновки дослідження і якою мірою нові знання можуть викликати позитивні зміни, які наслідки можуть бути досягнуті при впровадженні результатів. До практичних результатів дослідження відносяться конкретні методичні вказівки, рекомендації щодо навчання, виховання, інших видів педагогічної діяльності. Тобто результат дослідження має бути поданий так, щоб його можна було використати в науковій практичній діяльності.

Наприклад, на основі дослідження може бути зроблена заява у пресі, стаття в науково-популярному журналі, виступи по радіо, по телебаченню - це буде популяризація. Необхідно виступати з доповідями за результатами дослідження на науково-практичних семінарах, конференціях, можна видати методичні рекомендації, розробити спецкурс по своїй проблемі для студентів педагогічних вузів, розробити та подати пропозиції для включення в стандарти загальної освіти, методики для впровадження нової технології в навчально-виховний процес.

Список використаної літератури:

1.  Здравомыслов А.Г. Методология и процедура социологического исследования. - М., 1969. - С.88 - 93.

2.  Как провести социологическое исследование / Под ред. М.К.Горшкова, Ф.Э.Шереги. - М., 1985. - С.131 - 141.

3.  Методы сбора информации в социологических исследованиях. - М., 1990. - Кн. 2. - С.190 - 214.

4.  Процесс социального исследования. - М., 1973. - С.399 - 400, 432 - 491.

5.  Рабочая книга социолога. - М., 1976. - С.456 - 479.Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. - М., 1995. - С.220 - 231.

6.  Девятко И.Ф. <Методы социологического исследования> Глава 4. Эксперимент в социальных науках.

7.  Д. Кэмпбелл Эксперименты и квазиэксперименты